ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

06.12.2010                                                                            Справа  № 11/82

За позовом  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Іршава

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Брід Іршавського р-ну

про: стягнення  18299,13грн.

Головуючий суддя - Якимчук Л.М.   

Представники:

від позивача - ОСОБА_2 - представник, довіреність від 18.10.2010.       

від відповідача - не з"явився.

СУТЬ  СПОРУ:

          Позивач звернувся до суду з позовом про стягненя з відповідача суми 18299,13 грн., з яких 4541,47 грн. заборгованість за товар, відпущений  згідно договору купівлі-продажу від 17.03.2009, 12806,94грн. пеня, 740грн. інфляційні та 210,52 грн. 3% річних.

          Відповідач письмовий відзив на позов та витребувані судом матеріали не подав, явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, у зв"язку з чим справа розглядається за наявними у ній матеріалами та без його участі, відповідно до статті 75 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами у спорі 17.03.2009 укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зобов’язувався продати (передати у власність) відповідачеві, Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 товар в асортименті та кількості за цінами, наведеними в накладній, яка виписується при відпуску товару, а останній прийняти його та оплатити у строк, визначений у договорі.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що  суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин  повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо  виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що  звичайно ставляться.

          До виконання господарських договорів застосовуються  відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням  особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Аналогічну вимогу  щодо належного виконання  зобов’язань містить і стаття 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у  зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4541,47 грн., зокрема,  згідно накладних:

№42931-3 від 17.03.2009 на суму 2463,96 грн.;

№43362-3 від 21.03.2009 на суму 2077,51 грн.

Відповідач у свою чергу зобов’язався здійснити оплату позивачу за придбаний товар з відтермінуванням до десяти календарних днів (п.3.3 Договору), однак, своє  зобов’язання не виконав,  оплату отриманого товару не здійснив, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 4541,47 грн., яка  підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Вказана сума заборгованості, крім інших матеріалів, також підтверджується актом звірки розрахунків, підписаним сторонами станом на 9 вересня 2010 року.

Відповідно до п.5.1.1 договору від 17.03.2009 позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов"язання за період  31.03.2009-15.10.2010 у розмірі 0,5% за кожний день прострочення, що складає 12806,94грн., однак, у даному судовому засіданні, на вимогу суду, подав уточнений розрахунок, проведений з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України за період з 01.04.2009 по 30.09.2009 згідно якого пеня становить 255,12грн. і також підлягає стягненню.

Позивач, на підставі  частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України,   просить стягнути з відповідача суму боргу  з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних за весь час прострочення, що становить відповідно 676,62грн. інфляційні та 210,15грн. три проценти річних, які теж належить стягнути.

У судовому засіданні 25.11.2010 представник позивача подав суду заяву в якій просить відшкодувати позивачу вартість адвокатських послуг у сумі 2000грн.

          У підтвердження надання вказаних послуг позивач подав суду договір на надання адвокатських послуг від 11.10.2010, укладений з адвокатом ОСОБА_1 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №183 від 19.09.1995), акт виконаних  робіт від 15.10.2010 та платіжне доручення №1683 від 14.10.2010 на суму 2000грн.

Відповідно до статті 44 ГПК України  оплата послуг адвоката відноситься до судових витрат та відповідно до статті 49 цього ж кодексу підлягає розподілу пропорційно до задоволених вимог.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, зокрема в частині стягнення пені, то обставин вимога позивача про відшкодування йому вартості послуг адвоката у сумі 2000грн. підлягає до задоволення також частково, шляхом стягнення з відповідача суми 620грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В :

1. Позов  задоволити    частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суму 5683,36грн., з яких: 4541,47 грн. борг; 255,12 грн. пеня, 210,15 грн. три відсотки річних  та  676,62грн.  інфляційні, а також 56,83грн. у відшкодування витрат по оплаті державного мита, 73,16грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 620грн. у відшкодування вартості адвокатських послуг.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.  В іншій частині позову відмовити, судові витрати в цій частині покласти на позивача.

4. Рішення набирає законної сили в порядку статті 85 ГПК України.

Суддя                                                                                           Якимчук Л.М.