Справа 22ц-8531/10 Суддя по 1 інстанції – Копейка Т.О. Категорія 19 Суддя апеляційного суду –Шолох З.Л.
Ухвала
Іменем України
8 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Галущенка О.І.,
суддів – Кутової Т.З., Шолох З.Л.,
при секретарі судового засідання – Голубкіній О.О.,
за участю:
- позивача ОСОБА_1 та його представника – ОСОБА_2,
- відповідача ОСОБА_3 та його представника – ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 4 жовтня 2010 року у справі за
позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору про спільну діяльність та покладення зобов’язання звільнити орендоване приміщення,
встановила:
У серпні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору про спільну діяльність та покладення зобов’язання звільнити орендоване ним приміщення.
Він посилався на те, що за договором оренди нежитлової будівлі, укладеним 26 травня 2009 року з Баштанською спілкою споживчих товариств, йому передано в оренду строком на 10 років 10/100 часток нежитлової будівлі магазину «М’ясний павільйон» по АДРЕСА_1, яке складається із двох приміщень № 1-9 та № 1-10, загальною площею 21,9 кв. м. Позивач вказував, що мав намір займатися підприємницькою діяльністю з метою отримання прибутку.
1 червня 2009 року з відповідачем уклав договір про спільну діяльність на три роки, за умовами якого вони домовилися спільно займатися торгівельною діяльністю, використовуючи вказане приміщення, та отримувати прибуток у відповідності до внеску кожного із них, тобто 80% прибутку отримує відповідач, а 20% - він.
Посилаючись на те, що спільна діяльність між ними не склалася, відповідач самостійно займається підприємницькою діяльністю в орендованому приміщенні, куди його не допускає, умови договору не виконує, позивач просив про задоволення його позову.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що договір про спільну діяльність був укладений про людське око, сумісна діяльність не велась й наміру її вести вони не мали. Він є фактичним орендарем вказаного приміщення, а позивач був підставною особою при укладанні нотаріального договору оренди з Баштанською спілкою споживчих товариств, яку на той період очолював його (відповідача) батько.
Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 4 жовтня 2010 року позов задоволено. Розірвано договір про спільну діяльність та зобов’язано відповідача звільнити орендоване приміщення за вказаною адресою. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність, та необґрунтованість судового рішення, просив його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
За змістом ст. ст.1130, 1131 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Договір укладається в письмовій формі.
Згідно ч.2 ст. 1142 ЦК України відмова від участі в товаристві, яке створене на визначений строк, може бути заявлене в будь-який час за наявності поважної причини.
Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та Баштанською спілкою споживчих товариств 26 травня 2009 року укладено договір оренди нежитлової будівлі за яким позивачу передано в оренду на 10 років частина нежитлової будівлі магазину «М’ясний павільйон» по АДРЕСА_1 яке складається із двох приміщень № 1-9 та № 1-10, загальною площею 21,9 кв. м. Договір посвідчений нотаріально.
1 червня 2009 року позивач та відповідач уклали договір про спільну діяльність в простій письмовій формі строком на три роки, тобто до 1 червня 2011 року (а.с.9).
За умовами договору сторони домовилися спільно займатися торгівельною діяльністю, використовуючи для цього орендоване позивачем приміщення магазину.
Згідно договору сторони внесли 3000 грн., як початкову суму внеску, а саме: позивач вніс 600 грн., а відповідач – 2400 грн., також вони домовилися в подальшому отримувати прибуток від сумісної діяльності у відповідності до внеску кожного із них у сумісну діяльність, в кінці кожного календарного року відповідач отримує 80% прибутку, а позивач - 20%.
Судом встановлено, що сумісною діяльністю сторони не займаються, відповідач відмовляється від розірвання договору в добровільному порядку, проте орендованим приміщенням користується самостійно, плату за орендоване приміщення вносить нерегулярно, в зв’язку з чим утворилася заборгованість, яка числиться за позивачем.
За такого, суд повно, всебічно дослідивши обставини спору, дав належну оцінку доказам у справі та прийшов до вірного висновку про те, що невиконання сторонами умов договору та фактична відсутність будь-якої спільної діяльності є поважною причиною для його розірвання на вимогу однієї із сторін, тому обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_1
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що договір про сумісну діяльність укладено лише для того, щоб особисто він мав можливість займатися торгівельною діяльністю в орендованому позивачем приміщенні, не впливає на правильність висновків суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення районного суду, постановленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 4 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді: