Справа № 2-8902/10 

Р І Ш Е Н Н Я   

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И   

30 листопада 2010 року  Дарницький районний суд міста Києва в складі: 

головуючого - судді                                                                                        Коренюк А.М. 

при секретарі                                                                                                    Чуприні І.В. 

з участю позивача                                                                                             ОСОБА_1 

відповідача                                                                                                        ОСОБА_2 

представника відповідача                                                                                ОСОБА_3   

прокурора                                                                                                          Горіної Р.М. 

представника органу опіки та піклування                                                     Сінькевич О.О. 

Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації                   

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, суд -   

  В С Т А Н О В И В:   

 В жовтні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, третя особа орган опіки та піклування Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав. Посилаючись на те, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх обов»язків по вихованню дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Обгрунтовуючи свої вимоги тим, що після розлучення в 2005 році вони з відповідачем почали проживати окремо - вона в квартирі АДРЕСА_1, а відповідач - в квартирі АДРЕСА_2, при цьому діти знаходились на її утриманні та мешкали з нею, а відповідач свідомо не приймав участі у їх вихованні та утриманні. У зв»язку з цим вона звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 2006 року стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 21.09.2005 року, й до їх повноліття. Рішення суду відповідач у цілому не виконує, аліменти сплачує частково, таким чином сума заборгованості станом на липень 2010 року за період з 14.08.2008 року по 01.07.2010 року складає 17 430 грн. 61 коп. Що, в свою чергу, не дозволяє їй самостійно на достатньому рівні забезпечувати виховання та розвиток дітей, та якби не допомога її батьків, їх належне виховання та розвиток були б неможливими. Байдуже ставлення відповідача до своїх батьківських обов»язків та долі дітей змусило її звернутися до суду з даним позовом. 

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з тих же підстав, просила їх задовольнити. Пояснила, що метою позбавлення батьківських прав відповідача відносно його  дітей - є  вирішення у питання щодо їх тимчасового виїзду за кордон, оскільки відповідач у добровільному порядку такого дозволу не надає. 

Відповідач та його представник ОСОБА_3, діючий на підставі довіреності від 08 листопада 2010 року (а.с.21), в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити у їх задоволенні. Вважаючи, що саме з винних та свідомих дій позивача, які спрямовані на обмеження та перешкоджання у прийнятті участі у вихованні дітей, він був позбавлений повноцінного виконання свої батьківських обов»язків. Аліменти сплачує не повністю, оскільки має тимчасові невеликі заробітки, частину з яких надсилає грошовими переказами позивачу в рахунок аліментів. Проте визнає заборгованість по аліментам, й обіцяє, що при наявності коштів невідкладно сплатить їх у рахунок аліментів на утримання дітей. Вважає, що наявність заборгованості по сплаті аліментів -  не є підставою для позбавлення його батьківських прав. Що ж до того, що він не приймає участі у вихованні дітей, зазначив, що між ним та позивачем існують складні психологічні відносини, й з метою уникнення конфліктних ситуацій, які можуть мати наслідком виникнення скандалів, вважає за доцільне тимчасово не робити цього. Проте бажає для дітей бути батьком, приймати активну участь у їх житті, вихованні та розвитку, на що, обіцяв, прикладати максимум зусиль. Зазначив, що дітей дуже любить, між ними склалися добрі відносини. 

В судовому засіданні представник органу опіки та піклування Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації Сінькевич О.О., діюча на підставі довіреності № 01-04-3731 від 29.11.2010 року (а.с.46), підтримала висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно його двох малолітніх дітей. 

Прокурор в судовому засіданні просив вирішити спір згідно з чинним законодавством, покладаючись на рішення суду. 

Вислухавши пояснення сторін, висновки прокурора та органу опіки та піклування, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає відмові у його задоволенні із наступних підстав.   

Згідно статті 150 СК України батьки зобов»язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім»ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов»язані піклуватися про здоров»я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов»язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов»язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов»язку батьківського піклування щодо неї.   

Батьки зобов»язані, згідно статті 180 СК України, утримувати дитину до досягнення нею повноліття. 

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов»язків по вихованню дитини. 

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 травня 1995 року (а.с. 69), який розірвали 18 серпня 2005 року (а.с. 4). Від шлюбу мають двох малолітніх дітей - дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5), та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5).   

Із пояснень сторін встановлено, що відповідач забрав дітей та відповідача з пологового будинку, батьки дітей разом зареєстрували їх народження у Відділі реєстрації актів громадянського стану Ватутінського районного управління юстиції. До розірвання шлюбу вони разом виховували дітей, проте в подальшому з причин взаємонепорозуміння почали проживати за різними адресами.   

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва стягнуто з відповідача на  користь позивача аліменти на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 21.09.2005 року, та до їх повноліття (а.с.7).   

Згідно довідки державного виконавця сума заборгованості відповідача по аліментам станом на липень 2010 року за період з 14.08.2008 року по 01.07.2010 року склала 17 430 грн. 61 коп. (а.с. 7), проте суд враховує й те, що відповідачем частково сплачуються кошти майже щомісячно в сумі 1000 грн., 700 грн., 800 грн., 600 грн., 500 грн., що не спростовується й позивачем (а.с.7, 51-55, 63-68).   

Малолітні діти сторін зареєстровані та проживають разом з матір»ю в квартирі      АДРЕСА_1 (а.с. 56, 8), а відповідач проживає окремо від них - в квартирі АДРЕСА_2 (а.с. 38).   

Між сторонами існують складні відносини, вони не спілкуються, позивач виявляє бажання, щоб відповідач не спілкувався з дітьми, вважаючи, що таке спілкування шкодить дітям.   

Згідно Акту обстеження житлово-побутових умов проживання дітей, зробленого Службою у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 02.08.2010 року, для виховання, розвитку та проживання дітей створено всі належні умови (а.с.56).   

Метою позивача подання позову про позбавлення батьківських прав  - є  вирішення у питання щодо можливого тимчасового виїзду дітей за кордон для навчання тощо, оскільки відповідач, як батько дітей, такої згоди не надає, що, на думку суду, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав, й як на правову підставу своїх вимог, посилається на п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, як такий, що ухиляється від виконання своїх обов»язків по вихованню дітей. 

Як встановлено в ході розгляду справи й не спростовується відповідачем, останній не виконує батьківські обов»язки, й не з»являється до дітей, таким чином не приймає участі у їх вихованні. Проте останній пояснив, що така поведінка має своє обґрунтування, оскільки він побоюється поведінки позивача, уникаючи скандалів.   

До зазначених спростувань суд ставиться критично, оскільки встановлено, що відповідач з метою урегулювання даного спору не звертався до органу опіки та піклування чи суду з заявою/позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною (в порядку ст.ст. 158, 159 СК України), але й приймає до уваги його щире каяття щодо своєї винної поведінки, висловлене прохання не застосовувати до нього жорстких санкцій щодо позбавлення батьківських прав, що вказує на його не байдуже ставлення до долі дітей, й бажання захистити свої права щодо прийняття участі у вихованні дочки та сина. В листопаді 2010 року він звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом про усунення перешкод в спілкуванні з дітьми та їх вихованні (а.с.31). 

Як вбачається з Висновку № 07/1180 від 11.08.2010 року органу опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, останній прийшов до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача (а.с.6). 

З пояснень відповідача в судовому засіданні встановлено, що він не спілкувався з дітьми, але обіцяв переглянути своє ставлення до виконання батьківських обов»язків та налагодити стосунки з дітьми. 

Вирішуючи спір про позбавлення батьківських прав, судом також прийнято до уваги наступні обставини: позбавлення батьківських прав - є крайнім заходом; характер винної поведінки відповідача по відношенню до своїх дітей, що виражається у не повному виконанні рішення суду по сплаті аліментів; частку сплачених аліментів; його особу, позитивні характеризуючі данні, який бажає приймати активну участь у вихованні дітей, допомагати їм матеріально; його особисту прихильність до них, психологічну прив»язаність до дочки та сина й бажання бути батьком для них; мету позивача подання даного позову. 

Відтак суд вважає за необхідне не позбавляти відповідача батьківських прав, попередивши про необхідність змінити своє ставлення до виховання дітей, й покласти на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов»язків. 

Відповідно до п. 15 Постанови № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав  є  крайнім заходом,  суд  може  у  виняткових випадках при доведеності винної поведінки  когось  із  батьків  або  їх  обох  з  урахуванням   її характеру,  особи  батька  і  матері,  а  також  інших  конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав,  попередивши  відповідача про необхідність змінити ставлення до  виховання  дитини  (дітей)  і  поклавши  на  органи  опіки  та піклування  контроль  за  виконанням  ним батьківських обов'язків. 

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН  20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що  дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. 

На підставі вищенаведеного, п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» та, керуючись ст.ст. 150, 157, 159, 164, 165, 166, 171 СК України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 213 - 215, 218 ЦПК України, суд - 

В И Р І Ш И В:   

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Деснянської районної у            м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - відмовити. 

Попередити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця села Волошинівка Баришівського району Київської області, про необхідність змінити своє ставлення до виховання дітей - дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. 

Покласти на орган опіки та піклування Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов»язків. 

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. 

Особи, які брали участь у справі, але не були  присутні у судовому  засіданні під час проголошення судового рішення,  можуть  подати апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. 

Рішення  суду  набирає  законної  сили після  закінчення строку для подання апеляційної скарги,  якщо апеляційну скаргу  не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає  законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 

Копію рішення невідкладно надіслати особам, які брали участь у справі, але не були  присутні у судовому  засіданні під час проголошення судового рішення. 

    Суддя:                                                                                                           Коренюк А.М.