ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

                 

07.11.07                                                                                           Справа  № 2/50

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого –судді Городечної М.І., суддів Юркевича М.В. та Кузя В.Л., розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Будавтодор” б/н від 02.07.2007 року (вх. № 436 від 03.08.2007 року) на рішення господарського суду Закарпатської області від 11.06.2007 року у справі № 2/50

за позовом Закритого акціонерного товариства “Будавтодор”, м.Ужгород, до Закритого акціонерного товариства “Андезит”, м.Ужгород, про стягнення 50377 грн.

за участю представників cторін: від позивача – П‘ятковська І.П., Костич О.І., від відповідача  - Попов Є.Д., Перевозчиков О.В., Порада І.М.                                                 

              

    Представникам сторін роз‘яснено права та обов‘язки передбачені ст. 22 ГПК України.                      

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 11.06.2007 року у справі № 2/50 відмовлено в позові Закритому акціонерному товариству “Будавтодор” до Закритого акціонерного товариства “Андезит” про стягнення 50377 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Закрите акціонерне товариство “Будавтодор” (відповідач у справі, надалі ТОВ) не погоджуючись з рішенням місцевого суду подало апеляційну скаргу (вх. № 436 від 03.08.2007 року), в якій вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та необгрунтованим, посилаючись на те, що судом зроблено невірний висновок про те, що позивачем не доведено розміру державних цін на щебінь, оскільки позивач подав суду довідку торгово-промислової палати про середню ціну щебню на Україні. Також апелянт вважає, що судом першої інстанції порушено вимоги ст. 85 ГПК України. Просить рішення господарського суду Закарпатської області від 11.06.2007 року у справі № 2/50 скасувати.

Закрите акціонерне товариство “Андезит” (відповідач у справі, надалі ЗАТ) вимоги апеляційної скарги заперечило з підстав, викладених  у поясненнях від 02.10.2007 року (вх. № 8566 від 03.10.2007 року) та від 07.11.2007 року (вх. № 9571 від 07.11.2007 року). Просить рішення господарського суду Закарпатської області від 11.06.2007 року у справі № 2/50 залишити без змін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

Між малим підприємством „Андезит” та виробничим кооперативом „Дорожник” 15.01.1991 року було укладено договір про спільну (сумісну) діяльність між даними особами. Згідно умов даного Договору виробничий кооператив „Дорожник” взяв на себе зобов‘язання вкласти у розвиток малого підприємства „Андезит” для придбання устаткування та технічного переоснащення 500 тис. рублів, в тому числі протягом 1991 року – 300 тис. рублів з розмежуванням по кварталах, та протягом 1992 року  – 200 тис. рублів за таким же порядком (п. 1), а мале підприємство „Андезит” зобов‘язувалось після закінчення технічного переоснащення щорічно поставляти Виробничому кооперативу „Дорожник” 20 тис. куб.м. щебеню за державними цінами та виплачувати три відсотки дивідендів від фактичного прибутку, що залишився в розпорядженні МП „Андезит” до кінця виробки кар’єру.

ЗАТ “Будавтодор” як правонаступник  Виробничого кооперативу „Дорожник” подав позов про стягнення 41473 грн. переплати за поставлений щебінь та 8904 грн. несплачених трьох відсотків дивідендів за останні три роки з посиланням на те, що умови вищезазначеного Договору даним Кооперативом були виконані в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції аналізуючи умови договору від 15.01.1991 року, норми ст.ст. 4, 374, 430, 432 ЦК УРСР погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначений Договір по своїй правовій природі носить змішаний характер і містить умови договорів про сумісну діяльність та позики, та є укладеним, оскільки сторонами досягнути згоди з істотних умов, необхідних для договорів такого виду, доказів його розірвання сторонами суду не подано. Крім цього, даний договір є дійсним, оскільки відповідачем не подано суду доказів визнання його недійсним компетентним судом.

В той же час суд апеляційної інстанції не погоджується з запереченнями відповідача про те, що ЗАТ “Будавтодор” не є правонаступником Кооперативу “Дорожник” по зобов‘язаннях по даному Договору, виходячи з наступного.  

Пунктом 1.1 Статуту ЗАТ “Будавтодор”, затвердженого рішенням установчих зборів акціонерів 12.04.1998 року, та зареєстрованого Ужгородською районною адміністрацією розпорядженням голови № 173 від 02.04.1998 року, та перереєстрованого розпорядженням голови Ужгородської районної адміністрації № 205 від 21.04.1998 року, передбачено, що дане Товариство створене на базі реорганізації шляхом перетворення дочірнього підприємства “Будавтодор”  кооперативу “Дорожник” і є правонаступником по всіх правах та обов‘язках даного Підприємства.

          В той же час, Дочірнє підприємство “Будавтодор” є правонаступником,  Виробничого кооперативу “Дорожник”, оскільки ч. 2 п. 2 його статуту, затвердженого рішенням загальних зборів членів кооперативу “Дорожник” від 25.03.1998 року, протокол №1/1, та зареєстрованого Ужгородською районною адміністрацією розпорядженням голови № 173 від 02.04.1998 року, передбачено, що джерелом статутного фонду даного Підприємства є вступні основні фонди і обігові кошти, одержані в порядку виділення із складу кооперативу “Дорожник” згідно розподільчого балансу. Даний факт також стверджується рішенням загальних зборів членів кооперативу, що підтверджується протоколом № 1/1 від 25.03.1998 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Частиною 2 ст. 5 Закону України “Про підприємства в Україні”, в редакції на час створення вищенаведеного Підприємства,  передбачено, що підприємство може бути створено в результаті виділення із складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об”єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу. Згідно абз.2 ч. 2 ст. 5 Закону України “Про підприємства в Україні” створення  підприємств шляхом виділення здійснюється із збереженням за новими підприємствами взаємозобов'язань та укладених договорів з іншими підприємствами.

В даному  випадку, Дочірнє підприємство “Будавтодор” створено в результаті виділення зі складу діючого виробничого кооперативу “Дорожник”. Оскільки, кооператив “Дорожник” був реорганізований у ДП “Будавтодор” шляхом виділення, то останній є правонаступником Кооперативу “Дорожник” по зобов‘язаннях за договором про спільну (сумісну) діяльність від 15.01.1998 року, укладеного між малим підприємством “Андезит”, правонаступником якого є акціонерне товариство закритого типу “Андезит” згідно з п.  1.1 статуту даного Товариства, та виробничим коперативом “Дорожник”. Відповідно, ЗАТ “Будавтодор” як правонаступник ДП “Будавтодор” є правонаступником ВК “Дорожник”, зокрема по зобов‘язаннях за договором від 15.01.1998 року, який є відповідно до п. 2 чинним до закінчення розробки відповідачем кар‘єру. Як підставно зазначено судом першої інстанції, що й підтверджується матеріалами справи, відповідачем не подано суду доказів закінчення розробки кар‘єру.

Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 4-3, 33 ГПК України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку як вбачається з матеріалів справи, позивачем не подано суду доказів виконання ним зобов‘язань по Договору в повному обсязі. З наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, протоколу засідання засновників МП “Андезит” від 06.03.1991 року, договору про створення МП “Андезит” від 03.06.1994 року, довідки-розрахунку МП “Андезит” про вартість долі майна Кооперативу “Шляховик” у вартості майна МП “Андезит” станом на 01.09.1992 року, рішення засновників  МП “Андезит” від 28.06.1993 року, доповнення до статуту МП “Андезит”, зареєстрованого розпорядженням Ужгородської міської управи від 29.07.1993 року № 354, вбачається перерахування зазначеним Кооперативом 300 тис.крб. В той же час, слід зазначити, що відповідачем не заперечено факту перерахування позивачем коштів згідно умов Договору.

Крім цього, слід зазначити, що відповідно до п. 2 Договору, ст. 151 ЦК УРСР відповідач зобов‘язувався виконати зобов‘язання по поставлянню Виробничому кооперативу „Дорожник” після закінчення технічного переоснащення щорічно 20 тис. куб.м. щебеню за державними цінами. Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до відповідача в зв‘язку з його відмовою поставити належну кількість щебеню з позовом  про виконання зобов‘язання по Договору щодо постачання відповідної кількості щебеню в натурі. В даному випадку, позивач звернувся до суду з позовом до ЗАТ “Андезит” не про зобов‘язання виконання обов‘язку в натурі –постачання щебеню, а про переплату за поставлену продукцію, тобто подано позов про захист порушеного права, способом, який не передбачений умовами Договору.

Крім цього, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено обгрунтованість поданого ним розрахунку сум переплат за поставлений щебінь та трьох відсотків дивідендів, оскільки ним не подано жодних доказів, які б стверджували фактичний обсяг відпущеного відповідачем щебіню за спірний період, його вартості, розміру прибутку відповідача в спірному періоді.

Згідно ч. 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності до ч. 4 ст. 129 Конституції України, ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищенаведене, рішення господарського суду Закарпатської області від 11.06.2007 року у справі № 2/50 є законним та обгрунтованим, а тому відсутні, встановлені ст. 104 ГПК України, підстави для його скасування чи зміни.

Судові витрати по розгляду апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 49, 99 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України,  

Львівський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Будавтодор” залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 11.06.2007 року у справі № 2/50 залишити без змін.

3.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4.          Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

5.          Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Головуючий- суддя                           М.І.Городечна

Судді                                       М.В.Юркевич

                                           В.Л.Кузь