Р І Ш Е Н Н Я                           Справа № 2-619/10  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

25 лютого 2010 року       Київський районний суд м. Донецька у складі  

головуючого судді Коваленко В.В.,  

при секретарі Бердеєві Л.О.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Донецьку  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції в Київському районі м. Донецька фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної в наслідок професійного захворювання, суд  

В С Т А Н О В И В:  

  Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що він з 1991 року працював на ОП « Шахта ім. О.Ф. Засядька ». 19 серпня 2001 року на ОП « Шахта ім. О.Ф. Засядька » відбувся вибув метано – повітряної суміші. На той час він займався заміром кількості повітря на пласті М3. Внаслідок вибуху він був підвергнутий дії ударної хвилі, високої температури, та окісі вуглеводу. 07 вересня 2001 року про даний нещасний випадок був складений акт № 131 по формі Н-1. Після чого висновком обласної медіко – соціальної експертної комісії № 004380 від 18 грудня 2003 року йому повторно було встановлено 80 % стійкої втрати працездатності. В наслідок вищезгаданого професійного захворювання позивачу спричинена як матеріальна, так і моральна шкода. Проте  він отримує тільки компенсації матеріальної шкоди. Шкоду, яка була заподіяна здоров'ю позивача, він вважає непоправною, оскільки пошкодження здоров'я привело до порушення його особистих немайнових прав, таких як право на охорону здоров'я, на безпечну працю. З моменту нещасного випадку і до теперішнього часу була порушена нормальна життєдіяльність позивача. Він відчуває моральні страждання у зв'язку з тим, що позбавлений можливості реалізовувати свої звички і бажання у зв'язку з неможливістю подальшого активного суспільного життя, а також від інших негативних наслідків. Порушено спілкування з людьми, що оточують позивача, у зв'язку з чим йому необхідні додаткові зусилля для організації свого подальшого життя. До теперішнього часу позивач так і не зміг ні фізично, ні морально пристосуватися до такого життя. Він вимушений достатньо часто звертатися за допомогою до медичних установ і проходити курси лікування, що також дезорганізує його життя і спричиняє за собою негативні наслідки, які згубно відбиваються на нервовій системі. Таким чином позивач вважає, що професійним захворюванням, яке спричинило втрату працездатності у розмірі 80 % безстроково, а також 3 групу інвалідності, йому була заподіяна істотна моральна шкода, яку він оцінює у розмірі 100 800,00  гривень.  

  Представник Відділення виконавчої дирекції в Київському районі м. Донецька фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України позовні вимоги у своїх письмових зауваженнях не визнала і пояснила, що відділенням ВД ФССНВВ у Київському районі м. Донецька на підставі норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» було виплачено позивачеві одноразову допомогу та призначені щомісячні страхові виплати.  

  Таким чином представник відповідача вважає, що позивач є соціально захищеною людиною, насамперед, з боку відділення ВД ФССНВВ в Київському районі м. Донецька. Зазначені дії відділення безумовно мають певний позитивний вплив на душевний та фізичний стан позивача і не можуть бути підставою для заподіяння позивачеві моральної шкоди.  

  Крім того, представник відповідача вважає, що немає правових підстав для відшкодування потерпілому моральної шкоди за рахунок Фонду.  

  Представник відповідача звернув увагу суду на те, що факт заподіяння моральної шкоди повинен бути підтверджений висновком МСЕК, що передбачено підпунктом «д» пункту 1.1. «Порядку встановлення медико - соціальними експертними комісіями ступеню втрати професійної працездатності у відсотках робітникам, яким заподіяно ушкодження здоров'ю, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я № 212 від 22.11.1995р.  

  У даному випадку факт заподіяння відповідачу моральної шкоди не підтверджений висновком МСЕК.  

  Суд, дослідивши матеріали та обставини справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 1991 року працював на ОП « Шахта ім. О.Ф. Засядька ». 19 серпня 2001 року на ОП « Шахта ім.. О.Ф. Засядька » відбувся вибув метано – повітряної суміші. На той час він займався заміром кількості повітря на пласті М3. Внаслідок вибуху він був підвергнутий дії ударної хвилі, високої температури, та окісі вуглеводу. 07 вересня 2001 року про даний нещасний випадок був складений акт № 131 по формі Н-1. Після чого висновком обласної медіко – соціальної експертної комісії № 004380 від 18 грудня 2003 року йому повторно було встановлено 80 % стійкої втрати працездатності.  

Крім того, судом встановлено, що 08.12.2008 року позивач пройшов черговий переогляд МСЕК, внаслідок якого потерпілому процент професійної втрати працездатності зменшений до 60 %. МСЕК назначив потерпілому наступну дату переогляду – 08.12.2010 року. Такі факти, як зменшення проценту втрати професійної працездатності та переогляд МСЕК у грудні 2010 року свідчать про те, що у потерпілого поліпшується стан здоров»я, відновлюється працездатність. 20.12.2001 року відділенням ВД ФССНВВ у Київському районі м. Донецька на підставі норм Закону України « Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності » були призначені позивачеві страхові виплати: одноразова допомога в сумі 6 400, 00 грн. та щомісячні страхові виплати. Станом на 01.03.2009 року розмір щомісячної страхової виплати позивачеві становить 2040, 45 грн., яку відділення регулярно щомісяця перераховує на рахунок потерпілого.  

Однак, доводи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення моральної шкоди з Відділення виконавчої дирекції в Київському районі м. Донецька фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та відсутності доказів заподіяння позивачу моральної шкоди не відповідають фактичним обставинам та чинному законодавству.  

Згідно Ухвали Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнового) шкоди", спори про відшкодування заподіяного фізичній особі моральної шкоди розглядаються, якщо право на його відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або витікає з його положень, а також у випадках, передбачених законодавством.  

Згідно статті 9 Закону України "Про охорону праці" прийнятого 14 листопада 1992 року № 2694-7, "відшкодування шкоди, заподіяної працівникові унаслідок пошкодження його здоров'я, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань".  

Згідно ст. 34 Закони України "О загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні від нещасних випадків на виробництві і професійних захворюваннях, які заподіяли втрату працездатності" № 1105-14, прийнятого 23 вересня 1999 року - "моральна шкода, заподіяна умовами виробництва відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Сума страхової виплати за моральну (немайновий) шкоду визначається в судовому порядку і не може перевищувати 200 (двохсот) мінімальних розмірів заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від яких-небудь інших страхових виплат.  

Крім того, в п. 7 Статуту Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України, затвердженого Ухвалою Правління цього Фонду, вказано, що одним з основних напрямів діяльності Фонду є відшкодування матеріальної і моральної шкоди застрахованим особам і, відповідно  п. 8 Статуту, Фонд зобов'язаний своєчасно і в повному об'ємі відшкодувати грошову суму за моральну шкоду за наявності факту спричинення цієї шкоди потерпілому.  

Згідно статті 13 Закону України "Про страхування", страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, які заподіяли застрахованому професійно обумовлену фізичну або психічну травму при обставинах, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення і соціальних послуг.  

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року в справі по конституційному зверненню Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини 3 статті 34 Закони про страхування (дане рішення КСУ є офіційним тлумаченням частини 3 статті 34 Закони про страхування, обов'язково до застосування на території України і оскарження не підлягає) при настанні нещасного випадку, навіть за відсутності втрати працездатності працівником Фонд зобов'язаний компенсувати понесену моральну шкоду, заподіяну шкідливими умовами роботи на виробництві.  

Згідно п.6,9 Ухвали пленуму Верховного суду України № 4 з 31.03.1995 року "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнового) шкоди" - при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові у зв'язку з виконанням ним трудових обов'язків, суд повинен виходити з того, що потерпілий має право звертатися з позовними вимогами до суду безпосередньо.  Розмір моральної шкоди визначається судом залежно від характеру і об'єму страждань (фізичного, душевних, психічних і так далі), характеру немайнових втрат (в даному випадку втрата працездатності).  

Згідно ст. 23, п. 2 ст. 1167, ст. 1187 Цивільного кодексу України - моральна шкода, заподіяна каліцтвом або іншим пошкодженням здоров'я, унаслідок дії джерела підвищеної небезпеки відшкодовується незалежно від провини фізичної особи в розмірі, який визначається судом.  

Згідно Конституції України, а саме ст. 64 конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, окрім випадків, передбачених Конституцією України; ст. 46 Громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, із-за незалежних від них обставин, а також в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних і інших джерел соціального забезпечення. У відповідності ж із статтями 1, 3, 21, ч. 4 ст. 43, ч.1 ст. 46 Конституцій України, Україна як соціальна держава, зміст і напрям діяльності якої визначають права і свободи людини і їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності і тому подібне. Право на соціальний захист гарантується, зокрема, загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних і інших джерел соціального забезпечення (частина друга статті 46 Конституцій України).  

Згідно ЗУ "О загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні від нещасних випадків на виробництві і професійних захворюваннях, які послужили причиною втрати працездатності", а саме ст. 15 - страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, яка діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням; згідно ж п. 9 ст. 17 Фонд створює резерв засобів для забезпечення виконання завдань страхування від нещасних випадків, передбачених статтею 1 цього Закону; а стаття 1 передбачає відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові унаслідок травми на виробництві.  

Відповідно до вимог ст. 6 міжнародної Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен при вирішенні суперечок про його цивільні права і обов'язки має право на справедливий і відкритий розгляд в перебігу розумного терміну судом, встановленим законом. При цьому застосовується практика Європейського суду з прав людини в національному судочинстві, як інструмент функціонування Конвенції, яка є частиною національного законодавства. Виходячи з матеріалів справи «Бурдов проти Росії» Страсбург, 7 травня 2002 року, Європейський суд прийшов до висновку, що унаслідок виявлених порушень, які не можна вважати виправленими тільки завдяки визнанню судом наявності правопорушення заявник отримав певну моральну шкоду. Враховуючи що позивач до теперішнього часу отримує моральні страждання, то суд повинен керуватися при визначенні суми відшкодування моральної шкоди принципом справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції  

Згідно ч.4 ст. 2 ЦПК України – закон, який встановлює нові зобов'язання, відміняє або обмежує права, що належать учасникові цивільного процесу, або обмежує їх використання, не має зворотної сили, тобто в даному випадку діє Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворюваннях, які заподіяли втрату працездатності" № 1105-14, прийнятого 23 вересня 1999 року.  

Факт моральних страждань позивача при обставинах, які він зазначив у позові, суд вважає встановленим і доведеним самим фактом отримання позивачем інвалідності та втрати ним працездатності, що безперечно не може не створювати ті негативні наслідки, про які зазначає позивач.  

Суд, обміркувавши питання про розмір спричиненої моральної шкоди, враховуючи ступінь та глибину перенесених позивачем моральних страждань, ступінь втрати ним працездатності, вважає вимогу позивача необґрунтовано завищеною та вважає за необхідне стягнути з відповідача - Відділення виконавчої дирекції в Київському районі м. Донецька фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України,  на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.  

На підставі викладеного, керуючись ст. 10 Закону України «Про судову експертизу»; Закону України «О охороні праці» № 4038-ХІІ від 25 лютого 1994 року; Законом України «О загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні від нещасних випадків на виробництві і професійних захворюваннях, які заподіяли втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105; Вирішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року в справі по конституційному зверненню Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворюваннях України в Кіровоградській області «О офіційному тлумаченні положення частини 3 статті 34 Закони про страхування»; ст. 7, ст. 8 Статуту Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України, затвердженого Ухвалою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України № 4 від 18.04.2000 року; Ухвалою пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнового) шкоди»; ст. ст. 23, 1167, 1187 Цивільного кодексу України; ст. ст. 1, 3, 21, ч. 4 ст. 43, ч.1 ст. 46 Конституцій України, ст. ст. 6, 41 Міжнародній Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України суд -  

В И Р І Ш И В:  

  Позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції в Київському районі м. Донецька фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної в наслідок професійного захворювання, задовольнити частково.  

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди у розмірі 18 000 ( вісімнадцять тисяч) гривень.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне  оскарження і поданням після цього  протягом 20 днів апеляційної скарги.  

  Суддя: