ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.09.06р.

Справа № 9/246-06

За позовом  Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль". м. Кривий Ріг                    Дніпропетровської області 

до   Комунального житлового підприємства №17, м. Кривий Ріг

                     Дніпропетровської області 

про стягнення 82304 грн. 48 коп.

Суддя  Подобед І.М.

Представники:

  Від позивача - представник не з'явився

Від відповідача - Бардіна Н.М. - юрисконсульт, довіреність № 2/14 від 04.01.06 р.  

СУТЬ СПОРУ:

ДП „Криворізька теплоцентраль” звернулось у червні 2006 року із позовом до КЖП№17, в якому просить господарський суд стягнути з Відповідача на свою користь грошові кошти у сумі 82304,48 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію, у тому числі: 67631,94 грн. основного боргу, 10297,99 грн. індексу інфляції, 2404,63 грн. три проценти річних, 2059,92 грн. пені, а також судові витрати у справі. Обґрунтовує позовні вимоги наявністю невиконаних відповідачем зобов’язань за договором №50 від 04.09.2002р. про постачання теплової енергії.

Відповідач визнає позов частково. Вказує у відзиві на позов, що борг складає 49488,12 грн. Просить врахувати важке фінансове становище підприємства і відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення компенсації за інфляцію, 3% річних та пені.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 11.07.06р. до 02.08.06р. та з 05.09.06р. до 14.09.06р.

В судовому засіданні 14.09.06р. за згодою відповідача оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який був присутній у попередніх судових засіданнях, та представника відповідача, дослідивши надані докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем - Державним підприємством “Криворізька теплоцентраль” („Енергопостачальна організація”) та Відповідачем –Комунальним житловим підприємством №17 („Споживачем”) було укладено договір №50 від 04.09.2002р. про постачання теплової енергії в гарячій воді.

За вказаним договором Позивач зобов’язався постачати Відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Відповідач зі своєї сторони зобов’язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до пунктів 6.2-6.5 вказаного договору, Відповідач зобов’язався за 3 дні до початку розрахункового періоду (яким є календарний місяць) сплачувати Позивачу вартість за місяць кількості теплової енергії, передбаченої  на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця, а якщо, зокрема, при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене і сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення  окремо сплачується Відповідачем не пізніше 25-го числа поточного місяця.

Протягом опалювального сезону в період з 01.03.2003р. по 01.03.2006р. Позивач здійснював постачання теплової енергії Відповідачу, за яку останній в порушення п.6.2. вказаного договору розрахунки своєчасно та у повному обсязі не проводив, у зв’язку з чим утворилась заборгованість в сумі 64038,95 грн., що підтверджується довідкою Позивача з уточненими розрахунками, які є в матеріалах справи.

На підставі ст. 214 Цивільного кодексу УРСР та ст. 625 Цивільного кодексу України, у відповідності до яких боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, Позивач нарахував Відповідачу додатково до основного боргу суму 6352,50 грн. - збитків від інфляції за період з березня 2003 року по лютий 2006 року включно, а також суму 1863,74 грн. –трьох процентів річних за період з 01.03.03р. по 01.03.06р., розмір яких також підтверджується довідкою і уточненими розрахунками позивача в матеріалах справи.

На підставі п.7.2.3 вказаного договору, яким сторони встановили, що за несвоєчасну оплату послуг з Відповідача стягується пеня в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більше подвійної ставки НБУ, Позивач нарахував Відповідачу додатково до основного боргу суму 1437,50 грн. пені за період з 16.04.05р. по 16.02.06р., розмір якої підтверджується довідкою та уточненим розрахунком в матеріалах справи.

Таким чином, загальна сума заборгованості становить 73692,69 грн. (64038,95 грн. + 1863,74 грн. + 6352,50 грн. + 1437,50 грн. = 73692,69 грн.).

У наданих відповідачем протоколах проведення із відповідачем взаємозаліків заборгованості сторонами не вказано, у якому саме періоді часу виникли грошові зобов’язання відповідача перед позивачем по оплаті за теплову енергію, тобто зобов’язань, які є предметом розгляду у даній справі.

Отже, здійснені Відповідачем протягом спірного періоду оплати та взаємозаліки без зазначення у призначенні платежу певного періоду часу обґрунтовано віднесені Позивачем на оплату вартості теплової енергії, що була спожита Відповідачем у періоді часу, який передував спірному періоду.

Інших доказів погашення зазначеної заборгованості Відповідач на час розгляду справи суду не надав.

Згідно ст. ст. 4, 173 та 193 Господарського кодексу України, який підлягає застосуванню до правовідносин сторін, що виникли за вказаним договором в силу ст. 9 ч.2, ч. 2 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 4, ч. 2 пункту 4 розділу ІХ Прикінцеві положення Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

У абзаці 1 розділу 7 вказаного договору сторони встановили, що за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим договором винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки без зарахування неустойки, а відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від виконання зобов’язань, крім випадку письмової відмови сторони.

Отже, Відповідач, має виконати своє основне зобов’язання з оплати вартості поставленої йому Позивачем теплової енергії, та, окрім того, відшкодувати завдані йому збитки (збитки від інфляції і проценти річних) і сплатити неустойку (пеню) без її зарахування.

В силу ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

На підставі викладеного, з урахування встановлених обставин позовні вимоги Позивача до Відповідача про стягнення суми 64038,95 грн. основного боргу, 6352,50 грн. збитків від інфляції, 1863,74 грн. трьох процентів річних і 1437,50 грн. пені –є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Решта позовних вимог на суму 3592,99 грн. основного боргу, 3855,49 грн. збитків від інфляції, 540,89 грн. трьох процентів річних та 622,42 грн. пені –задоволенню не підлягають через необґрунтованість первісних розрахунків позивача.

Доводи відповідача відхиляються з вищенаведених підстав.

Судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 9, 11, 14, 16, 530, 611 Цивільного кодексу України, ст. 20, 173-175, 193, 198, 275-276 Господарського кодексу України ст. ст. 4, 32-33, 43-45, 49, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Комунального житлового підприємства №17 на користь Державного підприємства „Криворізька теплоцентраль” суму 64038 грн. 95 коп. основного боргу, 6352 грн. 50 коп. збитків від інфляції, 1863 грн. 74 коп. трьох процентів річних, 1437 грн. 50 коп. пені, 736 грн. 92 коп. витрат по сплаті держмита, 105 грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

 Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

І.М. Подобед

Рішення підписано - 15.09.06р.