АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________
Справа № 11- 932/2010 року Головуючий у 1-й інстанції
Категорія: ч.2 ст.365 КК України ТЗ Савченко А.Г.
доповідач: Тараненко Ю.П.
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
8 грудня 2010 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючої - судді Бурди К.І.
суддів - Тараненка Ю.П. Гонтар А.А.
прокурора Адамець А.М.
підсудних ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12
потерпілого ОСОБА_13
представника потерпілого ОСОБА_14
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляціями заступника прокурора Полтавської області, засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та в інтересах останнього захисника ОСОБА_6, захисників ОСОБА_8, ОСОБА_7 в інтересах засуджених відповідно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2010 року.
Цим вироком - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, освіта вища, не одружений, ніде не працює, має спеціальне звання старший лейтенант міліції, раніше не судимий,
• засуджений за ч.1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України на 4 роки позбавлення волі, зі сплатою штрафу в сумі 10 000 грн. з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на три роки та з позбавленням на підставі ст. 54 КК України спеціального звання старший лейтенант міліції.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець і мешканець АДРЕСА_2, українець, громадянин України, з вищою освітою, не одружений, оперуповноважений ВКР ПМУ ГУ МВС України в Полтавській області, має спеціальне звання старший лейтенант міліції, раніше не судимий,
- засуджений за ч.1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України на 4 роки позбавлення волі, зі сплатою штрафу в сумі 10 000 грн. з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на три роки та з позбавленням на підставі ст. 54 КК України спеціального звання старший лейтенант міліції.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець і мешканець м. Полтави, вул. Кар’єрна, 1, українець, громадянин України, з вищою освітою, одружений, має на утриманні малолітню дитину, оперуповноважений ВКР ПМУ ГУ МВС України в Полтавській області, має спеціальне звання старший лейтенант міліції, раніше не судимий,
- засуджений за ч.1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України на 4 роки позбавлення волі, зі сплатою штрафу в сумі 10 000 грн. з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на три роки та з позбавленням на підставі ст. 54 КК України спеціального звання старший лейтенант міліції.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженець і мешканець АДРЕСА_3, українець, громадянин України, з незакінченою вищою освітою, одружений, приватний підприємець, раніше не судимий,
• засуджений за ч.1 ст. 296 КК України до обмеження волі строком на три роки;
• за ч.5 ст.27, ч.1 ст.28, ч.2 ст. 365 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі зі сплатою штрафу в сумі десять тисяч гривень.
На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання визначено шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців за сплатою штрафу в сумі 10 тисяч гривень.
Цивільний позов прокурора про відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_13 задоволено і стягнуто з засуджених солідарно на користь фінансового управління Полтавської ОДА 54 64 грн. 06 коп. шкоди завданої злочином внаслідок стаціонарного лікування потерпілого.
Стягнуто з засуджених у рівних долях по 1187 грн. 31 коп. з кожного судових витрат за проведення по справі судових експертиз.
Як зазначено у вироку суду засуджені визнані винними в скоєнні злочинів за наступних обставин.
ОСОБА_2 – працюючи на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття незаконних заволодінь автотранспортом відділу карного розшуку (ВКР) Полтавського міського управління (ПМУ) ГУ МВС України в Полтавській області, разом з ОСОБА_5, ОСОБА_4 які працюють на посадах оперуповноважених ВКР ПМУ та будучи службовими особами, всі троє мають спеціальні звання старшого лейтенанта міліції, здійснюючи функції представника влади, якими відповідно до ст. 1 Закону України «Про міліцію» є міліція в Україні і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, положень Закону України «Про міліцію», відповідно до яких основним завданням міліції є запобігання правопорушенням та їх припинення; діяльність міліції будується на принципах законності і свої завдання вона виконує неупереджено, у точній відповідальності з законом, у зв’язку з чим ніякі виняткові обставини не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції, порушуючи дану ними присягу працівника органів внутрішніх справ України – завжди суворо дотримуватися Конституції України та чинного законодавства, з високою відповідальності виконувати свій службовий обов’язок, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ, мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров’я, права й свободи громадян, перевищуючи свої службові повноваження, які явно виходять за межі наданих їм прав, діючи всупереч державним та службовим інтересам у вигляді підриву авторитету, престижу та дискримінації правоохоронного органу – міліції, з прямим умислом разом з громадянином ОСОБА_3 вчинили тяжкий злочин за наступних обставин:
19 лютого 2010 року приблизно о 22 год. 30 хв. навпроти торгового дому «Максі», що по вулиці Майдан Незалежності, 1-а в м. Полтаві, в салоні автомобіля «Ауді» знаходились працівники ВКР ПМУ ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та їх знайомий громадянин ОСОБА_3, які спілкувались між собою.
У цей час біля вказаного автомобіля проходив потерпілий ОСОБА_13, який повертався додому з нічної аптеки, де він придбав ліки для хворої дружини.
Помітивши через відчинене скло автомобіля ОСОБА_13, ОСОБА_3 з нікчемних спонукань, образливо висловився на адресу останнього. На вислови ОСОБА_3 потерпілий відреагував коректно та відповів, що не бажає виникнення конфліктної ситуації між ними і попрямував далі.
В свою чергу, у ОСОБА_3, який достовірно знав, що знаходиться із своїми знайомими – працівниками ВКР ПМУ, виник раптово умисел на вчинення дій, спрямованих на грубе, із хуліганських спонукань, порушення громадського порядку, приниження честі та гідності раніше невідомого йому ОСОБА_13, демонстрації останньому свого зневажливого ставлення до існуючих у суспільстві норм поведінки в присутності працівників міліції, що супроводжувалось особливою зухвалістю.
Втілюючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 вийшов з автомобіля та підійшов до ОСОБА_13, а за ним одночасно вийшли ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5
Продовжуючи свої злочинні дії, ображаючи честь і гідність ОСОБА_13, висловлюючись нецензурною лайкою, ОСОБА_3 приблизився до останнього та безпричинно наніс йому два удари кулаком в обличчя.
Підтримуючи незаконні дії ОСОБА_3, замість їх припинення, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, незважаючи на те, що ОСОБА_13 ніяких незаконних дій не вчиняв та прохав припинити будь-які дії стосовно себе, оскільки поспішав принести ліки для хворої дружини, з погрозами застосування насильства, поміщення його в ізолятор тимчасового тримання, пред’явлення обвинувачення у незаконному вживанні наркотиків, вказавши, що він є наркоманом, бо має при собі шприци, наблизились до нього та заблокували його переміщення, оточивши з усіх сторін.
В цей час, ОСОБА_5, діючи з прямим умислом, перевищуючи свої повноваження працівника міліції, підійшов до ОСОБА_13 та з великою силою наніс йому удар у живіт, від чого останній відчув нестерпний біль.
Після цього ОСОБА_5, продовжуючи свої злочинні дії, став тягнути потерпілого за руку у безлюдне, мало освітлене місце за бокову стіну торгового дому «Максі». В цей же час, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючи в групі та сприяючи вчиненню злочинних дій ОСОБА_5, висловлюючи погрози застосування фізичної сили щодо потерпілого, перемістились за останнім та ОСОБА_13, позбавляючи його змоги уникнути побиття.
Оцінивши дану обстановку, як замах до вчинення нападу групою невідомих осіб, двох із яких він знав як працівників міліції, з метою його припинення, а також оцінивши реальні погрози застосування насильницьких дій щодо нього, ОСОБА_13, звільнившись від ОСОБА_5, дістав пістолет травматичної дії, який мав при собі, та попередив нападників про його застосування в разі їх подальшого наближення до нього. Одночасно ОСОБА_13 почав відходити від них та декілька разів повідомив, що він є помічником прокурора м. Полтави і назвав своє прізвище та зробив перший попереджувальний постріл у сніг.
Ігноруючи попередження ОСОБА_13, засуджені ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, продовжуючи злочинні дії направлені на перевищення службових повноважень, почали стрімко рухатися в його бік. ОСОБА_13 з метою попередження про можливе застосування ним зброї проти вищевказаних осіб, діючи правомірно, зробив два попереджувальні постріли в сніг, одним із яких випадково влучив у ногу підсудного ОСОБА_15, чим нейтралізував його подальші протиправні дії.
Коли ОСОБА_13 зупинився та черговий раз попросив, щоб його не били та відпустили до хворої дружини, яка потребувала його допомоги, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 проігнорували прохання ОСОБА_13 При цьому ОСОБА_3 стрімко підбіг до потерпілого, стрибнув на нього та повалив ОСОБА_13 на тротуар. До них підбігли ОСОБА_5 та ОСОБА_2 і останній наступив на руку потерпілого з пістолетом, внаслідок чого пролунав черговий постріл. Потім ОСОБА_13 вибив ногою з рук ОСОБА_13 пістолет, який відлетів в бік.
Далі ОСОБА_2 та ОСОБА_5, перевищуючи свої службові повноваження працівників міліції, разом з ОСОБА_3, одночасно з великою силою почали наносити чисельні удари ОСОБА_13 ногами по голові, тулубу та кінцівках, коли потерпілий лежав на тротуарі, не даючи можливості останньому піднятись.
У цей час біля міського будинку культури перебували сторонні люди, які намагались зупинити побиття потерпілого повідомленням про виклик працівників міліції та висловлювання вимог припинити це. З метою запобігти втручанню цивільних осіб у скоєнні підсудними злочину та викриттю їх у цьому як працівників міліції, засуджений ОСОБА_5, підійшов до них, заявив, що він являється працівником міліції та разом з іншими працівниками міліції нібито вживає заходів до припинення протиправних дій з боку потерпілого.
Після цього засуджені, ігноруючи такі попередження свідків, не припинили своїх злочинних дій, а продовжили наносити удари ОСОБА_13 у різні частини голови та тулубу, в результаті чого ОСОБА_13 знепритомнів.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 341 від 06 квітня 2010 року та додаткової судово-медичної експертизи № 1404 від 14 липня 2010 року потерпілому ОСОБА_13 спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, а саме: перелом 6-го ребра справа та синець по передній паховій лінії справа, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, пост травматична невралгія правого променевого нерву, чисельні гематоми, забійні рани та садна шкіри голови, гематома м’яких тканин правої гомілки, синці та садна шкіри, тулубу, кінцівок.
Після нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_13 засуджені ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 зв’язали буксировочним тросом руки потерпілого, вчинивши тим самим його незаконне затримання.
Для приховування злочинних дій по вчиненню перевищення своїх службових повноважень як працівників міліції ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 по прибуттю наряду ПМУ передали ОСОБА_13 слідчо-оперативній групі ПМУ, повідомивши, що він є підозрюваним у вчиненні бійки та незаконному застосуванні вогнепальної зброї, а самі з місця скоєння злочину зникли.
В апеляції прокурора ставиться я питання про скасування вироку за м»якістю призначеного засудженим покарання і постановлення нового вироку . Зазначається про необгрунтованість визначення судом засудженим
додаткового покарання у вигляді штрафу .
Засуджені в поданих апеляціях заперечують причетність до вчиненого злочину, стверджуючи про законність своїх дій по затриманню потерпілого у зв»зку з його неправомірною поведінкою на місці пригоди, зазначають про неповноту судового слідства, неналежне дослідження судом обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи .
Аналогічні доводи містяться і в апеляціях захисників, які крім того вказують на порушення судом при розгляді справи і вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону .
При цьому апелянти просять вирок суду скасувати, а справу захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_5 вважає за необхідне направити на додаткове розслідування, засуджений ОСОБА_2, засуджений ОСОБА_16 та в його інтересах захисник ОСОБА_6, захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_4 вважають за необхідне справу провадженням закрити за відсутністю складу злочину.
Іншими учасниками судового процесу вирок суду не оскаржений.
Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання апеляції, міркування засуджених та їх захисників, які підтримали свої апеляції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій колегія суддів вважає, що апеляції прокурора і захисника ОСОБА_6 підлягають частковому задоволенню, а апеляції засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8 задоволенню не підлягають, враховуючи наступне .
Винуватість засуджений в скоєних злочинах доведена перевіреними судом та наведеними у вироку доказами, зокрема - показаннями потерпілого ОСОБА_13, свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 про вчинення злочинів за обставин наведених у вироку ; показаннями свідків ОСОБА_21 ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 ОСОБА_26, ОСОБА_27 про відомі їм обставини вчинених злочинів; висновками судово-медичних експертиз про механізм, характер і ступінь тяжкості заподіяних ОСОБА_13 тілесних ушкоджень, які вказані у вироку ( а.с.102-105 том 4; а.с. 172-173 том 8) .
Суттєвих суперечностей в показаннях ОСОБА_13 на досудовому слідстві та в суді з приводу обставин вчинених злочинів, що піддавало б сумніву протиправність дій засуджених, немає.
Із змісту свідчень потерпілого вбачається, що відповідно до стадії розслідування кримінальної справи дані ним раніше показання лише уточнювалися та доповнювалися.
Окрім того, свідчення потерпілого об»єктивно взаємоузгоджуються з іншими доказами зібраними у справі - висновками судових експертиз, показаннями свідків, а тому за достовірні судом визнані обґрунтовано.
Твердження в апеляціях засуджених і захисників про упередженість свідчень ОСОБА_13 та їх необґрунтоване прийняття судом до уваги є безпідставним .
Пояснення засуджених про первісні ніби-то неправомірні дії потерпілого, що спровокувало інцидент з ним в процесі якого вони (будучи всі втрьох кадровими офіцерами міліції, з достатнім досвідом практичної роботи в правоохоронному органі) не могли уникнути застосування до ОСОБА_13 насильства, враховуючи й ту обставину, що останній називався їм офіційною службою особою - працівником прокуратури є непереконливими, а їхні ж твердження про те, що вони сприймали потерпілого за правопорушника - явно надуманими.
Їхні ж твердження, що при затриманні ОСОБА_13 вони не діяли як службові особи і не виконували свої службові обов»язки не ґрунтуються на вимогах ст. 10 ЗУ «Про міліцію».
Окрім того, сам засуджений ОСОБА_2 пояснював стороннім особам на місці пригоди, що вони діють, як працівники міліції. Всі засуджені підтверджували дану ж обставину і прибувшим на місце пригоди членам слідчо-оперативної групи .
При цьому доводи засуджених стосовно того, що затримуючи ОСОБА_13, вони йому тілесних ушкоджень навмисне не спричиняли неспроможні, оскільки спростовуються, окрім свідчень потерпілого зібраними у справі доказами.
Так, про наявність на тілі потерпілого тілесних ушкоджень, пов»язаних з відкритою кровотечею вже на місці пригоди, підтвердили свідки - працівники міліції та прокуратури, які прибули туди за викликом - ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 та ряд інших .
З приводу отриманих тілесних ушкоджень потерпілий був госпіталізований до лікувального закладу, де у нього були виявлені та зафіксовані тілесні ушкодження, які за висновком судово-медичної експертизи утворилися від багаточисельної дій травмуючих факторів, якими могли бути тупі предмети з обмеженою контактуючою поверхнею – пальці рук людини, стиснуті в кулак, нога людини у взутті, а всього потерпілому було нанесено не менш, ніж 14 ударів.
Судово-медична експертиза потерпілому проведена компетентними особами державної експертної установи, а підсумки, які взаємоузгоджені з іншими доказами у справі, складені у відповідності до вимог ст. 200 КПК України та підтверджені допитаним в судовому засіданні судово-медичним експертом ОСОБА_28, а тому ніяких сумнівів в своїй правильності та об»єктивності у суду не викликали обґрунтовано .
Твердження апелянтів про суперечність даних щодо локалізації, виявленого у потерпілого перелому ребра безпідставні.
Висновки судово-медичного експерта стосовно виявленого у ОСОБА_13 перелому 6-го ребра справа узгоджуються з фактичними даними, які містяться в його медичних документах - історії хвороби Полтавської обласної клінічної лікарні за № 406, рентгенограмами, які проводилися саме для уточнення пошкодження, а також офіційними письмовими висновками лікаря-рентгенолога.
Ступінь тяжкості даного тілесного ушкодження визначена у відповідності до «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» .
Істотних суперечностей в цій частині справи, що впливало б на достовірність спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, визначення їх характеру, локалізації, механізму утворення та ступені тяжкості не вбачається.
Відповідно до наведеного, доводи захисту про можливість спричинення ОСОБА_13 перелому ребра з необережності, коли засуджені повалили його на землю і зв»язували, придавивши коліном спину, колегія суддів вважає безпідставними .
Перевіривши в судовому засіданні свідчення ОСОБА_29, які за твердженням апелянтів свідчать на користь засуджених, та надавши її показанням відповідну оцінку, суд при постановленні вироку, врахувавши всі докази в сукупності, не взяв свідчення останньої до уваги, навівши з цього приводу у вироку відповідні мотиви.
З тих підстав не взяв суд до уваги і показання засуджених про їхню версію розвитку подій на місці пригоди з участю потерпілого ОСОБА_13
Рішення суду в цій частині ґрунтується на фактичних обставинах справи, встановлених судом, прийняте у відповідності до вимог ст. 334 КПК України, а тому колегія суддів вважає його правильним .
Твердження засудженого ОСОБА_3 та його захисника в апеляції про відсутність у справі доказів, які б підтверджували його вину в скоєних злочинах неспроможне .
Його ж посилання, що він не був знайомий з засудженими, окрім ОСОБА_13, та в групі осіб, не приймав участі у вчиненні службовими особами злочину непереконливі, оскільки спростовуються як показаннями потерпілого ОСОБА_13, так і самими фактичними діями засуджених на місці пригоди, які були взаємоузгодженими між собою, об»єднаними єдиним злочинним наміром, досягненню якого засуджені сприяли один одному спільними діями, кожен беззаперечно усвідомлюючи дану обставину .
Юридична оцінка протиправним діям ОСОБА_3 в цій частині відповідно до його ролі та ступеня участі в скоєному, статусу як фізичної особи надана судом за ст. ст. 27 ч. 5; 28 ч. 1; 365 ч. 2 КК України .
Порушень вимог кримінально-процесуального закону при перекваліфікації дій ОСОБА_3 з ч.2 ст. 27 КК України на частину п»яту цього ж Закону, про що йдеться в апеляціях прокурора, засудженого та його захисника судом не допущено .
Суттєвих невідповідностей свідчень ОСОБА_23, ОСОБА_27, ОСОБА_24, ОСОБА_21, , які вони давали в судовому засіданні, на що вказує захисник ОСОБА_6 в своїй апеляції, їхнім же показанням, наведеними судом у вироку не вбачається .
Показання цих свідків а також ОСОБА_17 ОСОБА_18, ОСОБА_30 оцінені судом та прийняті до уваги з урахуванням сукупності всіх доказів зібраних у справі.
Посилання захисника ОСОБА_6 в апеляційному суді на порушення судом при розгляді справи вимог кримінально-процесуального закону у зв»зку з неякісним звукозаписом перебігу судового засідання, що було допущено, як вбачається з складеного працівниками суду акту - з технічних причин ( а.с.1 том 12), колегія суддів вважає безпідставним, а тому до уваги його не приймає.
Як вбачається зі справи ведення судових засідань в суді першої інстанції фіксувалося технічними засобами .
Всі учасники судового процесу, в тому числі і захисник ОСОБА_6 із змістом протоколу судового засідання погодилися і письмових зауважень на його неправильність чи неповноту не подавали .
Приводів для відтворення звукозапису з метою перевірки правильності протоколу судового засіданні по справі не виникало.
Клопотань з цього ж приводу учасники судового засіданні не заявляли. Підстави вважати неправильними протокол судового засідання та фонограму його звукозапису відсутні і на час розгляду справи апеляційним судом.
Суд повно та всебічно дослідивши дібрані у справі докази, надавши їм відповідну оцінку, про доведеність вини засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 в скоєних злочинах, які за ст.ст.28 ч.1; 365 ч. 2 КК України кваліфіковані правильно, прийшов обґрунтовано .
Вірною слід вважати і кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_3 за ст. 296 ч. 1 КК України.
Покарання засудженим призначено судом у відповідності до вимог ст.65 КК України.
При цьому колегія суддів враховує, що покарання винним визначено судом в межах санкції закону, за яким вони засуджені, у вигляді реального відбуття позбавлення волі, а тому надмірно м»яким його не вважає .
Доводи апеляції прокурора з цього приводу непереконливі, у зв»зку з чим до уваги прийнятими бути не можуть .
В той же час, додаткове покарання у вигляді штрафу за ст. 365 ч.2 КК України засудженим призначено судом необґрунтовано.
Санкцією статті вищевказаного Закону таке додаткове покарання на день постановлення вироку не передбачене.
Доводи апеляцій прокурора і захисника ОСОБА_6 з цього приводу обґрунтовані, у зв»язку з чим даний допущений недолік підлягає усуненню, а вирок суду в цій частині - змінам .
При постановленні вироку судом безпідставно не вирішена доля речових доказів - одягу засудженого ОСОБА_3
Дане питання повинно бути вирішено в порядку ст.409 КПК України судом, який постановив вирок .
На підставі викладеного, керуючись ст.365, 366 КПК України колегія суддів апеляційного суду, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляції заступника прокурора Полтавської області і захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_31 задовольнити частково.
Апеляції засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення .
Вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2010 року змінити.
З резолютивної частини вироку виключити вказівку суду про призначення засудженим ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_32 додаткового покарання у вигляді 10 000 гр. штрафу кожному.
Рекомендувати суду першої інстанції вирішити в порядку ст. 409 КПК України долю речових доказів - одягу засудженого ОСОБА_3
В іншій частині вирок суду залишити без зміни .
С У Д Д І :
БУРДА К.І. ГОНТАР А.А. ТАРАНЕНКО Ю.П.
-------------- ------------------- ---------------------------