07.12.2010
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2010 р. справа № 2а-3946/10/0470
м. Дніропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді
суддів Бондар М. В.,
Букіної Л.Є.,
Чабаненко С.В.,
при секретаріШенкунісі А.О.,
за участю:
представника позивача
представник відповідача ОСОБА_5,
Чернишової Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_7 до Державного комітету України із земельних ресурсів про зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_7 (далі – ОСОБА_7, позивач) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Державного комітету України із земельних ресурсів (далі – Держкомзем України, відповідач), в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просить:
- зобов’язати Державний комітет України із земельних ресурсів внести зміни до наказу № 223-о від 25.03.2010 р. про звільнення ОСОБА_7, змінивши дату звільнення з 01.04.2010 р. на 30.04.2010 р.;
- вимогу про зобов’язання Держкомзем України нарахувати та виплатити ОСОБА_7 грошову допомогу в розмірі 10 його місячних посадових окладів у зв’язку з виходом на пенсію державного службовця – залишити без розгляду;
- зобов’язати Державний комітет України із земельних ресурсів у зв’язку з виходом на пенсію державного службовця присвоїти ОСОБА_7 черговий п’ятий ранг державного службовця.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним: позивач займав посаду начальника Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Дніпропетровській області з 15.11.2005 р. Позивач є державним службовцем, має 6 ранг державного службовця, загальний стаж державної служби – 17 років 1 місяць 8 днів; є інвалідом ІІ групи, отримує пенсію по інвалідності; має звання „Почесний землевпорядник України” та „Заслужений юрист України”. Позивач 23.02.2010 р. звернувся до відповідача з заявою про звільнення з 23.04.2010 р. та виплатою йому грошової допомоги. Проте, у відповідь позивач отримав попередження про майбутнє вивільнення у зв’язку з ліквідацією Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Дніпропетровській області. На думку позивача, відповідачем порушено ч.ч.2, 6, 13 ст.37 Закону України „Про державну службу”. Позивач вважає, що йому повинна бути призначена при звільненні пенсія державного службовця. Позивач також вказує, що його повинні звільнити 30.04.2010 р., оскільки з 01 по 28.04.2010 року позивач перебував на лікарняному. Також, позивач зазначає, що відповідно до ст.37-1 Закону України „Про державну службу” відповідач зобов’язаний присвоїти позивачу 5 ранг держслужбовця. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідачем надіслано до суду заяву про визнання позову. Представником відповідача в судовому засіданні зазначено, що на підставі заяви позивача про звільнення, наказом Держкомзему України від 25.03.2010 р. № 223-кт ОСОБА_7 звільнено з займаною посади 01.04.2010 р. у зв’язку з виходом на пенсію та виплачено грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів. Держземінспекція у Дніпропетровській області перебуває в стані ліквідації, на день розгляду справи судом не ліквідована. Вимоги позивача про зміну дати звільнення та присвоєння 5 рангу державного службовця відповідачем не виконані.
На підставі ч.ч.3,4 ст.112 КАС України, з метою недопущення порушень прав, свобод або інтересів сторін по справі, судом ухвалено рішення про розгляд справи по суті.
Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Загальні засади діяльності, порядок проходження державної служби, статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті визначаються Законом України „Про державну службу”.
Судом встановлено, що 15.11.2005 р. ОСОБА_7 призначений на посаду начальника Управління з контролю за використанням та охороною земель у Дніпропетровській області з присвоєним 6 рангом державного службовця, про що зроблено запис в трудовій книжці за № 47. Наказом Держкомзему від 30.01.2009 р. № 46-кт позивача переведено на посаду начальника Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Дніпропетровській області з 04.02.2009 р.
23.06.2005 р. ОСОБА_7 присвоєно звання „Почесний землевпорядник України”.
01.04.2009 р. позивачу встановлено ІІ групу інвалідності.
23.11.2009 р. Держземінспекцією Держкомзему України видано наказ № 2 „Про здійснення заходів, пов’язаних з ліквідацією територіальних органів Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель, що діє у складі Державного комітету України із земельних ресурсів як урядовий орган державного управління”.
03.12.209 р. Держземінспекцією у Дніпропетровській області видано наказ № 1 „Про створення ліквідаційної комісії Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Дніпропетровській області та здійснення відповідних заходів”.
Станом на 31.01.2010 р. позивач має загальний стаж 33 роки 1 місяць 26 днів, стаж державної служби – 17 років 1 місяць 8 днів.
23.02.2010 р. ОСОБА_7 ознайомлено з Попередженням про майбутнє вивільнення у зв’язку з ліквідацією Держземінспекції.
23.02.2010 р. позивачем складено заяву про звільнення з 23.04.2010 р. з державної служби у зв’язку з виходом на пенсію державного службовця та виплатою грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів. Заява надіслана Держкомзему України цінним листом 04.03.2010 р. згідно штемпелю поштової установи та квитанції.
23.02.2010 р. позивачем складено заяву про звільнення з 01.04.2010 р. з державної служби у зв’язку з виходом на пенсію державного службовця та виплатою грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яка була отримана відповідачем 24.03.2010 р.
25.03.2010 р. Держкомземом України видано наказ № 223-кт „Про звільнення ОСОБА_7” із займаної посади з 01.04.2010 р. за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію як такого, що визнаний інвалідом ІІ групи згідно із ст. 38 КЗпП України та ст. 37 Закону України „Про державну службу” та виплату позивачу грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів.
В період з 01.04.2010 р. по 28.04.2010 р. позивач перебував на стаціонарному лікуванні, про що свідчить листок непрацездатності серії АВЛ № 712113.
29 та 30.04.2010 р. позивач працював, що зазначено в долученій до матеріалів справи копії табелю обліку використання робочого часу ОСОБА_7 за квітень 2010 р.
30.04.2010 р. позивача було ознайомлено з наказом про звільнення та видано трудову книжку.
30.04.2010 р. Головою ліквідаційної комісії у Дніпропетровській області направлено Голові ліквідаційної комісії Держземінспекції подання „Про зміну наказу”, в якому викладено прохання сприяти внесенню змін до наказу №223-кт від 25.03.2010 р. в частині дати звільнення, замінивши з 01.04.2010 р. на 30.04.2010 р. та присвоєння позачергово 5 рангу державного службовця ОСОБА_7
30.04.2010 р. позивачем подано відповідачу заяву про звільнення з посади у зв’язку з виходом на пенсію 30.04.2010 р., яка була отримана Головою ліквідаційної комісії Держземінспекції 30.04.2010 р.
Відповідно до ч.2 ст. 37 Закону України „Про державну службу” на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків — не менше 25 років, для жінок — не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби — не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, — незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Дослідженими в судовими засіданні доказами встановлено, що позивач відповідає зазначеним вимогам та має право на одержання пенсії державного службовця. Наказом відповідача від 25.03.2010 р. № 223-кт позивача звільнено з займаної посади за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію з 01.04.2010 р.
Судом встановлено, що позивачем було складено три заяви про звільнення:
- 23.02.2010 р. про звільнення з 01.04.2010 р.;
- 23.02.2010 р. про звільнення з 23.04.2010 р.;
- 30.04.2010 р. про звільнення з 30.04.2010 р.
Приймаючи рішення щодо визначення дати припинення позивачем трудових відносин з відповідачем, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України „Про державну службу” регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.
Частинами 1 та 2 ст. 38 КЗпП України встановлено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Як встановлено в судовому засіданні, з 01.04.2010 р. по 28.04.2010 р. ОСОБА_7 перебував на лікуванні та з 29.04.2010 р. по 30.04.2010 р. працював на посаді, що знайшло підтвердження в табелі обліку робочого часу. Таким чином, позивач після закінчення строків попередження про звільнення (01.04.2010 р. та 23.04.2010 р.) не залишив роботи і не вимагав розірвання трудового договору, внаслідок чого відповідач не вправі був звільняти позивача за поданими раніше заявами з 01.04.2010 р. та 23.04.2010 р.
Представник позивача в судовому засіданні також зазначив, що на момент звільнення позивача 23.04.2010 р. ОСОБА_7 перебував у відпустці на підставі постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2010 р. по справі № 2а-1674/10/0470, якою Держкомзем зобов’язано надати ОСОБА_7 відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною терміном з 30.11.2009 р. по 26.04.2010 р. включно, але не більше як до досягнення дитиною шестирічного віку. Суд не приймає як належний доказ у справі зазначену постанову суду, оскільки на час розгляду цієї справи постанова не набрала законної сили.
Частиною 1 ст. 47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Таким чином, фактично останнім робочим днем позивача було 30.04.2010 р. Саме в цей день позивачем подано останню заяву про звільнення, позивача ознайомлено з наказом про звільнення та позивачем отримано трудову книжку.
Проаналізувавши зазначені правові норми та обставини справи, суд приходить до висновку про правомірність вимог позивача щодо зміни дати звільнення позивача з 01.04.2010 р. на 30.04.2010 р. (останній робочий день) в наказі відповідача № 223-о від 25.03.2010 р. „Про звільнення ОСОБА_7”
Частиною 13 ст. 37 Закону України „Про державну службу” передбачено, що державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Позивач на день звільнення мав стаж державної служби більше 10 років та йому при звільненні повинна була бути виплачена грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів. В ході судового розгляду справи позивачу виплачено в повному обсязі 10 місячних посадових окладів, внаслідок чого представник позивача відкликав цю вимогу ОСОБА_7 та просив в цій частині позов залишити без розгляду.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 155 КАС України суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо надійшло клопотання позивача про відкликання позовної заяви.
Таким чином, позовна заява ОСОБА_7 в частині вимоги щодо зобовязання виплатити 10 місячних посадових окладів підлягає залишенню без розгляду.
Щодо вимог позивача про присвоєння йому позачергово при виході на пенсію 5 рангу державного службовця суд зазначає наступне.
Статтею 25 Закону України „Про державну службу” визначена класифікація посад державних службовців. До третьої категорія посад службовців віднесено посади заступників керівників структурних підрозділів, завідуючих секторами, головних спеціалістів, експертів, консультантів Адміністрації Президента України, Секретаріату Верховної Ради України і апарату Кабінету Міністрів України, заступників Постійного Представника Президента України в Республіці Крим, заступників глав обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, представників Президента України в районах, районах міст Києва та Севастополя, начальників управлінь, самостійних відділів у складі міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади та інші прирівняні до них посади.
З огляду на зазначене, посада ОСОБА_7, як начальника Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Дніпропетровській області, відноситься до третьої категорія посад службовців.
Статтею 26 Закону України „Про державну службу” визначено ранги державних службовців. Зокрема, в статті 26 визначено, що службовцям, які займають посади, віднесені до третьої категорії, може бути присвоєно 7, 6 і 5 ранг; ранги, які відповідають посадам третьої — сьомої категорій, присвоюються керівником державного органу, в системі якого працює державний службовець; за сумлінну працю державному службовцю при виході на пенсію може бути присвоєно черговий ранг поза межами відповідної категорії посад.
Пунктом 1 Положення про ранги державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.1996 р. № 658 встановлено, що ранги присвоюються державним службовцям в індивідуальному порядку відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації та результатів роботи.
Судом встановлено, що позивач при виході на пенсію мав шостий ранг державного службовця. Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що позивач в усному порядку просив керівника Держкомзему України присвоїти йому п’ятий ранг державного службовця, проте це прохання залишилося без задоволення.
Приймаючи рішення щодо зазначеного питання, суд виходить з того, що присвоєння п’ятого рангу ОСОБА_7 при виході на пенсію є правом керівника Держкомзему, а не обов’язком.
Згідно ч.1 ст.19 Конституції України посадові особи органів державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про присвоєння п’ятого рангу державного службовця при виході на пенсію.
За наведених обставин, суд важає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись п.5 ч.1 ст. 155, ст.ст.158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов’язати Державний комітет України із земельних ресурсів внести зміни до наказу № 223-о від 25.03.2010 р. „Про звільнення ОСОБА_7”, змінивши дату звільнення з 01.04.2010 р. на 30.04.2010 р.
Позовну заяву в частині вимог про зобов’язання Державного комітету України із земельних ресурсів нарахувати та виплатити ОСОБА_7 грошову допомогу в розмірі 10 його місячних посадових окладів у зв’язку з виходом на пенсію державного службовця – залишити без розгляду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова в повному обсязі виготовлена 29 листопада 2010 року.
Суддя < (підпис) >
Судді
< Список >
< Список >
< Список >М.В. Бондар
Л.Є.Букіна
С.В.Чабаненко
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >