ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
13 червня 2006 р. | № 30/201 |
Вищий господарський суду України в складі колегії суддів:
Грейц К.В. –головуючого, Бакуліної С.В., Фролової Г.М. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Державного комітету України з державного матеріального резерву |
на постанову | від 09.03.2006 |
Київського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду м. Києва № 30/201 |
за позовом | ВАТ “Ємилівське хлібоприймальне підприємство” |
до | Державного комітету України з державного матеріального резерву |
про | стягнення 262913,25 грн. |
В С Т А Н О В И В :
Касаційна скарга Державного комітету України з державного матеріального резерву не може бути прийнята до розгляду, оскільки вона не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.
Згідно з приписами пункту 4 статті 111 ГПК України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала касаційну скаргу, зокрема, має бути наведено в чому саме полягає порушення її прав, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом. Тобто, в касаційній скарзі має чітко викладатись який саме судовий акт оскаржується, зміст допущеного судом порушення при ухваленні оскаржуваного рішення з законодавчим обґрунтуванням порушених норм та з зазначенням конкретних статей та пунктів.
Подана Державним комітетом України з державного матеріального резерву касаційна скарга містить вимоги про скасування рішення господарського суду м. Києва від 29.11.2005 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2006 у справі №30/201, однак, як вбачається з матеріалів справи, Київським апеляційним господарським судом 09.03.2006 винесено не постанову, а ухвалу про залишення апеляційної скарги Державного комітету України з державного матеріального резерву без розгляду, при цьому, якщо оскаржується ця ухвала, то в касаційній скарзі не зазначено ні суті порушення, тобто, в чому саме господарський суд апеляційної інстанції припустився порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, ані самих норм матеріального та процесуального права, а якщо оскаржуваним є рішення суду першої інстанції, то касаційна скарга подана після закінчення встановленого статтею 110 ГПК України процесуального строку без клопотання про його відновлення.
Колегія суддів також зазначає, що в частині оскарження рішення місцевого господарського суду за умови одночасного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без розгляду, касаційна скарга не може бути розглянута по суті, оскільки процесуальні наслідки здійснення касаційної перевірки ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без розгляду та касаційної перевірки рішення господарського суду першої інстанції не передбачають можливості їх одночасного розгляду судом касаційної інстанції.
Таким чином, касаційна скарга Державного комітету України з державного матеріального резерву унеможливлює її прийняття до касаційного провадження, тому згідно пункту 6 частини 1 статті 1113 ГПК України підлягає поверненню.
Разом з тим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що скаржник не позбавлений можливості повторно звернутися з касаційною скаргою, усунувши допущені порушення її оформлення в розумний строк.
Виходячи з викладеного, керуючись статтями 86, 111, пунктом 6 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2006 у справі № 30/201 господарського суду м. Києва повернути скаржнику, а справу –до господарського суду м. Києва.
Головуючий К.Грейц
Судді С.Бакуліна
Г.Фролова