Справа № 2а-7542/10
Постанова
Іменем України
13 грудня 2010 року Бердянський міськрайонний суд Запорізької області
у складі: головуючого - судді Пустовіт З.П.
при секретарі Гоноболіній О.І.
з участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бердянську адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до інспектора ДПС Солонянського взводу ДПС ДАІ в Дніпропетровській області старшини міліції Кремена Володимира Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
Встановив:
22.10.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора ДПС Солонянського взводу ДПС ДАІ в Дніпропетровській області старшини міліції Кремена В.О. про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
В позові позивач посилався на те, що 15.10.2010 року, близько 17-00 години, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався по автомобільній дорозі Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя в напрямку м.Запоріжжя. Рухаючись з дотриманням правил дорожнього руху, 0 17-05 годині при виїзді з с.Братське Дніпропетровської області, був зупинений інспектором Кремена В.О.. На прохання назвати причину зупинки він відповів, що перевищив швидкісний режим, повідомивши при цьому швидкість 83 км/год , з якою він нібито рухався. Він не погодився з тим, що швидкість на радарі належить його автомобілю, проте інспектором було складено протокол за перевищення швидкості в населеному пункті. В поясненнях позивач зазначив, що не згодний з порушенням, тим більше, що жодних доказів того, що саме він порушив ПДР інспектор не надав. Вважає притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП неправомірним, недоведеним, оскільки рухався в населеному пункті зі швидкістю 60 км/год В момент зупинки автомобіля попереду та позаду його автомобіля рухалися й інші автомобілі з різною швидкістю. Прилад «Радіс» 2080, вказаний в протоколі, всупереч ст.251 КУпАП, не має функцій відеозапису і не є засобом фото і кінозйомки, а тому встановити, що ним вимірювалася саме швидкість автомобіля позивача неможливо. Розгляд справи на місці без надання часу для звернення за правовою допомогою та подання документів, які характеризують особу, порушує права, передбачені ст..268 КУпАП. Прохання внести до протоколу прізвище свідка, який знаходився з ним у машині і міг би підтвердити факт, що він не перевищував швидкість, інспектором було проігноровано. Оскільки в його діях немає складу адміністративного правопорушення, позивач просив скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити.
У судовому засіданні позивач позов підтримав повністю, просив його задовольнити, пояснив по його суті.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності із зазначенням того, що свої дії вважає законними та правомірними, а тому просив відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову.
Суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає встановленими наступні обставини.
15.10.2010 року постановою серія АЕ1 №078673, винесеною інспектором ДПС Солонянського взводу ДПС ДАІ в Дніпропетровській області старшиною міліції Кремена В.О., позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП і на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. за те, що 15.11.2010 року близько 17-00 години, керуючи автомобілем НОМЕР_1, перевищив встановлену в населеному пункті швидкість руху на 23 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП.
Суд, розглянувши адміністративну справу в межах заявлених вимог, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи і докази, дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, фізична особа має право оскаржити до суду дії, рішення суб‘єкту владних повноважень про притягнення її до адміністративної відповідальності.
Відповідно до положень ч.1 п.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ), який набрав чинності з 1.09.2005 року, компетенція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, (нормативно правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.
Відповідно до ст. 18 КАСУ місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень у справах про адміністративні правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 288 КУпАП зі змінами та доповненнями від 24.09.2008 року, які набрали чинності з 17.11.2008 року, постанову іншого органу (посадової особи) - про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративні правопорушення може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі), або у районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, в порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України ( КАСУ) з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до положень ч.2 ст. 71 КАСУ в адміністративній справі про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.289 КУПаП скаргу на постанову про адміністративне правопорушення може бути подано протягом 10 днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову , може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу.
Судом встановлено, що позивач 15.10.2010 року отримав копію постанови і звернувся з позовом до суду 22.10.2010 року, а саме у строк, встановлений ст.289 КУпАП.
Виходячи із закріпленого в ч. 4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності та рівноправності сторін у судочинстві, обов'язок доведення законності застосування адміністративного стягнення, лежить на органі (посадовій особі), який виніс оскаржуване рішення.
Відповідачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження правомірності винесеної ним постанови АЕ1 №078673 про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ст. 122 ч.1 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП: «Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд вважає, що відповідач не надав суду належних доказів порушення п.12.4 ПДР України позивачем, а саме відеозапису відповідно до положень ст.251 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, позивач зразу ж був не згодний з правопорушенням.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем по справі відповідно до вимог ст. 71 КАС України не доведено в судовому засіданні, що ним правомірно було винесено оскаржувану постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн., а тому позов підлягає задоволенню, як такий, що ґрунтується на законі, підтверджений встановленими обставинами та перевірений наданими доказами.
Керуючись ст. ст. 6, 11, 17, 69, 70, 71, 72, 99,104, 105, 158, 159-164, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, ст. 122, 251, 252,289 КУпАП суд, -
Постановив:
Адміністративній позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постановуАЕ1 №078673 від 15 жовтня 2010 року, винесену інспектором ДПС Солонянського взводу ДПС ДАІ в Дніпропетровській області старшини міліції Кремена Володимиром Олександровичем по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн., а справу провадженням закрити за відсутності в діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя З.П.Пустовіт