АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________
Справа № 11- 957/2010 року Головуючий у 1-й інстанції
Категорія: ч.1 ст.286 КК України НТ Рябішин А.О.
Доповідач: Тараненко Ю.П.
У Х В А Л А
Іменем України
15 грудня 2010 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого – судді Ландаря О.В.
Суддів - Тараненка Ю.П. Павленка В.П.
з участю прокурора Гриня Н.Т.
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 26 лютого 2009 року
Цим вироком - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає там же по
вул. Кінноармійській 3, раніше не судимий
• засуджений за ст. 286 ч. 1 КК України до 2 років обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробовуванням на іспитовий строк 1 рік .
Згідно ст.76 КК України покладено обов»язки не виїзджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, не змінювати без згоди цього органу місце проживання і роботи.
Стягнуто з засудженого на користь держави в особі міськфінуправління 10 296 гр. 72 коп . витрат на лікування .
За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні злочину за наступних обставин .
23 травня 2008 р. керуючи маршрутним автобусом Рута-20 СПГ д/н НОМЕР_1, належним ПП «ОСОБА_5» та здійснюючи перевезення пасажирів по маршруту Полтава - с. М.Тростянець, ОСОБА_3 в порушення вимог п.1.5; 1.7; 21.1 Правил дорожнього руху допустив посадку пасажирів в кількості, що перевищує норму, не вжив заходів для виконання ними своїх обов»язків та не впевнився в безпечності перед початком руху, розпочав рух транспортним заходом в процесі якого, внаслідок переповнення автобуса відчинилися двері і малолітній ОСОБА_4, який стояв на підніжці спиною до дверей, випав з автобуса на проїзну частину дороги отримавши тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді переломів гомілки, ребер, гематом, саден та ран тулуба і кінцівок .
В поданій апеляції засуджений ОСОБА_3 не погоджується з рішенням суду про стягнення з нього витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_4
Вважає, що майнову відповідальність в даному випадку повинно нести ПП «ОСОБА_5», з яким він перебував в трудових правовідносинах і просить вирок суду в частині вирішення цивільного позову скасувати .
Заслухавши доповідача, міркування ОСОБА_3 на підтримання апеляції, думку прокурора про обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи до доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав .
Цивільний позов у кримінальній справі розглянутий, а рішення в цій частині постановлено у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону .
Так, позов кримінальніцй справі до ОСОБА_3 заявлений прокурором в порядку ст.93-1 КПК України про відшкодування витрат на стаціонарне лікування неповнолітнього потерпілого від злочину . (а.с.110 )
Факт перебування ОСОБА_4 на стаціонарному лікуванні ОСОБА_4 офіційно підтверджений довідкою лікувального закладу – дитячою міською клінічною лікарнею м. Полтави, де наведений відповідний розрахунок про кількість проведених потерпілим ліжко-днів та вартості наданого йому лікування . (а.с. 109)
Дослідивши ці обставини та визнавши засудженого винним у вчиненому злочину і встановивши причинний зв»язок між злочинними діями ОСОБА_3 та перебуванням потерпілого на стаціонарному лікування і понесеними у зв»язку з цим державою витратами, суд стягнув з винного позовну суму в розмірі 10 296 гр. 72 коп. обґрунтовано, про що й зазначив в резолютивній частині вироку .
Твердження засудженого в апеляції про неналежний розгляд позову прокурора судом неспроможне, оскільки спростовується матеріалами справи, а його ж посилання про необґрунтованість стягнення таких витрат саме з нього, а не з ПП «ОСОБА_5», як з власника джерела підвищеної небезпеки - безпідставне, так як не грунтується на вимогах закону, за яким відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого у кримінальному судочинству покладається на особу, вина якої у вчиненні злочину встановлена обвинувальним вироком суду .
Інших осіб, в тому числі і з числа ПП «ОСОБА_5», винних в заподіянні потерпілому в дорожно-транспортній пригоді тілесних ушкоджень з необережності, у зв»язку з чим останньому і надавалося стаціонарне лікування, вироком суду не встановлено . Позов прокурором був пред»явлений саме до ОСОБА_3
Таким чином, вирок суду стосовно вирішення цивільного позову прокурора є законний та обґрунтований, а тому підстав для його скасування судового рішення в цій частині немає.
Враховуючи наведене керуючись ст.ст. 365,366 КПК України колегія суддів апеляційного суду, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Полтавського районного суду від 26 лютого 2009 р. відносно нього - без зміни .
С У Д Д І :
ЛАНДАР О.В. ПАВЛЕНКО В.П. ТАРАНЕНКО Ю.П.
------------------- ----------------------- --------------------------