Справа № 22ц -8904 Головуючий в І інстанції
Кусік І. В.
Категорія 5 Доповідач Вадзінський П.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 листопада 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Херсонської області у складі:
Головуючого Капітан І.А.,
Суддів: Вадзінського П.О.,
Колісниченка А.Г.,
при секретарі Пасько Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 09 вересня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на Ѕ частину нерухомого майна і реальний поділ домоволодіння та позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 і ОСОБА_3 про визнання про визнання права власності на Ѕ частину спірного будинку, -
В С Т А Н О В И Л А :
В лютому 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона з 1998 року проживала однією сім’єю з ОСОБА_3. На той час у відповідача була земельна ділянка та недобудований будинок, частина якого в 1997 році зруйнувалась. З весни 1998 року вони спільно проводили будівництво спірного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1. Шлюб між ними був зареєстрований 19 січня 2001 року. Будівництво вказаного житлового будинку було завершене і здане в експлуатацію в 2005 році і на підставі рішення Ігулецької сільської ради №55 від 16.12.2005 року відповідачу ОСОБА_3 були видані правовстановлюючі документи на спірне домоволодіння. Вважає, що таким чином майно, що було у власності відповідача за час спільного життя істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок її трудових і грошових затрат. Просила визнати спірне домоволодіння спільною сумісною власністю та визнати за нею право власності на Ѕ частину домоволодіння, а також вчинити реальний розподіл спірного домоволодіння між нею та відповідачем.
В серпні 2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до батька ОСОБА_3 і мачухи ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на Ѕ частину спірного будинку, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що саме вона протягом 1998-99 років спільно з відповідачем ОСОБА_3 здійснювали будівництво спірного будинку. Крім того вважає, що спірне домоволодіння починалось споруджуватись при житті її матері і вона як спадкоємець має право на виділ їй частки спірного майна. Просила суд визнати за нею право власності на Ѕ частину спірного будинку /а.с.123-124/.
Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 09 вересня 2010 року в задоволенні заявлених позивачами вимог відмовлено за необґрунтованістю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу з посиланням на незаконність та необґрунтованість рішення суду. Вважає, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також судом порушені норми матеріального та процесуального права. Просила постановлене рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги у повному обсязі.
ОСОБА_3, у своєму письмовому запереченні, наведені в ній доводи, не визнав зазначивши, що рішення суду першої інстанції є обгрунтованим та законним. Просив апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення суду залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з’явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення у визначених законом межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні заявлених позовних вимог позивачки ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_3 перебували у фактичних шлюбних стосунках і спірний житловий будинок дійсно був перебудований і вказане домоволодіння істотно збільшилося у своїй цінності, однак таке житлове поліпшення домоволодіння було вчинене в період з 1998 по 2000 рік, тобто до реєстрації шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_3.
Однак з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів погодитись не може, оскільки обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими є недоведеними і висновку суду не відповідають обставинам справи. Тобто суд дійшов до такого висновку з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що ОСОБА_3 та ОСОБА_3 починаючи з 1998 року перебували у фактичних шлюбних стосунках, проживали однією сім’єю і вели спільне господарство і даний факт не заперечується стороною відповідача. Рішенням виконавчого комітету Ігулецької сільської ради Білозерського району Херсонської області від 18.06.1996 року ОСОБА_3 була виділена земельна ділянка розміром 0,21 га по АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку /а.с.20/. 19 січня 2001 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_3 був укладений шлюб. 27 червня 2001 року ОСОБА_3 приватизував виділену йому під будівництво земельну ділянку, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю /а.с.8/. Згідно рішенням виконкому Ігулецької сільської ради від 16.12.2005 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 /а.с.6/. З весни 1998 року ОСОБА_3 та ОСОБА_3 продовжили будівництво розпочатого житлового будинку. Будівництво спірного житлового будинку було завершене і здане в експлуатацію в 2005 році, що підтверджується наданням відповідачу ОСОБА_3 правовстановлюючих документів на спірне домоволодіння.
Відповідно ч.2 ст.331 ЦК України, право власності на нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва і прийняття його до експлуатації, а в разі коли воно підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту його державної реєстрації.
На думку колегії суддів право власності на спірне домоволодіння виникло в 2005 році після здачі житлового будинку в експлуатацію з його державною реєстрацією. При цьому судом не враховано, що з 15 квітня 1991 року був введений в дію Закон України „Про власність” та роз’яснення дані у Постанові №7 Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року із змінами внесеними Постановами №13 від 25.12.92 р. Та №15 від 25.05.98 р. „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок”
Згідно зі ст.ст. 16-17 Закону України „Про власність” право спільної сумісної власності виникає, коли будівництво велось подружжям у період шлюбу, або велось за рахунок спільної праці, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними.
Оскільки у ОСОБА_3 та ОСОБА_3 з початку перебудови спірного будинку не було договору про розподіл часток на спільно зведене майно, їх частки визнаються рівними, що передбачено ст.28 КпШС України і така ж норма збережена у Сімейному Кодексі України.
Доводів того, що позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_6, приймала участь у будівництві спірного будинку, в матеріалах справи немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у вказаній частині нового рішення, яким заявлені позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню.
При таких обставинах колегія суддів вважає, що спірне домоволодіння слід визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_3 з визнанням за кожним із них права власності на Ѕ частину спірного домоволодіння, а також вчинити реальний розподіл зазначеного домоволодіння відповідно до висновків судової будівельно-технічної експертизи № 85 від 26 червня 2010 року.
На підставі ст.ст. 328,331 ЦК України, керуючись ст.ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, задовольнити.
Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 09 вересня 2010 року в частині відмови ОСОБА_3 в задоволенні заявлених нею вимог – скасувати і ухвалити нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити.
Визнати домоволодіння АДРЕСА_1, яке розташоване на земельній ділянці загальною площею 2075 м.кв. спільною сумісною власністю ОСОБА_4 і ОСОБА_3.
Реальний розподіл домоволодіння АДРЕСА_1 вчинити відповідно до висновків судової будівельно-технічної експертизи № 85 від 26 червня 2010 року.
Виділити у власність ОСОБА_3 Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1 яка складається з жилої кімнати 1-5 площею 25,9 м.кв. вартістю 27530 гривень та жилої кімнати 1-6, пл.17, м.кв., вартістю18177 гривень, а також сараю літ „В” вартістю 19094 гривні дворового туалету літ. „Г” вартістю 494 гривні та Ѕ частини водопроводу №1 вартістю 602 гривні. Загальна вартість виділеної частки складає 65897 гривень в тому числі будівлі та споруди, що становить 47/100 від вартості домоволодіння.
Виділити у власність ОСОБА_4 Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1 яка складається з коридору 1-1, пл. 7 м.кв., вартістю 7441 гривень, кухні 1-2, пл..5,2 м.кв. вартістю 5527 гривень, санвузла 1-3, пл.5,5 вартістю 5846 гривень, жилої кімнати 1-4 площею 19,8 м.кв. вартістю 21047 гривень, веранди 1, площею 6,0 м.кв. вартістю 5353 гривень, а також гаража з погрібом літ.”Б” вартістю 25352 гривні, Ѕ частини водопроводу №1 вартістю 601 гривня, огорожа № 2 вартістю 3735 гривень. Загальна вартість виділеної частки складає 74902 гривні в тому числі будівлі та споруди, що становить 53/100 від вартості домоволодіння.
Співвласникам будівлі літ.”А” спільно закласти пройом між кімнатами 1-1 та 1-6.
ОСОБА_3 обладнати вхід (вихід) у виділену їй частину будинку, вартість якої визначена в сумі 3560 гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 4224 гривні в рахунок компенсації різниці вартості часток домоволодіння, яка складає 3/100 частини.
Крім того стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 868 гривень в рахунок відшкодування судових витрат.
Провести розподіл земельної ділянки на якій розташоване спірне домоволодіння відповідно до висновків судової будівельно-технічної експертизи № 85 від 26 червня 2010 року.
Виділити у власність ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 1037,5 м.кв., яка розташована між фасадною межею та правою боковою межею з виходом на вул. Миру, що складає 50/100 часток земельної ділянки.
Виділити у власність ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 1037,5 м.кв., яка розташована між фасадною межею та лівою боковою межею з виходом на вул. Миру, що складає 50/100 часток земельної ділянки.
В іншій частині рішення, залишити без зміни.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, однак воно може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий Судді: