16.12.2010
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2010 р. справа № 2а-6634/10/0470
м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бондар М. В., < Текст >
при секретаріШенкунісі А.О.,
за участю:
позивача
представника позивача
представників відповідача-1
представника відповідача-2 ОСОБА_4,
ОСОБА_5,
Бондаренка Р.М., Рудого С.В.,
Шевченко М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
01.06.2010 р. ОСОБА_4 (далі – позивач, ОСОБА_4.) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації України у Дніпропетровській області. Позивачем неодноразово змінювались позовні вимоги та склад учасників адміністративного процесу (адміністративний позов з урахуванням уточнень від 29.09.2010 р., 14.10.2010 р., 31.10.2010 р. та 17.11.2010 р.). В судовому засіданні 10.12.2010 р. позивач просила розглядати її адміністративний позов в редакції від 31.10.2010 р. (а.с.78-80) до Державної податкової адміністрації України у Дніпропетровській області (далі – ДПА у Дніпропетровській області, відповідач-1), Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області (далі – Нікопольська ОДПІ, відповідач-2), в якому ОСОБА_4 просить:
- визнати протиправними дії ДПА у Дніпропетровській області по звільненню ОСОБА_4 з посади першого заступника начальника Нікопольської ОДПІ;
- скасувати наказ ДПА у Дніпропетровській області від 30.04.2010 р. № 170-о;
- скасувати наказ Нікопольської ОДПІ від 30.04.2010 р. № 24-о „Про звільнення ОСОБА_4.”;
- поновити ОСОБА_4 на посаді першого заступника начальника Нікопольської ОДПІ;
- стягнути з Нікопольської ОДПІ на користь ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу;
- стягнути з ДПА у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у сумі п’ять тисяч гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним: ОСОБА_4 з липня 1994 р. працювала в Нікопольській ОДПІ на різних посадах від державного податкового інспектора до першого заступника начальника Нікопольської ОДПІ. До Нікопольської ОДПІ 23.04.2010 р. приїхав заступник голови ДПА у Дніпропетровській області ОСОБА_9, який змусив весь керівний склад Нікопольської ОДПІ написати заяви про звільнення з органу державної податкової служби за згодою сторін. Позивач написала таку заяву під тиском керівника більш високого рівня, фактично не маючи наміру на розірвання трудових взаємовідносин. 30.03.2010 р. позивач знаходилась на своєму робочому місці на виконувала посадові обов’язки. Близько 11-45 30.04.2010 р. до Нікопольської ОДПІ засобами факсимільного зв’язку надійшов лист за підписом голови ДПА у Дніпропетровській області Шинкаренка С.В., яким начальника Нікопольської ОДПІ Каландія Т.Ш. було зобов’язано забезпечити прибуття позивача до начальника управління персоналу ДПА у Дніпропетровській області о 15-00 30.04.2010 р. Коли позивач прибула до управління персоналу ДПА у Дніпропетровській області, начальник управління персоналу ОСОБА_11 змусив позивача у заяві від 23.04.2010 р. дописати слова „з 30.04.2010 р.”, після чого вручив позивачу вже повністю оформлений наказ про звільнення ОСОБА_4 При цьому позивачу не було запропоновано альтернативних посад в Нікопольській ОДПІ чи в іншому органі державної податкової служби. ОСОБА_4 вважає, що керівництвом ДПА у Дніпропетровській області грубо порушено вимоги п.1 ст.36 КЗпП України, оскільки реального наміру припиняти трудові відносини вона не мала, була змушена написати заяву „за угодою сторін” під тиском керівників вищого рівня, які попередили позивача, що у разі її непогодження будуть знайдені підстави для її звільнення із займаної посади. ОСОБА_4 вважає, що своїми неправомірними діями керівництво ДПА у Дніпропетровській області не тільки порушило її право на працю, а й завдало позивачу моральних страждань, які виразились у спричинені шкоди її діловій репутації, честі та гідності. В судовому засіданні позивач та її представник просили суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представники ДПА у Дніпропетровській області просили суд відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, надали суд письмові заперечення (а.с.36-38), в яких зазначили, що при оголошенні наказу ДПА України про призначення на посаду голови ДПА у Дніпропетровській області, заступником голови ДПА України від імені голови ДПА у Дніпропетровській області всім заступникам начальників органів державної податкової служби Дніпропетровської області запропоновано розірвати трудові відносини за угодою сторін. 23.04.2010 р. бажання звільнитися за угодою сторін висловила також і позивач у своїй заяві на ім’я голови ДПА у Дніпропетровській області. В подальшому, для погодження дати звільнення ОСОБА_4 листом була викликана до відповідача-1 та в цей же день з позивачем погоджено дату звільнення за угодою сторін, тобто 30.04.2010 р. Прохання про звільнення відбувало в робочій обстановці, на добровільних умовах. Ніхто нікому не погрожував, ніякого тиску не відбувалось. Позивач свідомо погодилась з пропозицією керівництва ДПА у Дніпропетровській області та висловила свою згоду на звільнення шляхом власноручного написання на ім’я голови ДПА у Дніпропетровській області відповідної заяви. Також позивачем не доведено наявність моральної шкоди.
Представник відповідача-2 в судовому засіданні просила суд в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених представником відповідача-1.
В судовому засіданні за клопотанням представника відповідача-1 був допитаний в якості свідка начальник управління персоналу ДПА у Дніпропетровській області ОСОБА_11, який пояснив суду, що не був присутній при написанні позивачем заяви про звільнення за угодою сторін 23.04.2010 р. Свідок зазначив, що 30.04.2010 р. ОСОБА_4 була викликана до ДПА у Дніпропетровській області. За дорученням голови ДПА у Дніпропетровській області свідком було запропоновано ОСОБА_4 дописати в заяві про звільнення за угодою сторін від 23.04.2010 р. дату звільнення – 30.04.2010 р. Позивач погодилась на цю пропозицію та дописала в заяві „30.04.2010 р.”. Свідок 30.04.2010 р. вручив позивачу підписаний головою ДПА у Дніпропетровській області наказ „Про звільнення ОСОБА_4.” № 170-о від 30.04.2010 р. Свідок пояснив, що ніякого тиску та позивача не чинилось та звільнення відбулося на добровільних засадах.
В судовому засіданні досліджені письмові докази: трудова книжка ОСОБА_4, засвідчені відповідачем-1 копії наказів про призначення на посаду та звільнення ОСОБА_4, заяви про звільнення ОСОБА_4 від 23.04.2010 р., листа ДПА у Дніпропетровській області від 30.04.2010 р. № 11259/7/04-123, сторінок журналу обліку видачі трудових книжок Нікопольської ОДПІ.
Також, в судовому засіданні досліджені заяви ОСОБА_12, працюючої в Нікопольській ОДПІ на посаді начальника відділу економічного аналізу (а.с.94) та ОСОБА_13, працюючої в Нікопольській ОДПІ на посаді заступника начальника інспекції – начальника управління оподаткування юридичних осіб (а.с.92), справжність підписів яких засвідчено приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Романенко С.О. В заявах ОСОБА_12 та ОСОБА_13 зазначили, що 23.04.2010 р. до Нікопольської ОДПІ приїхав заступник голови ДПА у Дніпропетровській області ОСОБА_9, який змусив весь керівний склад Нікопольської ОДПІ написати заяви про звільнення з органів державної податкової служби за згодою сторін. Заяви були написані у кабінету начальника Нікопольської ОДПІ Каландія Т.Ш., куди їх запросили. Заяви були написані першим заступником начальника Нікопольської ОДПІ ОСОБА_4, заступниками начальника ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15, начальником інспекції Каландія Т.Ш. Всі заяви були написані під диктовку. ОСОБА_12 та ОСОБА_13 зазначили, що їм достовірно відомо, що ОСОБА_4 не мала наміру писати заяву про звільнення, її змусили це зробити; в заявах, які були здані заступнику голови ДПА у Дніпропетровській області ОСОБА_9 та які він відвіз до ДПА у Дніпропетровській області вказана була лише одна дата „23 квітня 2010 року” та в заяві ОСОБА_4 не було слів „з 30 квітня 2010 року”.
Судом не приймаються доводи представника відповідача-1 про не взяття до уваги в якості доказів заяв ОСОБА_12 та ОСОБА_13, справжність підписів яких засвідчено приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Романенко С.О. Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Згідно ч.1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Отже, надані суду заяви ОСОБА_12 та ОСОБА_13 досліджені судом як письмові докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення позивача, представників сторін та показання свідка, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 01.07.1994 р. позивач призначена на посаду держподатінспектора ДПІ; 06.01.1995 р. позивачем прийнята Присяга державного службовця (а.с.14), 24.12.2007 р. позивача призначено на посаду першого заступника начальника Нікопольської ОДПІ (а.с.39).
23.04.2010 р. в присутності заступника голови ДПА у Дніпропетровській області ОСОБА_4 була написана заява про звільнення за угодою сторін без зазначення дати звільнення.
30.04.2010 р. до Нікопольської ОДПІ надійшов лист ДПА у Дніпропетровській області № 11259/7/04/123, яким начальника Нікопольської ОДПІ зобов’язано забезпечити прибуття першого заступника ОСОБА_4 до начальника управління персоналу ДПА у Дніпропетровській області о 15-00 30.04.2010 р (а.с.42).
ОСОБА_4 30.04.2010 р. прибула до начальника управління персоналу ДПА у Дніпропетровській області ОСОБА_11 та дописала в заяві про звільнення від 23.04.2010 р. дату звільнення, вказану ОСОБА_11 – 30.04.2010 р. (а.с.41).
Наказом ДПА у Дніпропетровській області від 30.04.2010 р. № 170-о „Про звільнення ОСОБА_4.” позивача звільнено з посади заступника начальника Нікопольської ОДПІ за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.40).
Наказом Нікопольської ОДПІ від 30.04.2010 р. № 24-о „Про звільнення ОСОБА_4.” оголошено наказ про звільнення позивача з займаною посади (а.с.93).
30.04.2010 р. позивач отримала наказ про звільнення та трудову книжку (а.с.43-45). З позивачем проведено повний розрахунок при звільненні.
Правовідносини сторін щодо звільнення позивача з посади заступника начальника Нікопольської ОДПІ врегульовані КЗпП України та Законом України „Про державну службу”.
Згідно п.1 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є угода сторін.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено представниками сторін, що передумовою виникнення спірних правовідносин між сторонами було призначення на посаду голови ДПА у Дніпропетровській області та подання пропозиції всім заступникам начальників органів державної податкової служби Дніпропетровської області розірвати трудові відносини за угодою сторін.
Дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що позивач не мала наміру припиняти трудові відносини з Нікопольською ОДПІ, проте була змушена в присутності вищестоящого керівника - заступника голови ДПА у Дніпропетровській області написати 23.04.2010 р. заяву про звільнення за угодою сторін. Імперативний характер зобов’язання позивача прибути 30.04.2010 р. до ДПА у Дніпропетровський області свідчить, що дописана позивачем в заяві дата звільнення – 30.04.2010 року була вчинена під тиском вищого керівництва.
Відповідно до ч.2 ст. 30 Закону України „Про державну службу” зміна керівників або складу державних органів не може бути підставою для припинення державним службовцем державної служби на займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників, крім державних службовців патронатної служби.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи наведене, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії ДПА у Дніпропетровській області по звільненню ОСОБА_4 з посади першого заступника начальника Нікопольської ОДПІ є протиправними, а прийнятий наказ ДПА у Дніпропетровській області від 30.04.2010 р. № 170-о „Про звільнення ОСОБА_4.” та похідний від нього наказ Нікопольської ОДПІ від 30.04.2010 р. № 24-о „Про звільнення ОСОБА_4.” підлягають скасуванню.
Частиною 1 ст. 235 КЗпП встановлено, що у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі.
Таким чином, суд вважає, що позивача необхідно поновити на посаді начальника Нікопольської ОДПІ.
Як зазначено в ч. 2 ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
За таких обставин, позивачу повинно бути нарахована та виплачена заробітна плата за час вимушеного прогулу.
Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірним рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправна поведінка заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача, вина. Пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31.03.1995 року № 4 зазначає, що моральна шкода – втрата немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконним діями або бездіяльністю інших осіб. Під час вирішення питання про відшкодування моральної шкоди в судовому порядку, обов’язковому з’ясуванню підлягає питання в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та якими доказами підтверджуються такі вимоги. Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивачем не надано суду доказів в обґрунтування наявності моральної шкоди та визначення саме зазначеної суми відшкодування.
За наведених обставин, суд вважає вимогу про відшкодування моральної шкоди необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Таким чином, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, дослідивши надані до матеріалів адміністративної справи письмові докази в їх сукупності, вислухавши пояснення позивача, представників сторін, показання свідка, суд вважає, що позовні вимоги є частково обгрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно п.п. 2 та 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Отже, до негайного виконання повинна бути звернута вимога позивача про поновлення на посаді та виплата позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми заробітної плати за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, п.п. 2 та 3 ч. 1 ст. 256 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області по звільненню ОСОБА_4 з посади першого заступника начальника Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції.
Скасувати наказ Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 30.04.2010 р. № 170-о „Про звільнення ОСОБА_4.”.
Скасувати наказ Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції від 30.04.2010 р. № 24-о „Про звільнення ОСОБА_4.”.
Поновити ОСОБА_4 на посаді першого заступника начальника Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції.
Зобов’язати Нікопольську об’єднану державну податкову інспекцію нарахувати та виплатити ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Звернути до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді першого заступника начальника Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції та виплати заробітної плати за один місяць.
В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова в повному обсязі виготовлена 15 грудня 2010 року.
Суддя < (підпис) >
< Текст >
< Список >
< Список >
< Список >М.В. Бондар
< Текст >
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >