Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2007 р. Справа № 15/303-07
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді І. С. Карбань, судді В.Я. Погребняка, судді І.А. Шутенко,
при секретарі –Щербак Н.Б.
за участю представників сторін:
позивача – Ткаченко Д.В. за довіреністю № 07/44 від 09.02.07р.,
відповідача – Кануннікової Т.М. за довіреністю № 1 від 04.01.07р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 2918Х/2) Харківське обласне комунальне підприємство «Дирекція розвитку інфраструктури території»на рішення господарського суду Харківської області від 20.08.2007р. по справі № 15/303-07
за позовом ДП «Газ-Тепло»НАК «Нафтогаз України», м. Київ,
до Харківського обласного КП «Дирекція розвитку інфраструктури території», м. Харків
про стягнення 487 368 грн. 31 коп., -
встановила:
ДП «Газ-Тепло»НАК «Нафтогаз України», звернулося з позовом про стягнення з Харківського обласного КП «Дирекція розвитку інфраструктури території», заборгованість в сумі 487368,31 грн., а також просив стягнути державне мито та судові витрати.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.08.2007р. по справі № 15/303-07 (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено, стягнено з Харківського обласного КП «Дирекція розвитку інфраструктури території»на користь ДП «Газ-Тепло»НАК «Нафтогаз України»487368,31 грн. основного боргу, 4874,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 20.08.2007р. по справі №15/303-07, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вищевказане рішення місцевого господарського суду та повернути справу до господарського суду Харківської області на новий розгляд, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства. Апелянт вказував, що в акті прийому-передачі № 10 К/1081 від 31.03.2006р. та звіті комісіонера № 10 З/1081 від 31.10.2006р. зазначено, що ціна за 1 Гкал. –298,03 грн. (бюджетні установи), що не відповідає ціні теплової енергії, зазначеній у п. 3.1.1. ( 169,72 грн. –для населення та бюджетних установ та організацій без ПДВ) договору № 12/0601081 від 29.09.2006р.
Позивач, подав відзив на апеляційну скаргу та пояснення до нього, в яких просив залишити рішення господарського суду Харківської області від 20.08.2007р. по справі №15/303-07 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає. Позивач в обґрунтування своїх заперечень на апеляційну скаргу вказував, що п. 3.1.1. Договору комісії № 12/06-1081 від 29.09.2006 р. визначена планова ціна одиниці теплової енергії для населення та бюджетних установ та організацій в розмірі 169,72 грн. Гкал. без ПДВ. Згідно з п. 3.2. договору комісії ціна одиниці теплової енергії підлягає щомісячному перерахунку. Ціна одиниці теплової енергії, яку отримано після проведення перерахунку, узгоджується сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі теплової енергії. (п. 3.5 Договору). Так, згідно акту №10 К/1081 прийому-передачі теплової енергії за жовтень 2006р. від 31.10.2006р. - сторони, згідно власного волевиявлення, узгодили ціну теплової енергії в розмірі 298,03 грн. Гкал без ПДВ. Відповідно до ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах встановлених договором або законом. Отже, сторонами за власним волевиявленням в договорі комісії погоджено, що остаточна ціна одиниці теплової енергії буде визначатись в Актах приймання-передачі теплової енергії.
Позивач звертав увагу на той факт, що ДП «Газ-тепло»з банком «Фінанси та кредит»укладено Договір № 177-05/АН на розрахунково-касове обслуговування. Відповідно до Додаткової угоди № 84/1 від 19.06.2006р. банк зобов'язувався надавати довіреним особам відповідача, згідно пред'явленої довіреності, виписки з банківських рахунків, роздруковані за кожен банківський день, завірені штампом банку та підписом відповідальної особи, з додаванням необхідних документів. Крім цього, банківська установа зобов'язана щоденно надсилати на адресу електронної пошти чи засобами системи електронних платежів «Клієнт-Банк»на адресу ХОКП «Дирекція розвитку інфраструктури території»виписки з банківського рахунку ДП «Газ-тепло», на який надходять кошти від Споживачі теплової енергії згідно Договору комісії.
Також позивач вказував, що відповідно до п.4.14 спірного договору Комісіонер зобов'язувався надати Комітенту всі необхідні документи для бухгалтерського та податкового обліку не пізніше 15 числа, наступного за звітним, в тому числі Звіт Комісіонера. Так, між сторонами було підписано Звіт комісіонера № 10 3/1081 від 31.10.2006р.
Отже, враховуючи вищевикладені обставини, позивач зазначав, що саме відповідач зобов'язаний обліковувати документи, що підтверджують чи спростовують надходження коштів від Споживачів, а також документи, щодо заборгованості споживачів у розрізі періодів виникнення та кожного споживача (платіжні доручення, виписки з банків та особових рахунків; угоди зі споживачами; виписки з особових рахунків; платіжні квитанції).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм процесуального та матеріального права колегією суддів встановлено, що 29.09.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено договір комісії № 12/06-1081. Предметом цього договору було постачання теплової енергії, виробленої відповідно до договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/06-1080 від 29.09.2006р., укладеного між Комітентом (позивачем) та Комісіонером (відповідачем) або між Комітентом (позивачем) та іншим виробником теплової енергії, що реалізується Комісіонером (відповідачем) за цим договором, є власністю Комітента (позивача). Відповідно до умов даного договору позивач доручав, а відповідач брав на себе зобов’язання укласти від свого імені правочини з реалізації теплової енергії, за ціною не нижче, за ціною не нижче, ніж погоджена (п. 2.1. договору). В свою чергу відповідач зобов’язаний вчиняти (укладати) правочини зі Споживачами на умовах, найбільш вигідних для Комітента (п. 2.2. договору). Також сторони домовились, що умови цього Договору також регулюють відносини, що склалися між позивачем та відповідачем за Договором про надання послуг з переробки газу та транспортування теплової енергії № 17/06-1080 від 29.09.06р. Відповідно до п. 3.1. договору ціна одиниці теплової енергії, що передається позивачем відповідачу визначається відповідно до річного планового кошторису на виробництво готової продукції. Розрахунок такої вартості зроблено сторонами в Додатку 1 до даного договору. Планова ціна одиниці теплової енергії визначається для наступних категорій споживачів і на момент укладання даного договору складала: для населення та бюджетних установ та організацій 169,72 грн./Гкал без ПДВ, крім того ПДВ 33,94 грн., разом з ПДВ 203,66 грн.; для госпрозрахункових підприємств та організацій 183,28 грн./Гкал без ПДВ, крім того ПДВ 36,66 грн., разом з ПДВ 219,94 грн. Ціна одиниці теплової енергії, що передається позивачем відповідачу, підлягає обов’язковому щомісячному перерахунку, в залежності від фактичної собівартості теплової енергії (п. 3.2. договору).
Відповідно до п. 3.7. договору відповідач був зобов’язаний затвердити в органах місцевого самоврядування ціну одиниці теплової енергії, яка відповідає економічно обґрунтованій собівартості виробництва теплової енергії. У разі невідповідності цін/тарифів розміру економічно обґрунтованим витратам на виробництво теплової енергії, відповідач зобов’язаний надати до органу місцевого самоврядування, що затверджує ціни/тарифи, розрахунок збитків, пов’язаних із затвердженням цін/тарифів нижчих від розміру економічно обґрунтованих витрат на виробництво теплової енергії для врахування видатків у відповідному місцевому бюджеті.
Згідно з п. 4.1. та п. 4.2 договору комісії позивач зобов’язувався передати на підставі акту приймання-передачі теплової енергії (за формою встановленою сторонами в Додатку №2 до цього Договору) відповідачу теплову енергію в розмірі та на умовах встановлених даним договором, а відповідач зобов’язувався прийняти від позивача теплову енергію за звітний місяць, шляхом підписання акту прийому-передачі теплової енергії.
Оплата за реалізовану відповідачем теплову енергію здійснюється безпосередньо Споживачами, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача № 26006462983980 відкритий в банку «Фінанси і Кредит», ТОВ, 300131 (п. 5.1 договору).
Як видно з матеріалів справи, в жовтні 2006 р., на виконання умов спірного договору, позивач передав відповідачеві теплову енергію в розмірі 1647,154 гігакалорій на загальну суму 589081,57 грн., у свою чергу, відповідач прийняв обумовлену у договорі теплову енергію та реалізував її кінцевим споживачам. Факт приймання –передачі теплової енергії підтверджується актом прийому-передачі від 31.10.06р (а.с. 16) та звітом комісіонера № 10 З/1081 за жовтень 2006р. від 31.10.06р. (а.с. 17).
Статтею 1011 ЦК України встановлено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Відповідно до ч. 3 ст. 1012 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов’язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.
Згідно з умовами ч. 3 та ч. 4 ст. 1016 ЦК України комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере). У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов’язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи.
Згідно зі ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь –який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріалами справи встановлено, що станом на 30.04.2007р. споживачами частково було сплачено за теплову енергію в розмірі 101713,26 грн. (589081,57 грн. - 101713,26 грн. = 487368,31грн.)
Враховуючи те, що умовами договору комісії строк виконання зобов’язань не був визначений, у зв’язку з чим в порядку ст. 530 ЦК України позивач направив відповідачу повідомлення-вимогу № 54/11-733-1678 від 25.04.2007р. про погашення заборгованості за договором комісії на суму 487368,31 грн., в якій повідомив його про наявність боргу та вимагав оплатити заборгованість за поставлену теплову енергію, відповідно до зобов’язань, які відповідач взяв на себе згідно з умовами договору (а.с. 20), але відповідач заборгованість зазначену в вимозі не сплатив.
На вимогу Харківського апеляційного господарського суду позивач надав довідку №9-071110/11352 від 19.10.2007 р., з якої видно, що рух грошових коштів по рахунку № 26006462983980 у ВАТ Банку «Фінанси та Кредит»за період з 29.09.2006 р. по 18.10.2007 р. не здійснювався.
Таким чином, поручившись за споживачів, внаслідок застосування делькредере заборгованість відповідача становить 487368,31 грн.
Враховуючи, що сума боргу відповідачем не спростована, відповідач не надав ні суду першої інстанції ні апеляційному суду доказів її погашення, тому, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції правомірно та у відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином та відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, задовольнив позовні вимоги ДП «Газ-тепло»НАК «Нафтогаз України»в сумі 487368,31 грн.
Стосовно посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання від 20.08.2007р. за № 1081 про призначення судової експертизи, колегією суддів встановлено, що дане клопотання було отримано суддею першої інстанції 20.08.2007р. після судового засідання, а отже не могло бути предметом розгляду в судовому засіданні.
Відповідач не виконав вимоги ухвали Харківського апеляційного господарського суду і в обґрунтування своїх вимог не надав витребувані судом документи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення господарського суду Харківської області від 20.08.2007р. по справі № 15/303-07 прийнято у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством, у зв’язку з чим підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Заперечення, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 99, ст. 101, п.1 ст.103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 20.08.2007р. по справі № 15/303-07 залишити без змін.
Головуючий суддя І.С. Карбань.
Суддя В.Я. Погребняк.
Суддя І.А. Шутенко.