справа № 2-а-4212/2010
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
« 09 » грудня 2010 р. Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області під головуванням судді Іванченко А.М., при секретарі Корольовій Т.О.., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Маріуполі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної автоінспекції в м. Маріуполь в Донецькій області про визнання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності незаконною та її скасування ,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому вказав, що у відношенні нього посадовою особою – інспектором ДПС Хараджа В.В.. –08.05.2010 року було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 300 грн. Із цією постановою не згоден і просить її скасувати, оскільки при її винесенні буди порушені вимоги законодавства і допущена суттєва неповнота. Так, із постанови вбачається, що порушення було в межах міста, в житловій зоні його автомобіль рухався зі швидкістю 48 км/на годину, чим перевищів встановлену законом швидкість більш ніж на 20 км/год.Крім того, працівники ДАІ, виявивши правопорушення, не виконали вимог ст. 268 КУпАП щодо роз’яснення прав у зв’язку із притягненням до адмінвідповідальності. Данне порушення було зафіксованевимірювальним приладом «Візир». Із постанови не вбачається, чи проходив вимірювальний прилад «Візир» 0807181 метрологічну перевірку та чи допущений співробітник ДАІ до роботи із цим приладом. Також незаконним є проведення фіксації приладом «Визир» працівником ДАІ, оскільки згідно ст. 14-1 КУпАП в такий спосіб правопорушення може фіксуватися лише за умови, що прилад фіксації працює в автоматичному режимі, а якщо не так, то працівник ДАІ зобов’язаний зупинити транспортний засіб і скласти у відношенні винної особи протокол про адмінправопорушення, який є підставою для адміністративного провадження. При винесені постанови у відношенні позивача не було враховано данні про його особу, ступень провини, матеріальне становище, обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність. Крім того, порушені права позивача на захист, можливість дати пояснення, заявити клопотання, надавати докази, бути присутнім при розгляді справи. Також позивач заперечує сам факт порушення Правил дорожнього руху і перевищення швидкості і вважає, що приладом «Візир» була зафіксована швидкість іншого транспортного засобу, який міг рухатися поряд із автомобілем позивача, само фото інспектор ДАЇ йому не показав. Прізвище свідка в протоколі від 08.05.2010 року вказано ОСОБА_3, а в постанові від 08.05.2010 року ОСОБА_4, документи протиречать один одному, пояснення свідків відсутні.
В судове засідання позивач нез»явився, просив слухати справу за його відсутністю, підтримав позовні вимоги та пояснив, що всі доводи виклав у позові, вважає постанову посадової особи відповідача незаконною і просив скасувати.
Представник відповідача в судове засіданні не з’явився без поважних причин, хоча був повідомлений про час і місце розгляду справи належним чином.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 10.05.2009 року інспектором ДПС Донецького взводу ДПС Хараджа В.В., який є уповноваженою посадовою особою органу внутрішніх справ, на виконання своїх владних повноважень була винесена постанова № АН 418270 по справі про адміністративне правопорушення, за якою ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 300 грн. за те, що 08.05.10 р. в 11год 38 хв. керуючи автомобілем «ГАЗ-2705, державний номер НОМЕР_1, рухався в Приморському районі м. Маріуполя біля кафе «Волна» в житловій зоні зі швидкістю 48 км/год., чим перевищив швидкість руху на 20 км., порушивши п.12.5 Правил дорожнього руху України, що тягне за собою відповідальність, передбачену за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказана постанова не відповідає вимогам закону та винесена із його порушенням, тому підлягає скасуванню.
Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 288 КУпАП, постанову посадової особи органу внутрішніх справ у справах про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення, зокрема, в районний суд у порядку, визначенному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, визначеними КУпАП.
Згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших субьєктів при здійсненні ними вдадних повноважень.
Аналізуючи ці норми законодавства, суд вважає, що порушення вимог закону щодо порядку і підстав притягнення особи до відповідальності за адміністративне правопорушення посадовими особами органів внутрішніх справ, які зобов’язані діяти виключно в межах і в порядку, визначених законом, є підставою для захисту прав фізичних осіб, одним із способів якого є скасування рішення у відношенні цієї особи, прийнятого всупереч вимогам закону.
Діючим законодавством про адміністративні правопорушення передбачена певна процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності, порушення якої, на думку суду, є підставою для скасування рішення уповноваженого органу, прийнятого із порушенням цієї процедури.
Так, згідно ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушеня складається протокол уповноваженими на те особами. У разі його формлення, протокол складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Не складається протокол у випадках, передбачених ст. 258 КУпАП.
Зі змісту ст. 258 КУпАП вбачається, що виключення щодо складання протоколу за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху містяться лише в частині 6, згідно якої, у разі фіксації такого правопорушення за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Зі змісту вказаної норми закону вбачається, що підставою для виключення із загальних вимог про обов’язковість складання протколу про адміністративне правопорушення є саме робота засобів фіксації в «автоматичному режимі», що відповідно унеможливлює виконання вимог ст. 254 КУпАП щодо складання протоколу про адмінправопорушення.
Таким чином, із діючих норм законодавства можливо зробити висновок, що у всіх інших випадках виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху посадовими і службовими особами органів внутрішніх справ вимоги ст. 254 КУпАП повинні виконуватись у повному обсязі, а отримані із допомогою засобів фіксації фото- або відео- матеріали можуть бути визнані лише доказами скоєння правопорушення.
З огляду на наведене, суд вважає, що посадовою особою відповідача при притягнення позивача до відповідальності за правопорушення було порушено вимоги ст. 254 КУпАП.
Крім того, оскільки вимоги ст.258 ч.6 КУпАП щодо можливості винесення постанови у справі про адміністратвине правопорушення без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, стосуються лише випадків фіксації правопорушення засобами, працюючими в автоматичному режимі, суд вважає що посадовою особою відповідача порушені також вимоги ст. 268 КУАП в частині забезпечення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на присутність при розгляді справи, на захист, на пояснення, на надання доказів і т.ін.
Ці порушення з боку відповаідача, на думку суду також є безперечними підставами для скасування оскарженого рішення посадової особи.
Незабезпечення відповідачем виконання вимог ст. 254 та 268 КУпАП призвело до того, що він не зміг при розгляді справи про адміністративне правопорушення повною мірою виконати вимоги і ст. 280 КУпАП щодо з’ясування обставин, які є обов’язковими для прийняття рішення.
Також суд враховує, що крім наявності порушень при притягненні позивача до адміністративної відповідальності, відповідачем, на якого законом покладено обов’язок доведення правомірності своїх дій, не надано суду жодних доказів на підтвердження часу і місця скоєння правопорушення позивачем, який заперечує зазначені у оскаржуваній постанові обставини правопорушення.
Через вказані причини постанова про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 17, 18, 70, 71, 159, 162, 163 КАС України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління державної автоінспекції в м. Маріуполь в Донецькій області про визнання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності незаконною та її скасування – задовольнити.
Визнати постанову № АН 418270 від 08.05.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за ст. 122 ч.1 КУпАП, винесену інспектором ДПС Хараджа В.В. незаконною і скасувати.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя