КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.12.2010 № 25/342
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів: Мартюк А.І.
Зубець Л.П.
при секретарі: Царенко А.М.
За участю представників:
від позивача - не з’явились
від відповідача: не з’явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерний банк "Банк регіонального розвитку"
на рішення Господарського суду м.Києва від 28.09.2010
у справі № 25/342 (Морозов С.М. .....)
за позовом Акціонерний банк "Банк регіонального розвитку"
до Фізична особа-підприємець ОСОБА_3
про стягнення 110998,01 грн.
ВСТАНОВИВ :
Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.09.2010р. у справі № 25/342 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» 44 043,51 грн. та судові витрати в розмірі 534,51 грн.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 28.09.2010р. у справі № 25/342 в частині відмови в стягненні процентів за користування кредитом, нарахованих з 01.01.2010р. по 20.07.2010р. та прийняти нове рішення, яким стягнути додатково на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» з відповідача заборгованість останнього по несплаченим процентам, нарахованим згідно умов кредитного договору № 20/КДЮ-001 від 28.12.2007р. за період з 01.01.2010р. по 20.07.2010р.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без представників сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Судом встановлено, що 28 грудня 2007 року між позивачем (Банк) та відповідачем (Позичальник) було укладено кредитний договір № 20/КДЮ-001 (надалі –Кредитний договір, Договір), згідно п.1.1 –1.4 якого позивач відкриває відповідачу відновлювальну кредитну лінію з лімітом в сумі 350 000,00 грн., на строк до 27.06.2009 із сплатою процентів, розмір яких визначається у додаткових угодах, а відповідач зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним.
Як свідчать матеріали справи, на підставі Додаткових угод №1 від 28.12.2007, № 2 від 08.01.2008, № 3 від 10.01.2008, №4 від 17.01.2008, №5 від 28.01.2008, №6 від 01.02.2008, №7 від 05.02.20008 до Договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 340 000,00 грн. зі сплатою 20 % річних. 08.02.2008 відповідач частково погасив кредит на суму 30 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по особовому рахунку відповідача. На підставі Додаткових угод №8 від 13.02.2008 та №9 від 25.02.2008 позивач надав відповідачу додатково кредит на суму 40 000,00 грн. Згідно із п. 5 додаткової угоди №9 від 25.02.2008 після надання цього кредиту загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем з повернення кредиту за Договором складатиме 350 000,00 грн. Таким чином, позивач свої зобов’язання за Кредитним договором виконав повністю, надав відповідачу кредит в сумі 350 000,00 грн., згідно з умовами Договору.
У відповідності до п. 1.4 Кредитного договору відповідач зобов’язаний повернути Банку всі кредити, надані в межах кредитної лінії не пізніше 27 червня 2009 року.
У відповідності до п. 6.6 Кредитного договору проценти нараховані за місяць відповідач зобов’язаний сплачувати щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому вони нараховані. Згідно із п. 6.5 Кредитного договору нарахування процентів за кредитами повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредитів.
Позивач зазначає, а відповідачем не спростовано, що він свої зобов’язання за Кредитним договором не виконав: суму кредиту та відсотки в повному обсязі не сплатив, чим порушив умови п.п. 1.4, 6.1, 6.6 Кредитного договору. В зв’язку із настанням строку повернення кредиту, заборгованість відповідача за Кредитним договором перед позивачем станом на 16.07.2009 по кредиту становила 350 000,00 грн., за відсотками 30 445,19 грн. (за період з 28.12.2007 по 16.07.2009), пені за прострочення кредиту –17 578,63 грн., пені за прострочення сплати відсотків –1 163,78 грн. та штраф в сумі 350,00 грн.
Як свідчать матеріали справи, в зв’язку з невиконанням відповідачем умов Договору щодо повернення кредиту та сплати відсотків, позивачем було звернено стягнення на передану йому в іпотеку житлову квартиру № 347, що знаходиться в м. Києві по вул. Вірменська, буд. 3 шляхом вчинення 16.07.2009 виконавчого напису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу. Згідно виконавчого напису за рахунок вартості заставленого майна погашено заборгованість відповідача за Договором в загальній сумі 399 537,60 грн. (станом на 16.07.2009), в тому числі заборгованість по кредиту в сумі 350 000,00 грн., за відсотками 30 445,19 грн., пені за прострочення кредиту –17 578,63 грн., пені за прострочення сплати відсотків –1 163,78 грн. та штраф в сумі 350,00 грн.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 1054 параграфу 2 глави 71 Цивільного Кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно частини першої статті 1049 параграфу 1 глави 71 Цивільного Кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з п. 10.1 Кредитного договору за повне або часткове прострочення повернення загальної заборгованості за кредитною лінією та процентам відповідач зобов’язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період за який сплачується пеня.
Обґрунтовуючи рішення суд першої інстанції зазначає, що відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність" банк - це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення грошових котів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
Отже відкликання банківської ліцензії, позбавляє скаржника права в подальшому нараховувати проценти по вже виданим кредитам, в т.ч. по кредитному договору № 20/КДЮ-001 від 28.12.2007р.
Колегія суддів не погоджується з таким твердженням суду виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність" банки на підставі банківської ліцензії мають право здійснювати такі банківські операції:
1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;
2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;
3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
Згідно підпункту 6 п. 1 ст. 4 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" до фінансових послуг зокрема відноситься надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Пункт 1 ст. 5 зазначеного Закону передбачає, що фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності (далі - суб'єкти підприємницької діяльності). Надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа - фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик (підпункт 2 п. 1 ст. 1, п. 3 ст. 5 Закону).
Таким чином з викладеного випливає, що банківська ліцензія потрібна фінансовій установі виключно для здійснення активних операцій з надання кредитів, але аж ніяк для отримання платні за користування вже наданими фінансовими інструментами. Таке твердження знаходить своє законодавче обґрунтування в інших нормах спеціального законодавства.
Так підпункт 2 ч. 1 ст. 91 Закону України „Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон про банки) передбачає, що з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора: банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.
Відповідно до п. 9.1. Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 р. за № 369 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.09.2001 р. за № 845/6036 (в редакції, яка діяла до 31.03.2010 р.) встановлює, що з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора настають наслідки, зазначені в статті 91 Закону про банки. Відповідно до цієї статті: відсотки, комісійні, штрафи, інші очікувані доходи за активними операціями банку за рішенням ліквідатора можуть продовжувати нараховуватися згідно з договорами, якщо це сприяє збереженню або збільшенню ліквідаційної маси. Ліквідатору забороняється вчиняти інші дії, які б свідчили про продовження діяльності банку.
Отже, оскільки проценти по Кредитному договору мали б збільшувати ліквідаційну масу, скаржник цілком правомірно продовжив їх нарахування після відкликання банківської ліцензії.
Слід також вказати, що на момент відкликання у скаржника банківської ліцензії позика за кредитним договором № 20/КДЮ-001 від 28.12.2007 р. вже була видана, тобто активна операція яка згідно вищевказаних вимог Закону про банки підлягає ліцензуванню - діяльність з розміщення залучених коштів від свого імені, вже була проведена. Відтак відкликання банківської ліцензії у скаржника жодним чином не впливає та не повинно впливати на виконання сторонами договірних зобов'язань за легітимно-укладеним правочином, умови якого залишаються чинними і обов'язковими для сторін.
Також відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 1048 ЦК України у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Умовами Кредитного договору передбачено, що нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредитів (п. 6.5. Кредитного договору). Нараховані проценти Відповідач зобов’язаний сплачувати щомісяця, не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому вони нараховані (п. 6.6. Кредитного договору).
Відтак вказані вище норми діючого законодавства та умови Кредитного договору повністю підтверджують законність дій скаржника та правомірність заявлених до відповідача вимог щодо сплати нарахованих процентів за весь період користування кредитним коштами.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 28.09.2010 р. у справі № 25/342 не відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам і матеріалам справи та підлягає скасуванню в частині відмови в стягненні процентів за користування кредитом, нарахованих згідно умов договору № 20/КДЮ-001 від 28.12.2007р.з 01.01.2010р. по 20.07.2010р. в розмірі 38547,95 грн., з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку» на рішення Господарського суду м. Києва від 28.09.2010 у справі № 25/342 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 28.09.2010 у справі № 25/342 скасувати в частині відмови в стягненні процентів за користування кредитом, нарахованих згідно умов договору № 20/КДЮ-001 від 28.12.2007р.з 01.01.2010р. по 20.07.2010р. в розмірі 38547,95 грн..
3. Прийняти в цій части нове рішення.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» (ідентифікаційний номер 19338316, 03680, м. Київ, вул. Машинобудівна, 44) 110998,01 грн., державне мито за подачу позовної заяви в розмірі 1109,98 грн., 236,00 грн. витрат на інфляційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. В іншій частині рішення залишити без змін.
6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» (ідентифікаційний номер 19338316, 03680, м. Київ, вул. Машинобудівна, 44) державне мито за подачу апеляційної скарги в розмірі 554,99 грн.
7. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.
8. Матеріали справи № 25/342 повернути до Господарського суду м. Києва.
9. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом одного місяця у встановленому законом порядку
Головуючий суддя Новіков М.М.
Судді Мартюк А.І.
Зубець Л.П.