Судове рішення #12559475

У к р а ї н а

  ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

Іменем України

12.10.10                                                                                               Справа №3/62-10

 Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

 Головуючий суддя Антонік С.Г. судді  Антонік С.Г.    , Кричмаржевський В.А.  , Мойсеєнко Т. В.

 при секретарі: Савченко Ю.В.

За участю представників:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність ВРВ № 216563 від 07.10.10;

  розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу  Управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області, м. Херсон,

на рішення господарського суду Херсонської області від 17.06.2010р. у справі   № 3/62-10  

за позовом:  Управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області, м. Херсон,

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Херсон,             

про стягнення 630,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

           Розпорядженням в.о.голови Запорізького апеляційного господарського суду  №2519  від 12.10.2010р. справу № 3/62-10 передано  для розгляду колегії у складі: головуючий –Антонік С.Г. (доповідач), судді: Кричмаржевський В.А., Мойсеєнко Т.В., яка ухвалою від 12.10.2010р. прийняла справу до свого провадження.

За заявою представника відповідача розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. У судовому засіданні колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

 Рішенням господарського суду Херсонської області від 17.06.2010р. у справі №3/62-10 (суддя Людоговська В.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що договором передбачена пролонгація на той самий строк у разі небажання сторін розірвати договір. У зв’язку з цим суд дійшов висновку, що повторна пролонгація умовами договору не передбачена. Строк дії договорів про надання послуг з охорони закінчився 01.11.2006р., отже, стягнення заборгованості з відповідача за цими договорами є необґрунтованим.

 Не погоджуючись з таким рішенням суду, Управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що чинне законодавство не обмежує кількість пролонгацій господарських договорів та не містить понять першої чи повторної пролонгації. Також вказує, що в матеріалах справи містяться підписані відповідачем додаткові угоди від 01.03.2007р. про перехід прав і обов’язків за договорами від ЗАТ «Охорона Комплекс»до УДСО при УМВС України у Херсонській області. А також відповідачем було підписано додаткові угоди від 01.02.2008р. до договорів про зміну дислокації об’єктів, що охороняються, та акти прийому-здачі виконаних робіт за березень та квітень 2008 року. У зв’язку з цим позивач вважає, що договори діяли за згоди сторін і після 2006 року. На підставі зазначеного просить суд рішення господарського суду першої інстанції скасувати та стягнути з відповідача основний борг та судові витрати.

У судовому засіданні 20.08.2010р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги. У судове засідання 12.10.2010р. позивач свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.10.2010р. проти доводів апеляційної скарги заперечив. Вважає рішення суду першої інстанції вірним та законним. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами без присутності представника позивача.

 Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду,  знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню,  а рішення залишає без змін з наступних підстав.

 Як свідчать матеріали справи, 01.11.2002р. між Державним ЗАТ “Охорона-Комплекс” (виконавець) та ПП ОСОБА_2 (замовник) укладено договір №168 про спостереження за об’єктом за допомогою засобів тривожної сигналізації, відповідно до якого виконавець взяв на себе зобов'язання по забезпеченню комплексу заходів по спостереженню за сигналізацією на об'єктах відповідача, перелік та адресу яких визначено в дислокації (Додатку №1);  та договір з охорони об’єктів за допомогою пункту централізованої охорони №831, відповідно до якого виконавець зобов’язався надати послугу з забезпечення охорони матеріальних цінностей замовника в охоронюваний час на об’єктах, визначених в дислокації.

01.04.2007р. між ПП ОСОБА_2 та ЗАТ “Охорона комплекс” укладено угоди про заміну сторони в Договорі №168 та Договорі №831 (а.с.34, 35), відповідно до яких з 01.03.2007р. права і обов’язки за договорами перейшли від ЗАТ “Охорона–Комплекс” до Відділу державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області.

Відповідно до Наказу Департаменту Державної служби охорони при МВС України №76 від 19.03.2008р. Відділ державної служби охорони при УМВС України в  Херсонській області перейменовано на Управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області.

Відповідно до п.4.2. договору №168 та п.5.2. договору №831 оплата за послуги охорони повинна здійснюватися щомісяця авансовими платежами до 5 числа поточного місяця шляхом перерахування замовником коштів на розрахунковий рахунок виконавця відповідно до визначених тарифів.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги за договором №168 в сумі 250,00 грн. (за червень та липень 2008 року) та за договором №831 в сумі 380,00 грн. (за червень та липень 2008 року).

 Колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог та вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

 Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.903 цього Кодексу замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк дії договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Отже, сторони мають виконувати зобов’язання за договором із дотриманням умов, передбачених цим договором.

Так, сторони у договорі № 168 у п. 7.1 та у договорі № 831 у п. 9.1 передбачили, що договір вступає в силу з дня його підписання сторонами та діє протягом 2х років. Якщо за один місяць до його завершення жодна із сторін не вимагатиме його розірвання, договір вважається пролонгованим на тих же умовах і та той самий строк.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази надаються сторонами та іншими учасниками господарського процесу.

Відповідачем не надано суду доказів надсилання позивачу письмових звернень про розірвання договорів, в матеріалах справи такі документи також відсутні. Отже, на час, за який позивач нараховує відповідачу заборгованість за вказаними договорами (за червень та липень 2008 року), вони не припинили свою дію.

Крім того, в матеріалах справи містяться підписані відповідачем додаткові угоди від 01.03.2007р. про перехід прав і обов’язків за договорами від ЗАТ «Охорона Комплекс»до УДСО при УМВС України у Херсонській області, підписані сторонами додаткові угоди від 01.02.2008р. до договорів про зміну дислокації об’єктів, що охороняються, та акти прийому-здачі виконаних робіт за березень та квітень 2008 року.

Таким чином, висновок господарського суду про закінчення строку дії договорів 01.11.2006р. є необґрунтованим та таким, що не ґрунтується на нормах законодавства, оскільки законом не передбачено обмеження пролонгації господарських договорів, у тому числі договорів про надання послуг.

У даному спірному випадку договір вважається пролонгованим у разі, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу про бажання його розірвати.

 Згідно рахунків-фактур за червень-липень 2008 року за договорами № 168 та № 831 відповідачу нараховано 630,00грн. за надання послуг з охорони об’єкту.

Відповідачем відповідно до ст. 33 ГПК України не надано суду доказів сплати вказаних сум.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння  відмова  від  виконання зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

На підставі зазначеного колегія вважає доведеним факт обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача боргу по оплаті наданих охоронних послуг з червня по липень 2008 року у сумі 630,00грн.

Позовні вимоги підлягають задоволенню.


 За таких обставин суд вважає за необхідне апеляційну скаргу Управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області, м.Херсон, задовольнити, рішення господарського суду Херсонської області від 17.06.2010р. у справі № 3/62-10 скасувати як таке, що прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального права та невідповідності висновків господарського суду обставинам справи, прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

 Судові витрати, в тому числі за апеляційний перегляд, відповідно до ст. 49 ГПК України покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

  ПОСТАНОВИВ:

  1. Апеляційну скаргу Управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області, м. Херсон, задовольнити.

 2. Рішення господарського суду Херсонської області від 17.06.2010р. у справі №3/62-10 скасувати. Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Херсон, на користь Управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області, м. Херсон, 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

 3. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Херсон, на користь Управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області, м. Херсон, 51,00грн. державного мита за апеляційний перегляд.

 Видачу наказів доручити господарському суду Херсонської області.

  

Головуючий суддя Антонік С.Г.

судді  Антонік С.Г.

  Кричмаржевський В.А.  Мойсеєнко Т. В.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація