Справа  № 22ц-      6926/2010                Головуючий в 1 інстанції      

     Категорія  27                                              Ігнатенко П.Я.  

                                                                          Доповідач:  Фурман Т.Г.

Рішення

 іменем України

2010 року   жовтня  місяця   19 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:      

                                                  головуючого:    Стародубця М.П.

                                                  суддів: Фурман Т.Г., Пузанової Л.В.    

                                                  при секретарі:  Третьяковій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ Приватбанк”  на  рішення  Суворовського районного суду  м. Херсона від   31 березня  2010 року  в справі  за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ Приватбанк” про визнання умов договору частково недійсними, відшкодування моральної шкоди,    

                                           в с т а н о в и л а :    

           В жовтні 2009 року   ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернулися до суду зі вказаним вище позовом, зазначаючи, що 13.03.2007 року між ОСОБА_1. та ЗАТ КБ                            „ Приватбанк” був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач  надав позивачу споживчий кредит в розмірі 21888 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 12,48 % річних на суму залишку кредиту на строк з 13.03.2007 року  по 13.03.2027 р.    

         На початку 2009 року позивачу стало відомо, що у листопаді 2008 року банком відповідно до п. 2.3.1 укладеного  кредитного договору в односторонньому прядку була збільшена процентна ставка за користування кредитом до 13,2 %.

         Вважаючи такі дії  кредитодавця незаконними, позивачі просили  визнати п. 2.3.1. договору несправедливим та таким, що обмежує права споживача по відношенню до положень, що передбачені законодавством, визнати цей пункт договору недійсним, зобов’язати  банк знизити відсоткову ставку до рівня 12,48 % річних, яка діяла  на момент укладення договору від 13.03.2007 року та здійснити перерахунок сплачених платежів з листопада 2008 року по жовтень 2009 року включно та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 19050 грн..

          Рішенням Суворовського районного суду  м.Херсона від   31 березня  2010 року  ухвалено: позов  задовольнити частково.

          Визнати п. 2.3.1. договору  від 13.03.2007 року несправедливим та таким, що обмежує права споживача по відношенню до положень, що передбачені законодавством.

          Визнати п. 2.3.1. договору від 13.03.2007 року недійсним.

          Зобов’язати ЗАТ КБ „Приватбанк” знизити відсоткову ставку до рівня 12,48 % річних, як на момент укладення договору від 13.03.2007 року та здійснити перерахунок сплачених платежів з листопада 2008 року по жовтень 2009 року включно.

          В задоволенні інших позовних вимог відмовити.            

 В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство комерційний банк „ Приватбанк”  пославшись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить  рішення  суду скасувати та ухвалити нове  яким у задоволенні позову відмовити.    

          В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 ОСОБА_2 доводи апелянта не визнали, рішення суду вважають законним та обґрунтованим.  

     Заслухавши доповідача, пояснення сторін,  перевіривши матеріали справи,  законність  та обґрунтованість рішення суду, в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.  

             Задовольняючи позовні вимоги  позивачів в частині визнання недійсним п. 2.3.1 договору  від 13.03.2007 року  та зобов’язавши банк знизити відсоткову ставку до рівня 12,48 % річних, як на момент укладення договору і здійснити перерахунок сплачених платежів з листопада 2008 року по жовтень 2009 року включно, суд виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 215, ч. 3 ст. 1056-1  ЦК України  умова договору, викладена в зазначеному пункті щодо права позивача збільшувати  відсоткову ставку за користування кредитними коштами в односторонньому порядку, є нікчемною і не створює для сторін даного договору ніяких юридичних наслідків, а тому процентна ставка за даним кредитним договором повинна залишатися без зміни до повного виконання сторонами умов договору.  

          Проте до таких висновків суд прийшов допустивши порушення норм матеріального і процесуального  законодавства, що є підставою для скасування судового рішення в цій частині і ухвалення нового рішення  з наступних підстав.  

      Предметом даного спору є визнання п. 2.3.1 кредитного договору від 13.03.2007 року  укладеного між сторонами  недійсним.  

     Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що 13 березня 2007 року   між  ЗАТ КБ „ ПриватБанк”, правонаступником якого є   публічне акціонерне товариство  комерційний банк „ПриватБанк”,  та    ОСОБА_1  був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого позивачу був наданий споживчий кредит на придбання житла  у розмірі 21888 доларів США зі сплатою за користування кредитними коштами відсотків  в розмірі  12,48 % річних.  

     Пунктом 2.3.1 укладеного договору передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні облікової ставки НБУ. При  цьому Банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати  вступу в чинність зміненої процентної ставки.

     Відповідно до постанови Правління Національного Банку України № 107 від 21.04.2008 року „ Про регулювання грошово-кредитного ринку”   30.04.2008 року відбулася зміна облікової ставки НБУ, у зв’язку з чим   банк на підставі п.2.3.1. укладеного з  позивачем договору в односторонньому порядку підвищив процентну ставку з 21.10.2008 року до 13,20 % на рік.

     Відомості про те, що відповідач надіслав  позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати  вступу в чинність зміненої процентної ставки в матеріалах справи відсутні.

      Листами від 10.02.2009 р., 26.02.2009 р., 13.03.2009 р. та 07.05.2009 р.  позивач повідомляв банк про свою незгоду з одностороннім підвищенням відсоткової ставки та просив встановити попередню процентну ставку.

     Відповідно до ст.. 47 Закону  України „ Про банки та банківську діяльність” комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.

     Відповідно до ч. 4 ст. 55 Закону України „ Про банки і банківську діяльність” банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати  умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати  розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати  її розмір за договорами банківського вкладу ( крім випадку на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

     За законом, який діяв на момент укладення сторонами кредитного договору, дозволялося в односторонньому порядку змінювати  умови договору, якщо це було передбачено умовами самого договору ( ст.. 651 ЦК України).      

     Згідно ст.. 58 Конституції України та ч. 2 ст. 5 ЦК України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.  

     Частиною  1 ст. 5 ЦК України передбачено, що  акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

      Згідно Закону України „ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку” від 12 грудня 2008 року № 661-VI  Цивільний кодекс України доповнено статтею 1056-1 , яка  вступила в дію з  09.01.2009 року.

     Частиною  3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що  умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

     Оскільки на момент укладення сторонами кредитного договору діючим в Україні законодавством було передбачене право банку  в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом і це було передбачено умовами кредитного договору,  та зважаючи на те, що ст.. 1056-1 ЦК України в той час не діяла,   колегія судів вважає, що суд неправильно застосував  до спірних правовідносин норми матеріального права, які  ці відносини не регулюють за часом їх виникнення.    

     Крім  того, позивачами не заперечується право банку підвищувати відсоткову ставку в односторонньому порядку, вони лише оспорюють порядок зміни відсоткової ставки.  

     Відповідно до  п. 4 ст. 11 Закону України „ Про захист прав споживачів”  про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

          Оскільки позивачі  фактично  оспорюють недійсність  зміни відсоткової ставки, яка проведена банком в порушення  діючого законодавства і умов договору, а саме неналежне повідомлення позивача про збільшення процентної  ставки за користування кредитом, та зважаючи на те, що ця обставина не є підставою для визнання недійсним пункту договору про право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки, колегія суддів вважає, що заявлені позивачами вимоги про визнання  п. 2.3.1. договору  від 13.03.2007 року несправедливим та таким, що обмежує права споживача по відношенню до положень, що передбачені законодавством , про  визнання  п. 2.3.1. договору  від 13.03.2007 року недійсним, про зобов’язання ЗАТ КБ „Приватбанк” знизити відсоткову ставку до рівня 12,48 % річних, як на момент укладення договору від 13.03.2007 року та про здійснення перерахунку сплачених платежів з листопада 2008 року по жовтень 2009 року включно є необґрунтованими.

          З наведених вище підстав рішення суду  в  частині задоволення заявлених позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні цих вимог.

Оскільки  між сторонами  існували договірні правовідносини, за умовами яких відшкодування моральної  шкоди за порушення зобов’язання     не   передбачалося ,  а відшкодування моральної шкоди  з підстав передбачених   п.5 ст. 4 Закону України     „ Про захист прав споживачів „    можливо  лише  за умов , що така шкода була заподіяна небезпечною для життя і здоровя людей  послугою у випадках, передбачених законодавством,   що  позивачами не  було доведено,  колегія суддів вважає, що  підстави для задоволення  вимоги про відшкодування моральної шкоди відсутні та погоджується з висновком суду про безпідставність заявлених вимог в цій частині.  

     Керуючись ст.ст. 303,307, 309 ЦПК України, колегія суддів ,  

вирішила :

          Апеляційну скаргу  Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ Приватбанк”   задовольнити  частково.    

           Рішення Суворовського районного суду  м. Херсона від   31 березня  2010 року  в частині  задоволення заявлених позовних вимог скасувати і ухвалити   нове рішення, яким  відмовити  ОСОБА_1, ОСОБА_2 у задоволенні  позову  про визнання  п. 2.3.1. договору  від 13.03.2007 року несправедливим та таким, що обмежує права споживача по відношенню до положень, що передбачені законодавством , про  визнання  п. 2.3.1. договору  від 13.03.2007 року недійсним, про зобов’язання ЗАТ КБ „Приватбанк” знизити відсоткову ставку до рівня 12,48 % річних, як на момент укладення договору від 13.03.2007 року та про здійснення перерахунку сплачених платежів з листопада 2008 року по жовтень 2009 року включно.

     В решті рішення залишити без змін.

       Рішення  суду апеляційної інстанції набирає законної сили  з моменту  його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Верховного Суду України в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.  

         Головуючий:                                            

           Судді: