СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
12 листопада 2007 року | Справа № 2-29/9764-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Заплава Л.М.,
Лисенко В.А.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: Любарська Г.В., дов. № 1415/02-12 від 08.11.07,
розглянувши апеляційну скаргу Фороської селищної ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 23 серпня 2007 року у справі №2-29/9764-2007
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПортІнвест" (вул. В. Морська, 50-83,Севастополь,99011)
до Фороської селищної ради (вул. Космонавтів, 3,Форос, м. Ялта,98690)
про визнання недійсним рішення
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 23 серпня 2007 року у справі 2-29/9467-2007 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ПортІнвест” до Фороської селищної ради про визнання недійсним рішення, задоволено. Визнано недійсним рішення Фороської селищної ради від 29 грудня 2006 року № 11.26.
Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач 20 вересня 2007 року подав апеляційну скаргу.
У судове засідання, призначене на 12 листопада 2007 року представник позивача не з’явився, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином. Судова колегія розглянула клопотання позивача про відкладення слухання справи, та ухвалила визнати достатніми матеріали справи для розгляду їх за відсутністю позивача.
Представник відповідача у судовому засіданні, підтримав свою апеляційну скаргу з тих підстав, що викладені в ній.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено матеріалами справи, Рішенням Фороської селищної ради 47 сесії 4 скликання від 17.02.2006 № 05 позивачу по справі надано дозвіл на збір матеріалів попередніх погоджень з місцерозташуванням об'єкту та його розміру (орієнтовною площею 0, 30 га) з надання земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування пансіонату сімейного відпочинку з земель відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод».
Підставами для винесення зазначеного Рішення стали лист Голови правління Президента відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод»Череватого В.А. від 03.02.2006 року, лист директора позивача Гапличної Ж.Б. 03.02.2006.
Згідно вказаного листа відкрите акціонерне товариство „Севастопольський морський завод” повідомляло про свою відмову, у зв’язку з розглядом звернення товариства з обмеженою відповідальністю «ПортІнвест»про придбання об’єктів нерухомого майна, від права постійного користування частиною земельної ділянки, орієнтовною площею 0, 3 га.
Враховуючи надані позивачем по справі матеріали попередніх погоджень та звернення директора »Гапличної Ж.Б. від 15.03.2006, 17.03.2006 Рішенням № 12 28 сесії 4 скликання Фороська селищна рада затвердила товариству з обмеженою відповідальністю «ПортІнвест»матеріали попередніх погоджень та надало дозвіл на розробку проекту відведення земельного ділянки (орієнтовною площею 0, 30 га) з надання її в оренду для будівництва та обслуговування пансіонату сімейного відпочинку з земель відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод».
21.12.2006 до Фороської селищної ради надійшло звернення виконуючого обов'язки Голови правління - Президента відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод». Згідно вказаного листа відкрите акціонерне товариство «Севастопольський морський завод»повідомляло, що будь-які звернення товариства з обмеженою відповідальністю «ПортІнвест»з питань відмови від землекористування на розгляд відкритому акціонерному товариству «Севастопольський морський завод»не надходили.
Об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, у відношенні якої ухвалене Рішення № 5 47-й сесії 4-го скликання Фороської селищної ради від 17.02.2006, придбаний позивачем по справі у товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс».
Відносно вказаної земельної ділянки не припинено право постійного користування відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод». Також, відкрите акціонерне товариство «Севастопольський морський завод»зазначало, що відповідно до договору купівлі-продажу товариство з обмеженою відповідальністю «ПортІнвест»придбало у власність літній будиночок, літер Н-2, що має загальну площу 10, 9 кв.м. відкрите акціонерне товариство «Севастопольський морський завод»зазначало у вказаному листі й про те, що на даний момент для обслуговування такого літнього будиночка (і під нього) не потрібна земельна ділянка площею 0, 3 га.
Відкрите акціонерне товариство «Севастопольський морський завод»вважало за необхідне переглянути розмір земельної ділянки, у відношенні якого Фороською селищною радою ухвалене Рішення № 5 47-й сесії 4-го скликання від 17.02.2006.
Колегія суддів, вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з наступного.
Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що повноваження щодо розпорядження земельними ділянками комунальної власності, зокрема, в частині передачі їх в оренду, належать сільським та селищним радам.
Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначений статтею 16 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 та статтями 123, 124 Земельного кодексу України, які передбачають, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання).
Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.
Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 151 Земельного кодексу України, юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що першочерговими та обов'язковими передумовами надання особі земельної ділянки, що знаходиться в користування іншої особи, в оренду (укладання договору оренди земельної ділянки) є:
надання добровільної відмови попереднього землекористувача від права постійного користування земельною ділянкою,
прийняття власником земельної ділянки рішення про припинення права користування земельною ділянкою,
отримання клопотання про надання земельної ділянки в оренду.
погодження до початку проектування місцерозташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу).
Також, колегія суддів вказує, що відповідно до положень пункту 4 статті 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
Статтею 377 ЦК України визначено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Здійснюючи оформлення права на користування земельною ділянкою, землекористувачі (дійсні та майбутні) повинні узгодити межи земельної ділянки, на якій розташовані будівлі та споруди, які належать таким особам на праві власності.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що фактично добровільна вимова від права постійного користування земельною ділянкою відкритим акціонерним товариством «Севастопольський морський завод»на спірну земельну ділянку не було припинено, існують обґрунтовані сумніви відносно того, що межі земельної ділянки, про надання якої товариство з обмеженою відповідальністю «ПортІнвест»заявило клопотання, були узгоджені з суміжним землекористувачем, відсутні докази обґрунтованості розміру земельної ділянки, про надання якої товариство з обмеженою відповідальністю «ПортІнвест»заявило клопотання.
Наявність зазначених обставин фактично свідчить про відсутність згоди землекористувача - відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод»на вилучення з постійного користування земельної ділянки орієнтовною площею 0,30 га, а отже й про можливе порушення прав відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод», як дійсного землекористувача, який вправі розраховувати на належні гарантії та захист свого права землекористування.
Зазначене стало підставою для винесення в межах повноважень органу, Рішення № 11.26 від 29.12.2006 Фороською селищною радою. Також слід зазначити, що саме не безумовність волевиявлення відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод»стала свідченням необхідності призупинення зазначеного Рішення.
Посилання на звернення виконуючого обов'язки Голови правління - Президента відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод»№ 01-2016 маються в тексті самого оскаржуваного Позивачем рішення. Але вказане звернення відкритим акціонерним товариством «Севастопольський морський завод»суду першої інстанції надано не було.
Також, колегія суддів критично ставиться до висновків господарського суду Автономної Республіки Крим про те, що у статтях 123, 124 Земельного кодексу України, а також статті 16 Закону України «Про оренду землі» наведено вичерпний перелік рішень, які можуть бути прийняті органом місцевого самоврядування з питань надання в оренду будь-якій особі земельної ділянки в межах повноважень того чи іншого органу місцевого самоврядування.
Так, стаття 12 Земельного кодексу України передбачає наступні повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин:
а) розпорядження землями територіальних громад;
б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;
в) надання земельних ділянок у користування з земель комунальної власності у відповідності до чинного Кодексу;
г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;
д) організація землеустрою;
є) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;
є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;
ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;
з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;
и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;
і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;
ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;
й) вирішення земельних спорів;
к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Очевидно, що є безпідставним довільно виключати з повноважень органів місцевого самоврядування можливість винесення рішення про призупинення будь-якого власного акту, тим більше мотивуючи це «змістом положень».
Виходячи з тексту спірного Рішення, колегія суддів робить висновок, що рішення № 12 48 сесії 4 скликання Фороської селищної ради від 17.03.2006 не скасоване, в тому числі й з мотивів його не невідповідності Конституції або законам України, підставами для призупинення рішення № 12 48 сесії 4 скликання Фороської селищної ради від 17.03.2006 стали необґрунтованість такого рішення, можливе порушення прав іншого (дійсного) землекористувача, а не його невідповідність Конституції або законам України, та, як наслідок, оскаржуване Рішення було прийняте Фороською селищною радою в межах компетенції.
Колегія суддів критично ставиться до посилання суду першої інстанції в своєму рішенні на статті 377 Цивільного кодексу України та частини 5 статті 120 Земельного кодексу України, фактично набув право користування земельною ділянкою.
Колегія суддів не погоджується з такою думкую суду, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 5 статті 116 Земельного кодексу України, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Враховуючи, що питання про вилучення земельної ділянки з користування відкритим акціонерним товариством «Севастопольський морський завод»не було вирішено під час прийняття Рішення Фороської селищної ради 28 сесії 4 скликання від 17.03.2006 № 12, а також те, що відкрите акціонерне товариство «Севастопольський морський завод»звернулося з спростуванням своєї відмови від права користування земельною ділянкою, Фороська селищна рада повинна була призупинити рішення № 11.26 від 29.12.2006.
Отже, судова колегія зазначає, що ніякого фактичного переходу права користування земельною ділянкою не відбулося.
Слід зазначити також, що за інформацією відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод», позивачем по справі було придбано у товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс»об'єкт нерухомості - літній будиночок, літера Н-2, який має загальну площу 10, 9 кв.м. Як вже зазначалось вище, відповідно до частини 2 статті 377 Цивільного кодексу України, на яке міститься посилання в рішенні господарського суду, зазначено, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розмішені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розмішені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Жодних доказів чи обставин, які б об'єктивно свідчили про те, що для розміщення та обслуговування будинку, площею 10, 9 кв.м., потрібна земельна ділянка, площею 0, 3 га, ні суд першої інстанції, ні позивач не приводять.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Відповідно до частини 3 цієї ж статті, приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Отже твердження позивача, що він фактично використовує земельну ділянку та те, що право користування земельною ділянкою перейшло до нього, свідчить або про порушення позивачем норм чинного законодавства, або про довільне тлумачення норм чинного законодавства та фактичних обставин.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу має бути задоволено, відтак рішення господарського суду Автономної Республіки Крим має бути скасовано.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фороської селищної ради задовольнити.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 серпня 2007 року у справі № 2-29/9764-2007 скасувати.
Прийняти нове рішення.
У задоволенні позову відмовити.
Головуючий суддя О.В. Дугаренко
Судді Л.М. Заплава
В.А. Лисенко