Київський міжобласний апеляційний господарський суд
________________________________________________________________________
01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.02.07 Справа № 03/5091а
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шкурдова Л. М. (доповідач по справі),
суддів: Рудченка С.Г. суддів: Тарасенко К. В.
.
Секретар судового засіданні Рустам’ян Е.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явились;
від відповідача: не з’явились;
розглянувши апеляційну скаргу Черкаського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову господарського суду Черкаської області від 15.11.2006 року
по справі № 03/5091а (суддя Єфіменко В.В.)
за позовом Одеської залізниці, м. Одеса
до Черкаського обласного відділення фонду соціального страхування
з тимчасової втрати працездатності, м. Черкаси
про визнання рішення № 1980 від 20.09.2006р. недійсним
ВСТАНОВИВ:
Одеська залізниця (далі по тексту –позивач) звернулась до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі по тексту –відповідач) про визнання рішення виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 1980 від 20.09.06 року недійсним.
Постановою господарського суду Черкаської області від 15.11.2006р. позовні вимоги задоволені повністю, визнано рішення № 1980 від 20.09.2006 року в частині стягнення сум штрафних фінансових санкцій у розмірі 76702 грн. та донарахованих сум внесків у розмірі 2991,38 грн. за порушення позивачем законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування недійсним.
Не погоджуючись із вищезазначеною постановою господарського суду Черкаської області, Черкаське обласне відділення Фонду страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Скаржник вважає, що постанова господарського суду Черкаської області від 15.11.2006 року по справі № 03/5091а не відповідає фактичним обставинам справи та винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права і тому просить суд апеляційної інстанції постанову місцевого суду скасувати.
Апеляційним господарським судом ухвалою від 15.01.2007 року по справі №03/5091а відкрито апеляційне провадження та проведено за ухвалою від 16.01.2007 року необхідні підготовчі дії, достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду. Ухвалою від 19.01.2007 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду в судовому засіданні за участю представників сторін.
Розпорядження Заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.01.2007 року у зв’язку з виробничою необхідністю склад колегії суддів змінено.
Одеська залізниця надала заперечення на апеляційну скаргу № ДНЮ-2/27 від 30.01.2007р., в яких просить залишити постанову Господарського суду Черкаської області від 15.11.2006р. без змін, а апеляційну скаргу Виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності без задоволення, а також провести розгляд справи в порядку письмового провадження без участі представника Одеської залізниці.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
У відповідності до п.4 частини третьої ст.129 Конституції України, та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Як зазначається в частині першій ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
У відповідності зі ст. 9 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»від 18.01.2001р. № 2240-ІІІ (далі по тексту –Закону № 2240-ІІІ) Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів.
Статтею 10 вказаного Закону передбачено, що Управління Фондом здійснюють правління та виконавча дирекція Фонду. В Автономній Республіці Крим, областях та в містах Києві і Севастополі безпосереднє управління здійснюють правління та виконавча дирекція відповідних відділень Фонду.
Відповідно до п. 5 ст. 10 Закону №2240-ІІІ в п. 1.5 Статуту Фонду робочими органами виконавчої дирекції Фонду та його відділень є виконавчі дирекції відділень в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі. Статутом Фонду може бути передбачено створення виконавчих дирекцій або уповноважених представників відділень у районах та містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення.
У відповідності до ст. 23 Закону № 2240-ІІІ Страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць –у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.
05-08 вересня 2006 року відповідачем проведено перевірку з питань правильності нарахування, сплати страхових внесків та використання коштів відокремленим структурним підрозділом Одеської залізниці –Шевченківської вагонної дільниці ЛВЧ-2 за період з 01.04.05р. по 01.07.06р. та складено акт про виявлені порушення № 450 від 08.09.2006р.
На підставі вказаного акту виконавча дирекція Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прийняла рішення № 1980 від 20.06.2006р. (а.с.11-14) на підставі якого вирішено стягнути у вигляді донарахованих внесків, пені, неправомірних витрат на допомоги та інших платежів з відокремленого структурного підрозділу Одеської залізниці - Шевченківської вагонної дільниці ЛВЧ-2 платежі та штрафні (фінансові) санкції в розмірах:
- штраф за неповну сплату страхових внесків в розмірі 76702 грн.;
- донараховані страхові внески в сумі 2991,38 грн.;
- штраф за порушення порядку витрачання коштів Фонду в розмірі 41 грн.;
- не прийняті до зарахування витрати у розмірі 82,78 грн., а всього 79817,16грн.
08.09.2006 р. за № 3423 Одеською залізницею направлено заперечення щодо складеного відповідачем акту № 450 від 08.09.2006 р., в яких позивач вважає, що зазначені відповідачем в акті як порушення структурним підрозділом Одеської залізниці –Шевченківської вагонної дільниці ЛВЧ-2 п.3 ст.35 Закону та п.1 ст. Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного страхування»щодо нарахування сплати внесків та використання коштів Фонду з надавання безкоштовного проїзду працівників залізничного транспорту є необґрунтованими і безпідставними (а.с.13-14).
15.03.2005р. за № 3126/06-18 відповідачем надіслано позивачу відповідь на заперечення позивача по акту перевірки від 08.09.2006р. № 450, в якій відповідач вважає, що витрати пов’язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту належать до фонду додаткової заробітної плати, і підстав для перегляду акту перевірки у нього нема.
Відповідно п.4.4 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»базою для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового соціального страхування громадян є заробітна плата цього платника податку.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Ст.2 Закону України «Про оплату праці»передбачає, що до заробітної плати відносяться інші заохочувальні та компенсаційні виплати - виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або як провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Наказом Укрзалізниці від 13.04.04р. №86-Ц затверджено Тимчасовий порядок обліку (далі-Порядок) виданих безкоштовних квитків на залізничному транспорті для особистих потреб її працівників, яким визначено, що при отримані працівниками залізничного транспорту додаткового блага у вигляді вартості безкоштовного проїзду залізничним транспортом за разовими квитками для особистих потреб та приміськими квитками утримується податок з доходів із заробітної плати такого працівника. При цьому, вартість такого безкоштовного проїзду не включається до складу фонду заробітної плати і не являється базою для нарахування та утримання внесків до Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов'язкового соціального страхування.
Отже, враховуючи викладене вище, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що ці витрати не являються фактичними витратами на оплату праці і підпадають під визначення терміну «додаткового блага», передбаченого п.4.2.9 ст.4 Закону України «Про оподаткування доходів фізичних осіб»наданого позивачем відповідно до Закону України «Про залізничний транспорт».
Крім того, згідно Порядку вартість безкоштовного проїзду в бухгалтерському обліку не відображається на субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою».
П.2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати (далі - Інструкція), затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5 передбачено, що витрати, пов'язані з надання безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту включаються до фонду додаткової заробітної плати.
П.1 Інструкції зазначено, що інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду з того приводу, що у даному випадку є конфлікт інтересів і має бути застосована спеціальна норма, передбачена чинним законодавством.
П. 4.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зобов'язує, що у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу рішення має прийматися на користь платника податків.
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що вартість безкоштовного проїзду залізницею працівника не може включатись до складу фонду заробітної плати, оскільки не є складовою заробітної плати, та не є базою для нарахування та утримання внесків до фондів загальнообов'язкового соціального страхування. Тобто, враховуючи зазначене вище, це додаткова соціальна гарантія для працівника залізниці, встановлена відповідно Кодексу законів про працю України та колективної угоди працівників залізничного транспорту та Закону України «Про залізничний транспорт».
Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, вважає, що суд першої інстанції вірно визнав недійсним рішення відповідача № 1980 від 20.09.2006 р. про застосування та стягнення сум штрафних фінансових санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Враховуючи викладене вище, Київський міжобласний апеляційний господарський суд вважає, що місцевим судом належним чином досліджено обставини справи та дано відповідну правову оцінку, а тому постанову господарського суду Черкаської області по справі № 03/5091а від 15.11.2006р. відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 17, 160, 162, 198-206 КАС України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ :
1. Апеляційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову господарського суду Черкаської області від 15.11.2006 року по справі № 03/5091а залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Черкаської області від 15.11.2006 року по справі № 03/5091а залишити без змін.
3. Судове рішення апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст.212 КАС України.
4. Судове рішення апеляційного господарського суду на наслідками перегляду відповідно до ст.254 КАС України набирає законної сили з моменту проголошення.
5. Матеріали справи № 03/5091а повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя: Шкурдова Л. М. Судді: Рудченко С.Г. Судді: Тарасенко К. В.