Справа № 2-1362/10  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

«13» вересня 2010 р.                                                   Кам’янець-Подільський міськрайонний суд  

Хмельницької області

в складі: головуючого судді – Вдовичинського А.В.  

з участю секретаря – Якубовської М.Г.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3– адвоката ОСОБА_4

представника відповідача Кам’янець-Подільської райдержадміністрації Березовського В.Б.

представника тртьої особи Довжоцької сільської ради Домбровського С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кам’янець-Подільський справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Кам’янець-Подільської районної державної адміністрації про скасування рішення виконавчого комітету Кам’янець-Подільської районної ради, свідоцтва про право власності та визнання права власності,-

встановив:  

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до  ОСОБА_3, Кам’янець-Подільської районної ради про скасування рішення Кам’янець-Подільської районної ради, свідоцтва про право власності та визнання права власності. В обгрутнування вимог позивачка вказує, що в  1954 р. розпочала будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1, яке закінчила будівництвом в 1955 р. В 1962 р. зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 Від спільного проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син, ОСОБА_3 – відповідач по справі.  Двір в  якому проживали відносився до суспільної групи робочий. Як вбачається з по господарської книжки та довідки Довжоцької сільської ради домогосподарство по АДРЕСА_1 належить їй. За рішенням виконкому сільської ради від 28 січня 1982 року номер було переведено на вїдповідача - ОСОБА_3,суспільна група господарства не  змінювалась. Не дивлячись на те, що в погосподарськійі книзі зазначено що вона є власником будинку по АДРЕСА_1 за рішенням Кам’янець-Подільської районної  ради народних депутатів №195 від 18 вересня 1986 року будинковолодіння передано у власність відповідачу по справі. Вважає що вказане рішення Кам»янець-Подільської районної ради винесене всупереч діючого на той час законодавства, в тому воно підлягає скасуванню, відповідно підлягає скасуванню Свідоцтво про    право власності на домоволодіння.  Оскільки крім неї більше ніхто не приймав участі в будівництві зазначеного будинку, то це не створює для інших осіб право приватної власності на спірний будинок.  Про те, що її права власника були порушені дізналась лише в кінці 2009 р. коли відповідач повідомив що має намір відчужити  6удинок. Позивачка просить суд скасувати рішення Кам’янець-Подільської районної ради №195 від 18 вересня 1986 року та свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння від 18 квітня 1988 р.; визнати за нею право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1. В суді позивачка, її представник позов підтримали, просять його задоволити. Суду позивачка пояснила, що будинок був побудований в 1954-1955 роках, в шлюб з чоловіком вступила в 1962 р., відповідач – її син народився в 1964 р., під час перебування в шлюбі з ОСОБА_8 працювали в місті на заводі КЕМЗ, встали на чергу на житло в зв’язку з чим в 1982 р. перевела погосподарський номер на сина, в 1988 р. знала що син отримав свідоцтво про право власності на син, квартиру в місті отримала від підприємства в 1994 р., приватизувала її, а в 2008 р. подарувала її онуці, з 2009 р. живе з відповідачем в одному будинку і зареєстрована там. Представник позивачки просить суд врахувати що згідно ст.268 ЦК України( вредакції 2004 р.) позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу місцевого самоврядування яким порушено його право власності.

 Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, направив суду заяву в якій прросить справу розглянути в його відсутності, проти задоволення позову заперечує. Представник відповідача ОСОБА_3 в суді позов не визнала, просить суд відмовити в задоволенні позову в зв’язку з пропуском позивачкою строку позовної давності, просить суд врахувати що позивачкою і її представником суду не доведено що саме позивачка будувала в 1954-1955 роках спірний будинок, що їй виділялась земельна ділянка під його будівництво, позивачка перебувала в черзі на отримання житла і вимушена була надавати довідки про відсутність у неї у власності житла, а тому повинна була знати про порушення її прав ще з того часу. На час отримання свідоцтва про право власності на спірний будинок її довіритель був повнолітнім.

Представник відповідача – Кам’янець-Подільської  державної районної адміністрації в суді позов не визнав, просить суд відмовити в задоволенні позову в зв’язку з пропуском позивачкою строку позовної давності. Суду представник пояснив, що оскаржуване рішення виконкому Кам’янець-Подільської  районної державної адміністрації № 195 від 18.09.1986 р. щодо визнання права власності на спірний житловий будинок за відповідачем виносилось на підставі постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1986 р. згідно списків які були надані Довжоцькою сільською радою згідно погосподарських книг.  На той час відповідач був головою двору, а тому підстав для визнання незаконним рішення в цій частині не вбачається.

 Представник Довжоцької сільської ради  при вирішенні позову покладається на думку суду, суду представник пояснив, що рішення сільської ради про переведення голови двору на відповідача приймалося на підставі заяви позивачки в 1982 р., на той час там не працював.

 Заслухавши пояснення позивачки, представників позивачки та відповідачів, представника третьої особи - Довжоцької сільської ради, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

 Згідно записів в погосподарських книгах по Довжоцькій сільській раді за період 1980-1982  роки, ксерокопії з якої долучено до матеріалів справи, спірний будинок побудований в 1955 р. Позивачкою, її представником не надано суду доказів підтверджуючих що спірний будинок будувався саме позивачкою, що їй виділялась земельна ділянка під будівництво цього житлового будинку. Крім цього суд враховує що позивачка народилася  згідно записів в погосподарських  книжках (а.с. 15) - ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому на рік будівництва будинку їй було всього 15 років що ставить під сумнів твердження позивачки та її представника що спірний будинок  був побудований саме ОСОБА_1

 Відповідач по справі - ОСОБА_3, син позивачки, народився ІНФОРМАЦІЯ_2  

В довідці Довжоцької сільської ради від 21.01.2010 р.(а.с.11) вказано, що згідно записів в погосподарських книгах по Довжоцькій сільській раді за період з 1964 р. по 1979 р. домоволодіння АДРЕСА_1 належало гр.ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 Сусупільна група господарства – робоча. Відповідно до запису в погосподарській книжці № 14 за 1980-1982 р., особовий рахунок № НОМЕР_1 домогосподарство належить ОСОБА_1 яка змінила своє прізвище на ОСОБА_1 в зв’язку із  заміжжям, реєстрації шлюбу з ОСОБА_8  

 Рішенням  виконавчого комітету Довжоцької сільської ради народних депутатів № 5 від 28.01.1982 р. було задоволено заяву ОСОБА_1 про переведення погосподарського номеру на її сина ОСОБА_3(відповідача по справі) та вирішено перевести погосподарський номер  на ОСОБА_3(а.с. 98.). Суд критично оцінює твердження представника позивача що його довірительці нічого не було відомо про це рішення сільської ради оскільки  як вбачається із змісту зазначеного рішення приймалося воно на підставі заяви поданої самою ОСОБА_1, крім цього в погосподарській книзі Довжоцької сільської ради за 1980-1982 р.р., яка була оглянута в судовому засіданні, під записами по погосподарському номеру № НОМЕР_1 за яким значився спірний будинок за 1980-1981 роки стоять підписи як голови двору – позивачки, а за 1982 рік стоять підписи і вказано прізвище відповідача. як голови двору.  

Рішенням виконкому Кам’янець-Подільської районної ради № 195 від 18.09.1986 р. „Про реєстрацію житлових будинків, які належать громадянам сіл Довжок та Оринін Кам’янець-Подільського району”  на підставі постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1986 р. № 136 „про порядок державного обліку житлового фонду” було визнано право власності на житлові будинки за громадянами с.Довжок та с.Оринін на підставі виписки із погосподарських книг сільської ради народних депутатів та зобов’язано видати їм свідоцтва про право власності. Цим же рішенням зобов’язано бюро технічної інвентаризації зареєструвати свідоцтва про право власності згідно списків приєднаних до рішення.

18.04.1988 р. ОСОБА_3, відповідачу по справі, виконавчим комітетом Кам’янець-Подільської ради народних депутатів Хмельницької області було видано свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі вищевказанного рішення виконкому Кам’янець-Подільської районної ради № 195 від 18.09.1986 р. і яке було зареєстровано в реєстрову книгу МБТІ за  № 5-1071.  

В суді позивача визнала, що знала ще в 1988 р. про те, що спірний будинок переоформлений був на сина і що син – відповідач по справі отримав свідоцтво про право власності на нього. Зазначені обставини спростовують твердження представника позивача, що його довірителька дізналася про порушення свого права власності тільки в 2009 р. від сина який мав намір продати будинок.  

Крім цього, на думку суду, не заслуговують на увагу твердження представника позивача, що відповідно до ст.268 ЦК України(в редакції 2003 р.) на вимоги позивачки  не поширюється позовна давність, тобто на її вимогу  про визнання незаконним правового акта органу місцевого самоврядування, яким порушено її право власності, оскільки п.6 „Прикінцевих та перехідних положень” ЦК України(в редакції 2003 р.) встановлено, що „правила  Цивільного  кодексу  України про позовну давність застосовуються до позовів,  строк пред'явлення яких,  встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим
Кодексом.” А тому враховуючи визнання позивачкою в судовому засіданні тієї обставини що їй було відомо про отримання свідоцтва сином на право власності на спірний будинок ще в 1988 р., те, що це свідоцтво видавалось на підставі оскаржуваного рішення виконкому Кам’янець-Поділської районної ради, а тому строк позовної давності сплив ще в 1991 р. і в зв’язку з цим необхідно керуватися положеннями ЦК УРСР(1963 р.) при визначені строку позовної давності. Ст. 71 ЦК УРСР(1963 р.) встановлено загальний строк позовної давності 3 роки. Ст. 80 ЦК УРСР(1963 р.) встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Підстав для подовження строку позовної давності суд не вбачає, не заявлялося і позивачкою, її представником такого клопотання.  В зв’язку з цим, на думку суду, підлягають задоволенню вимоги представників відповідачів щодо застосування судом  стороків позовної давності.  

Про те, що позивачці було відомо про переоформлення спірного будинковолодіння на її сина також підтверджується її поясненнями в суді, що перебуваючи на роботі на Кам’янець-Подільському електромеханічному заводі вона як перебуваюча в черзі на житло отримала однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , в якій була прописана з 29.04.1994 р. Цю квартиру позивачка приватизувала 18.09.1996 р.. Зазначені обставини підтверджються копією особового рахунку № НОМЕР_2 на вказану квартиру. 16.11.2004 р. позивачкою зазначену квартиру було подаровано  своїй онуці ОСОБА_15, що підтверджується копією договору дарування який приєднаний до матеріалів справи(а.с.75).

З врахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню в зв’язку із недоведеністю та пропуском позивачкою строків позовної давності.

Керуючись ст.ст. 71, 74-76, 80, 83 ЦК УРСР(1963 р.), ст. 268, п.6   „Прикінцевих та перехідних положень” ЦК України(2003 р.), законом України „Про власність”, на підставі ст. 61, 88, 213-215, 218 ЦПК України, суд,-  

вирішив:

В задоволенні позову відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Хмельницької області через Кам’янець-Подільський міськрайонний суд.

    Суддя:                                     Вдовичинський А.В.