КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21.11.2007                                                                                           № 34/98

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Бондар К.В. – дов. б/н від 01.12.2006р.;

 від відповідача - Міхальов А.О. – дов. б/н від 05.10.2007р.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Кінотеатр "Київська Русь"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 18.04.2007

 у справі № 34/98  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Кіно"

 до                                                   Комунального підприємства "Кінотеатр "Київська Русь"

             

                       

 про                                                  спонукання до виконання дій

 

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про спонукання відповідача вчинити певні дії, а саме: підписати акти виконаних робіт за договором на виконання робіт і послуг б/н від 26.02.2001р. та додатковими угодами до нього №1 від 22.05.2001р., №2 від 30.05.2001р., №3 від 01.06.2001р., №4 від 05.06.2001р., №5 від 02.07.2001р, №6 від 06.07.2001р.

У судовому засіданні 15.04.2002р. позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог вих.№14 від 15.04.2002р., в якій він просив суд стягнути з відповідача вартість виконаних робіт у загальному розмірі 1 484 026,80 грн.

Позовні вимоги, зокрема, мотивовані тим, що при укладанні спірного договору та додаткових угод до нього між сторонами в письмовій формі не було узгоджено такої істотної умови договору як вартість робіт, у зв’язку з чим, на думку позивача, є підстави вважати вказані угоди неукладеними і правовідносини, які виникли між сторонами, підпадають під регулювання ст. 469 Цивільного кодексу УРСР. Також позивач зазначає, що грошові кошти у сумі 1 484 026, 80 грн. підлягають стягненню з відповідача як безпідставно передані.  

Відповідач проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що сторони не вступали в договірні відносини, які б відображали всі істотні умови у відповідності до ст. ст. 151, 153, 154, 332, 334 Цивільного кодексу України, а також не узгоджували кошторис на виконання робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2007р., з метою з‘ясування питань, які виникли в ході судового розгляду, що потребують спеціальних знань, у справі №34/98 було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; провадження у справі зупинено.

Не погоджуючись з вказаною Ухвалою суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2007р. по справі №34/98 та передати справу на розгляд по суті до місцевого господарського суду.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а саме ст. ст.              4-3, 22, 59, 79 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач, зокрема, вказує на те, що на день розгляду справи 18.04.2007р. заяву про уточнення позовних вимог ним не було отримано, що призвело до неподання відповідачем обґрунтованого відзиву на позов. Ігнорування судом першої інстанції даної обставини, призвело до порушення приписів ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, згідно до якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2007р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.11.2007р.

20.11.2007р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

21.11.2007р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №34/98 до закінчення розслідування кримінальної справи за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст. 190 КК України.

Вказане клопотання мотивовано тим, що в провадженні Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві знаходиться кримінальна справа, порушена за фактом вчинення злочину передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст. 190 КК України, а саме підробки документів, які були надані Господарському суду міста Києва під час розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Світ кіно” до Комунального підприємства “Київська Русь” про спонукання виконати дії. На підтвердження викладеного в клопотанні, представником відповідача було надано копію Постанови Шевченківського районного суду м. Києва по справі №9-97/06 від 30.05.2007р., згідно з якою було скасовано постанову слідчого СВ              ТВМ-4 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 10.10.2006р. про закриття кримінальної справи за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 190 КК України, у зв’язку з відсутністю складу злочину. Кримінальну справу направлено для проведення досудового слідства.

Представник позивача заперечував проти клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, зазначаючи про його необґрунтованість.

Суд ухвалив відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі №34/98 з підстав, викладених у ньому, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Відповідачем не обґрунтовано та не наведено наявність підстав, які б унеможливлювали розгляд справи №34/98 до вирішення кримінальної справи, а також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вказана ним кримінальна справа розглядається судом, оскільки з постанови Шевченківського районного суду м. Києва вбачається, що кримінальну справу направлено для проведення досудового слідства.

Таким чином, підстави для зупинення провадження у справі №34/98, відповідно до вимог ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду усні пояснення, в яких зазначив про те, що просить скасувати Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2007р. у справі №34/98 повністю, тобто і в частині призначення судової будівельно-технічної експертизи, і в частині зупинення провадження у справі, направивши справу до суду першої інстанції для розгляду по суті спору.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржувану Ухвалу Господарського суду міста Києва по справі №34/98 як таку, що прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Зупиняючи провадження у справі у зв’язку з призначенням судової будівельно-технічної експертизи, суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи виникли питання, з’ясування яких потребують спеціальних знань.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз‘яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Предметом розгляду спору по справі №34/98 є спонукання відповідача вчинити певні дії, а саме: підписати акти виконаних робіт за Договором на виконання робіт і послуг б/н від 26.02.2001р. та Додатковими угодами до нього №1 від 22.05.2001р., №2 від 30.05.2001р., №3 від 01.06.2001р., №4 від 05.06.2001р., №5 від 02.07.2001р, №6 від 06.07.2001р., а також стягнення з відповідача 1 484 026,80 грн. безпідставно переданих коштів за вказаним Договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що згідно з умовами спірного Договору, позивач взяв на себе зобов’язання виконати ряд робіт, спрямованих на поліпшення умов кінопоказу в Кінотеатрі “Київська Русь” (далі за текстом – кінотеатр), зокрема, установку та монтаж устаткування для озвучування кінофільмів формату Dolby digital, а також роботи щодо  поліпшення комфортності глядачевої зали. При цьому, згідно з п.2.9 Договору, певний перелік робіт та послуг повинен був виконуватись після підписання сторонами додаткових угод (т.с.1, а.с. 43-45).

На виконання вказаного пункту Договору, між сторонами було укладено наступні Додаткові угоди:

- №1 від 22.05.2001р. щодо реконструкції підлоги великого залу кінотеатру;

- №2 від 30.05.2001р. щодо перепланування та переоснащення санвузлів великого фойє кінотеатру;

- №3 від 01.06.2001р. щодо виконання робіт по фарбуванню та звукоізоляції стін великого залу кінотеатру;

- №4 від 05.06.2001р. щодо реставрації дверних блоків в великому фойє та великому залі кінотеатру;

- №5 від 02.07.2001р. щодо облаштування підлоги великого залу кінотеатру звуковбирним покриттям;

- №6 від 06.07.2001р. щодо монтажу та установки крісел у великому залі кінотеатру (т.с.1, а.с. 46-51).

Окрім того, як зазначає позивач, під час проведення робіт з ремонту підлоги виникла необхідність в ремонті даху (покрівлі) кінотеатру, у зв’язку з його протіканням (наявністю течі). Ремонт покрівлі кінотеатру був здійснений позивачем без попереднього підписання відповідної додаткової угоди, лише за наявності усної обіцянки директора кінотеатру Ситника С.О. про те, що така угода буде в подальшому підписана.

Позивач стверджує, що приступив до виконання робіт, передбачених в Договорі б/н від 06.02.2001р., у червні 2001р. та закінчив їх до кінця вересня 2001р. Окрім виконаних робіт, за кошти позивача для установки в кінотеатрі були придбані теплові завіси, комп’ютерна система АРМ, акустична система Dolby digital, крісла для глядачевої зали з визначеним розташуванням і нумерацією місць, унікальний за розмірами екран та деяке інше обладнання. Загальна вартість виконаних позивачем робіт становить 1 484 026,80 грн.

Будь-яких претензій з боку відповідача щодо якості та строків проведення робіт не надходило. Проте, директор відповідача відмовився від підписання актів введення в експлуатацію встановленого устаткування (обладнання), актів приймання виконаних позивачем робіт, надіславши натомість лист про розірвання договору.   

Позивач зазначає, що, не дивлячись на той факт, що при укладанні спірного договору та додаткових угод до нього між сторонами в письмовій формі не було узгоджено такої істотної умови договору як вартість робіт, у зв’язку з чим, на думку позивача, є підстави вважати вказані угоди неукладеними, роботи за договором були виконані, а тому правовідносини, які виникли між сторонами, підпадають під регулювання ст. 469 Цивільного кодексу УРСР (який діяв на момент звернення з позовом до суду та подання заяви про уточнення позовних вимог) і грошові кошти у сумі 1 484 026, 80 грн. підлягають стягненню з відповідача як безпідставно передані.  

Відповідач проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що факт виконання позивачем робіт є непідтвердженим належними доказами.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для встановлення факту виконання чи невиконання позивачем будівельних робіт в приміщеннях Кінотеатру “Київська Русь” дійсно необхідні спеціальні знання. Без встановлення даного факту неможливо дійти висновку щодо обґрунтованості чи безпідставності заявлених позовних вимог, оскільки відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.  

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції таких засад судочинства, як рівність всіх учасників судового процесу перед законом та змагальність, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідач стверджує, що не отримував заяви позивача від 15.04.2002р. про уточнення позовних вимог, внаслідок чого був позбавлений можливості надати суду обґрунтований відзив на позов. Ненадання судом першої інстанції належної оцінки даній обставині, на думку відповідача, призвело до порушення приписів ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України.

З матеріалів справи (т.с.1, а.с. 126-127 (а, б), т.с.2, а.с. 21-23) вбачається, що заяву про уточнення позовних вимог вих.№14 від 15.04.2002р. було двічі надіслано на адресу відповідача: 15.04.2002р., що підтверджується фінансовим чеком поштового відділення, та 11.04.2007р., що підтверджується фіскальним чеком поштового відділення та описом-вкладення.

Окрім того, з Ухвали Господарського суду міста Києва від 15.04.2002р. вбачається, що в судовому засіданні 15.04.2002р., коли позивачем було подано вищевказану заяву про уточнення позовних вимог, були присутні повноважний представник відповідача та директор підприємства. Дані особи надавали суду пояснення, в яких заперечували проти клопотання позивача про уточнення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не доведено факт придбання (збереження) ним майна без достатніх підстав за рахунок позивача (т.с.1, а.с. 134-135).

Отже, навіть якщо припустити, що відповідач не отримував самої заяви про уточнення позовних вимог, з вищенаведеного вбачається, що він був ознайомлений з її змістом і надав суду свої усні заперечення по суті обставин, викладених в ній.

Більш того, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право, зокрема, знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії та інше.

В матеріалах справи наявні заяви за підписом повноважних представників відповідача від 23.04.2002р., від 06.04.2004р. про ознайомлення з матеріалами справи, на яких наявні відмітки про те, що представники ознайомились із справою.

Тобто, відповідач був ознайомлений з матеріалами, наявними у справі №38/94, в тому числі і з заявою позивача про уточнення позовних вимог від 15.04.2002р.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов‘язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вжити заходів до всебічного, повного та об‘єктивного дослідження всіх обставин справи.

В ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, посилання відповідача в апеляційній скарзі на той факт, що він був позбавлений можливості надати обґрунтований відзив на позов у зв’язку з неодержанням ним заяви про уточнення позовних вимог є необґрунтованим та безпідставним.

Згідно з ч.2 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.  

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

В ч.5 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено. Але можливості (права) оскарження ухвали про призначення господарським судом судової експертизи в Господарському процесуальному кодексі України не передбачено.

За таких обставин, апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства “Кінотеатр “Київська Русь” на Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2007р. по справі №34/98 в частині призначення судової будівельно-технічної експертизи має бути припинено відповідно до п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки при розгляді справи апеляційним судом було встановлено відсутність порушення судом першої інстанції норм діючого законодавства при винесенні Ухвали по справі №34/98 від 18.04.2007р., апеляційна скарга Комунального підприємства “Кінотеатр “Київська Русь” на Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2007р. по справі №34/98 в частині зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 79, 80, 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Відмовити в задоволенні клопотання відповідача б/н від 21.11.2007р. про зупинення провадження у справі №34/98.  

2. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства “Кінотеатр “Київська Русь” на Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2007р. по справі №34/98 в частині призначення судової будівельно-технічної експертизи припинити.

3. Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Кінотеатр “Київська Русь” на Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2007р. по справі №34/98 в частині зупинення провадження у справі залишити без задоволення.

4. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2007р. у справі №34/98 залишити без змін.

5.    Матеріали справи №34/98  повернути до Господарського суду міста Києва.

6.  Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 22.11.07 (відправлено)