ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
09.10.2007 року Справа № 15/413н
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баннової Т.М.
суддів Парамонової Т.Ф.
Семендяєвої І.В.
за присутністю секретаря
судового засідання Міхальчук О.А.
та за участю
представників сторін:
від позивача Овчиннікова О.Г., дов. від 01.06.2007 № 4-ЮР
від відповідача Шумакова І.В., дов. від 25.01.2007 № 111
від третьої особи
на стороні позивача повноважний представник не прибув
від третьої особи
на стороні відповідача Лаврухин М.І., дов. від 18.07.2007 № 2052
Михайлов В.В., дов. від 07.08.2007 № 2254
розглянув у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіон –ЕС”
на рішення
господарського суду Луганської області
від 07.08.2007
по справі №15/413н (суддя –Є.Ю. Пономаренко)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіон –ЕС”
до відповідача Відкритого акціонерного товариства Кіровський ковальський завод „Центрокуз”
третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет
спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтермет”
третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет
спору на стороні відповідача Кіровська міська рада
про про визнання відмови недійсною та спонукання вчинення дій
За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, що призначена розпорядженнями першого заступника голови суду від 27.08.2007, голови суду від 17.09.2007 та 08.10.2007
В С Т А Н О В И В :
Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю „Регіон - ЕС” (далі –ТОВ „Регіон - ЕС”) звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про визнання відмови недійсною відповідача - Відкритого акціонерного товариства Кіровський ковальський завод „Центрокуз” (далі –ВАТ „ККЗ „Центрокуз”) узгодити питання з вилучення земельної ділянки, розташованої під будівлею цеху порошкової металургії (м. Кіровськ Луганської області, по вул. Недєліна, 4) та про зобов’язання надати згоду на вилучення земельної ділянки, на якій розташована будівля цеху порошкової металургії та частини будівлі, необхідну для її обслуговування.
Рішенням господарського суду Луганської області від 07. 08.2007 у задоволені позову відмовлено.
Відмова у задоволенні позову мотивована положеннями ч. 5 ст. 116, ч. 2 ст. 120, ст.ст. 141,143, ч. 2 ст. 149, ч. ч. 2,3 ст. 152 Земельного кодексу України, ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 № 3477-lV, § 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 в справі „Совтрансавто-Холдінг” проти України”.
Суд першої інстанції встановив, що ВАТ „ККЗ „Центрокруз” є належним землекористувачем спірної ділянки на підставі договорів оренди землі від 28.03.2006 та 28.03.2007. Зазначені факти відносно того, що відповідач є належним землекористувачем спірної земельної ділянки встановлено Господарським судом Луганської області при вирішенні спору у справі № 18/65н-ад на підставі належних правовстановлюючих документів, що згідно з нормами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 № 3477-lV, § 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 в справі „Совтрансавто-Холдінг” проти України” не доводяться знову і не можуть бути поставлені під сумнів.
Також, судом першої інстанції було встановлено, що відповідач не відмовлявся від права користування спірною земельною ділянкою, що є виключно правом землекористувача, до реалізації якого він не може бути примушений. Положеннями ст. 143, ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України не передбачається можливості примушення законного землекористувача відмовитися від свого права користування у наведеній ситуації. При прийнятті рішення місцевим господарським судом було також враховано, що договір оренди земельної ділянки з відповідачем не розірвано, до нього не внесено змін в частині зменшення розміру земельної ділянки, шляхом виключення спірної площі, на яку претендує позивач. Зазначене питання не вирішено, ані за згодою сторін, шляхом складення та підписання угоди про розірвання договору або про внесення змін до договору, ані в судовому порядку.
Додатково судом першої інстанції зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України визнання недійсною відмови відповідача узгодити питання з вилучення земельної ділянки, розташованої під будівлею цеху порошкової металургії не є належним способом захисту порушеного права.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення та прийняти нове про задоволення позову.
В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою її заявник посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального права, а саме: ч. 2 ст. 149, ч. 16 ст. 151, ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, що, на думку скаржника, призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.
Скаржник вважає необґрунтованим посилання місцевого господарського суду на рішення цього суду від 06.04.2007 по справі №18/65н-ад, яким скасовано п.6 рішення Кіровської міської ради від 30.11.2006 № 155 стосовно надання ТОВ „Регіон - ЕС” дозволу на розробку проекту землеустрою. За твердженням позивача судом не враховано підстави скасування рішення міської ради. Також, за доводами скаржника, суд першої інстанції не мав правових підстав застосовувати норму ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України, оскільки дана стаття визначає порядок вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування із земель державної чи комунальної власності. Порядок вилучення земельних ділянок за цією нормою поширюється тільки на земельні ділянки, надані у постійне користування і тільки для суспільних потреб.
Крім того, скаржник вважає, що місцевим судом не прийнято до уваги, що у разі відмови власника землі або землекористувача, сільської, селищної, міської ради, органів державної влади у погодження місця розташування об’єкта ці питання вирішується у судовому порядку. Оспорює скаржник і вказівку суду першої інстанції щодо невідповідності позовної вимоги про визнання недійсною відмови відповідача узгодити питання з вилучення земельної ділянки способам захисту порушеного права.
Відповідач у відзивах на апеляційну скаргу доводи скаржника оспорює, посилається на неможливість надання ним згоди на відвід земельної ділянці під обслуговування цеху позивача, який знаходиться у загальнозаводському корпусі ВАТ „ККЗ „Центрокуз” та на відсутність у чинному законодавстві норм права про примушення землекористувача відмовитися від частки земельної ділянки.
Кіровська міська рада, також, заперечує проти апеляційної скарги позивача, оскаржуване рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим. За твердженням цієї третьої особи, позивачем не наведено, які норми права порушені відповідачем, який є належним землекористувачем, не надані жодних документів по встановленню меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Застосування судом ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України Кіровська міська рада вважає правомірним та погоджується з висновками суду першої інстанції щодо невідповідності позовних вимог визначеним законом способам захисту.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтермет” (далі –ТОВ „Інтермет”) право на участь представника у судовому засіданні не використано. Про час і місце проведення судових засідань дана третя особа повідомлена належним чином, що підтверджено повідомленнями про вручення поштових відправлень № 4126545 та № 04227228.
Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав представників сторін та третьої особи, що були присутні на судових засіданнях, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач на підставі договору купівлі-продажу нерухомості від 26.10.2006, укладеного з ТОВ „Інтермет” (далі –договір купівлі-продажу), є власником будівлі цеху порошкової металургії, що розташована у м. Кіровську Луганської області, по вул. Недєліна, 4.
З пояснень представників відповідача та Кіровської міської ради, що не спростовані позивачем, будівля цеху порошкової металургії знаходиться в загальнозаводському корпусі відповідача. Земельна ділянка, на якій розташований вказаний загальнозаводський корпус та відповідно і цех порошкової металургії, що належить позивачеві, знаходиться у користуванні ВАТ „ККЗ „Центрокуз” на підставі договору оренди від 28.03.2007, що укладений відповідачем з Кіровською міською радою. Згідно п. 15 даного договору цільове призначення земельної ділянки –для обслуговування промислових будівель та споруд, під’їзних автомобільних і залізничних шляхів.
Висновок суду першої інстанції стосовно того, що відповідач є належним (законним) землекористувачем спірної земельної ділянки, відповідає обставинам справи.
Підставами припинення права користування земельною ділянкою, що викладені у ст. 141 Земельного кодексу України, є:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Вказаний у ст. 141 Земельного кодексу України перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою є вичерпним. Обставини, на які посилається позивач, в обґрунтування вимоги про зобов’язання відповідача надати згоду на вилучення спірної земельної ділянки, а саме, право власності на будівлю цеху порошкової металургії, до переліку підстав припинення права землекористування згідно ст. 141 Земельного кодексу України та до підстав примусового припинення прав на земельну ділянку, що передбачені ст. 143 Земельного кодексу України, не віднесені. Судом першої інстанції правомірно зазначено за рішенням, що у наведеній ситуації діючим законодавством не передбачено можливості примушення законного землекористувача відмовитися від свого права користування землею.
Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування –на підставі договору оренди.
Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка під будівлею цеху порошкової металургії продавцю цієї будівлі - ТОВ „Інтермет” ніколи не належала. Згідно положень п. 8 договору купівлі-продажу покупець (позивач) був повідомлений про відсутність у продавця документів, що підтверджують його право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташована відчужувана будівля цеху порошкової металургії.
Підстав для зобов’язання законного землекористувача - ВАТ „ККЗ „Центрокуз” надати згоду на вилучення земельної ділянки не вбачається.
Судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийняте судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права та відповідає обставинам справи.
Підстав для скасування рішення не вбачається.
Судові витрати за апеляційною скаргою підлягають віднесенню на її заявника відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального права України.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу ТОВ „Регіон - ЕС” на рішення господарського суду Луганської області від 07.08.2007 по справі № 15/413н залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 07.08.2007 по справі № 15/413н залишити без змін.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Т.М.Баннова
Суддя Т.Ф. Парамонова
Суддя І.В. Семендяєва