Справа № 22ц-8023/10                            Суддя по 1 інстанції – Спінчевська Н.А.  

Категорія 48                                     Доповідач  апеляційного  суду -  Шолох З.Л.

  Ухвала  

Іменем  України

          13 жовтня  2010 року  колегія суддів  судової  палати в цивільних справах  апеляційного суду Миколаївської області  у складі:

головуючого   -  Галущенка О.І.,

суддів – Кутової Т.З.,  Шолох З.Л.,  

при секретарі  судового засідання  -  Поліщук Ю.В.,  

за участю позивачки  ОСОБА_2,        

розглянувши  у відкритому  судовому  засіданні  у м. Миколаєві  цивільну справу за апеляційною скаргою  

ОСОБА_2    

на  заочне  рішення  Ленінського  районного  суду м. Миколаєва   від  5 серпня   2010 року  у  справі за  

позовом  

ОСОБА_2 до  ОСОБА_3   про  стягнення  аліментів  на  неповнолітню  дитину,  

встановила:  

 12 квітня  2010  року  ОСОБА_2  звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3  про   стягнення аліментів   на  сина  ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі.

Вона посилалась на те, що  відповідач не має постійного заробітку, не утримує сина, який проживає з нею та знаходиться на її  утриманні.    

Посилаючись на викладене, а також на те, що дитина часто  хворіє  й потребує додаткових витрат, позивачка просила стягнути з відповідача  аліменти  на утримання дитини  по 1500 грн. щомісячно.  

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва  від                        5 серпня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто аліменти на утримання дитини з  відповідача на користь  позивачки по 400 грн. щомісячно, починаючи з  12 квітня  2010 року і до  повноліття  дитини.    

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на  необгрунтованість  рішення суду в частині визначення розміру аліментів, просила його скасувати та  постановити  нове про задоволення її позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивачки, дослідивши  матеріали   справи та перевіривши законність і обгрунтованість  рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  задоволенню  не підлягає,  виходячи з наступного.

Судом встановлено, що  сторони перебували у зареєстрованому шлюбі  з 1992 року по 1996 рік. Від шлюбу мають  неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матір’ю та знаходиться на її  утриманні та часто  хворіє. З пояснень позивачки раніше  аліменти з  відповідача на утримання  сина  не стягувалися.

Жодна зі сторін не надала  суду доказів про майновий, сімейний стан та стан  здоров’я  платника аліментів, наявність у нього інших утриманців тощо.    

Задовольняючи позов, суд правомірно  виходив з того, що відповідач  зобов’язаний   утримувати свою неповнолітню  дитину.

У  відповідності до ст. 180 СК України  обидва батьки зобов’язані  утримувати дитину  до досягнення нею повноліття.  Способи  виконання  цього  обов’язку  визначаються за домовленістю  між ними.  

За відсутності  домовленості, кошти на утримання дитини (аліменти)  присуджуються за рішенням суду  у  частці від доходу  матері,  батька  або у твердій грошовій  формі (ч. 3 ст. 181 СК України).  

Також відповідно до частин 1, 2 ст.184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний  мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також  за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір  аліментів  у твердій грошовій сумі.  

Частка  заробітку (доходу) матері, батька, яка стягується як аліменти на дитину, визначається  судом  (ст. 183 СК України).    

Відповідно до ст. 182 СК України  та роз’яснень п.17 постанови  Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про  застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ  щодо батьківства, материнства та стягненню аліментів»   щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров’я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів  на одну дитину не може бути меншим, ніж  30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 1 Закону України  від 20 жовтня 2009 року «Про встановлення  прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»  розмір прожиткового мінімуму  на дітей віком від 6 до 18 років  з 1 квітня 2010 року (тобто на час стягнення аліментів)  складав 917 грн. (30% від                      917 грн. = 305 грн.).  

Доводи апеляційної  скарги  про те,  що  відповідач спроможний  сплачувати  аліменти у більшому розмірі,  не підтверджуються матеріалами справи, тому  є необґрунтованими.

За змістом ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті  обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може  ґрунтуватися на припущеннях.

До того ж,  відповідно до ст. 192 СК України  позивачка  не позбавлена права на звернення до суду з позовом про збільшення розміру аліментів  при наявності для цього відповідних підстав, передбачених законом.

З врахуванням  викладеного,  колегія суддів  не вбачає  підстав  для скасування  або зміни  рішення суду, ухваленого з  дотриманням  норм матеріального  та процесуального права.  

Керуючись  ст. ст. 303, 308, 315  ЦПК України,  колегія суддів, -

ухвалила:  

   Апеляційну скаргу  ОСОБА_2 відхилити, а заочне  рішення  Ленінського  районного суду  м. Миколаєва  від 5 серпня   2010 року  залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту   проголошення і  може бути оскаржена  у касаційному порядку безпосередньо до  Верховного Суду  України  протягом двадцяти  днів.

 Головуючий                                                                  Судді: