Справа № 2-а-329/2010 року
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2010 року м.Звенигородка
Суддя Звенигородського суду Черкаської області Кащук А.М., розглянувши в скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Звенигородському районі про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії, щодо визнання неправомірною відмови у перерахунку та виплаті їй державної пенсії, як потерпілій від аварії на ЧАЕС 4 категорії. У відповідності до ст.39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, як щомісячної доплати до пенсії, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 15% від мінімальної пенсії за віком, як непрацюючої пенсіонерки за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року,з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по даний час, з послідуючим перерахунком та виплатою до того часу поки дані норми будуть чинні.
Відповідача позовні вимоги не визнав повністю, надав письмове заперечення, де вказав, що позивачу призначена пенсія за віком. Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі діяло в межах законодавства та не допускало порушень по питанню виплати доплати непрацюючим пенсіонерам за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю, яка передбачена Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок в наслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року та постановою КМУ від 26.07.1996 р. № 863.
Згідно ст.ст. 122 ч. 4, 128 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у справі доказів.
На підставі ст. 182-3 ч.4 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивачку ОСОБА_1 віднесено до четвертої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1, виданого 04.08.1992 року Черкаською облдержадміністрацією (а.с.5). Позивачці управлінням Пенсійного фонду України в Звенигородському районі призначена та виплачується пенсія по віку.
Статтею 49 Закону України № 796-ХІІ встановлено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях у зоні посиленого радіоекологічного контролю підвищуються у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 20 жовтня 2009 року N 1646-VI розмір мінімальної заробітної плати становить з 1 квітня 2010 року –884 грн., з 1 липня 2010 року – 888 грн., 1 жовтня 2010 року – 907 грн.
Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 4, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/200, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
У відповідності до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», встановлено поняття мінімальної пенсії за віком та визначено, що за нормами даної статті визначаються лише розміри пенсій, які призначаються згідно з цим Законом. А саме ч. 1 ст. 28 цього Закону визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку додаткової пенсії, передбаченої ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір 15 процентів мінімальної пенсії, передбачений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не в розмірі передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» 5 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Судом встановлено, що відповідач незаконно відмовив позивачці у перерахунку та виплаті їй державної пенсії, як потерпілій від аварії на ЧАЕС 4 категорії у відповідності до ст.39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, як щомісячної доплати до пенсії, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 15% від мінімальної пенсії за віком.
Суд встановив, що згідно довідки №4517, виданої 16.09.2010 року ДПІ у Звенигородському районі, до 16.09.2010 року позивачка була зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, і відповідно до ст.. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" суд вважає, що слід зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати за період з 17.09.2010 року по даний час. Також зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду здоров'я в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком згідно ст.. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням фактично виплаченої доплати до пенсії за період з 18.05.2010 року по даний час.
Позовні заява позивачки про проведення перерахунку та виплати підвищення до пенсії в частині вимог за період з 09.07.2007р. по 17.05.2010 року включно ухвалою суду залишені без розгляду, як такі, що заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду, відповідно до ст.ст. 99,100 КАС України.
Однак, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача в подальшому проводити перерахунок пенсії позивачці у разі підвищення мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивачки в майбутньому.
Сторони звільнені від сплати судового збору на підставі ст.4 п.18, 34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року.
Керуючись ст. ст. 19, 46, 95, 113 Конституції України, ст. ст. 39, 49, 51, 53, 67, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 2 Закону України від 20.10.2009 № 1646-VI "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати", ст. ст. ст. ст. 2, 8, 9, 10, 11, 17, 86, 159, 160, 162, 183-2 КАС України, -
п о с т а н о в и в:
позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України у Звенигородському районі щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 доплати до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, як щомісячної доплати до пенсії з 17.09.2010 року, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 15% від мінімальної заробітної плати з 18.05.2010 року відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі здійснити перерахунок та забезпечити виплату ОСОБА_1 доплату до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 1 мінімальної заробітної плати починаючи з 17.06.2010 року по даний час та відповідно до ст. 51 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, починаючи з 18.05.2010 року по даний час за відрахуванням вже сплачених сум.
В решті позову відмовити.
Сторони звільнені від сплати судового збору на підставі ст.4 п.18, 34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року.
Копію постанови суду не пізніше наступного дня з дня її ухвалення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя