Справа № 22ц-7713/10                                Суддя по 1 інстанції – Тихонова Н.С.          

Категорія  34                                   Доповідач   апеляційного  суду  - Шолох З.Л.

  Рішення    

Іменем України

           13 жовтня 2010 року  колегія суддів  судової  палати в цивільних справах  апеляційного суду Миколаївської області  у складі:

         головуючого  -  Галущенка О.І.,  

         суддів -  Кутової Т.З.,   Шолох З.Л.,  

         при секретарі  судового засідання  - Поліщук Ю.В.,  

за участю: відповідачів  ОСОБА_2 та  ОСОБА_3,      

розглянувши  у відкритому  судовому  засіданні  у м. Миколаєві  цивільну справу  за апеляційною  скаргою

ОСОБА_4    

на  рішення  Ленінського районного суду  м. Миколаєва від  30 червня   2010  року   у  справі за  

позовом  

ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про  відшкодування  майнової  та моральної шкоди, спричиненої  неправомірними діями,  

  встановила:  

           В січні 2010 року  ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про  відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої   їх  неправомірними діями.

          Позивачка вказував, що вона та відповідачі є членами садового товариства «Путієць» в АДРЕСА_1.  

При підготовці документів щодо приватизації земельних  ділянок між ними виник  спір  щодо  розміру та меж суміжного  землекористування, який  не вирішено.

У вересні 2009 року, в період її перебування на лікуванні,  відповідачі самочинно на її ділянці викопали 42 кущі багатолітніх  насаджень (смородини,  аґрусу,  плюща  тощо) й встановили  нову огорожу.

Посилаючись на те, що неправомірними діями відповідачів їй спричинена  шкода, позивачка просила стягнути на її  відшкодування                   4000 грн. майнової та 2000 грн.  моральної шкоди.

Заперечуючи проти позову,  відповідачі посилались на правомірність своїх дій, однак не заперечували того факту, що в зв’язку з встановленням нової межі викопали та пересадили належні позивачці 7 кущів   смородини та 3 кущі аґрусу.

Рішенням  Ленінського районного суду  м. Миколаєва від 30 червня  2010 року  відмовлено у задоволенні позову.  

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись  на незаконність та необґрунтованість рішення суду,  просила його скасувати та ухвалити нове, яким  задовольнити її позовні вимоги.  

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі,  перевіривши законність та обґрунтованість  рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

 Встановивши факт самовільного знищення відповідачами на садовій ділянці багаторічних насаджень (3 кущі аґрусу  та 7 кущів смородини) належних позивачці, суд відмовив їй у задоволенні  позову з тих підстав, що вона не надала доказів  їх вартості.

           Між тим,  з таким висновком суду колегія не погоджується, оскільки  до такого висновку суд прийшов з порушенням норм процесуального права, яке  призвело до неправильного вирішення спору.

В зв’язку з чим рішення районного суду підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про  часткове задоволення позовних вимог.  

Із змісту ч.1 ст. 1166 ЦК України вбачається, що шкода завдана майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка  її завдала.

При цьому, відповідно до роз’яснень, що містяться в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6                                 (з наступними змінами)   «Про практику розгляду судами цивільних справ за  позовами про  відшкодування шкоди»,   шкода  заподіяна особі  і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний  зв’язок  та є вина зазначеної особи.

Також,  відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній  особі  підлягає  відшкодуванню  за наявності її  вини.

Як вбачається із матеріалів  справи,  позивачка та відповідачі є  членами садового товариства «Путієць» та суміжними користувачами  садових  ділянок  № 95 та № 93 відповідно.

Між сторонами  існує не вирішений спір з приводу меж користування земельними ділянками.

20 вересня 2009 року, встановлюючи нову огорожу, відповідачі самочинно знищили  належні  позивачці  7 багаторічних  кущів  смородини та 3 багаторічні  кущі  аґрусу.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи й не оспорюються  відповідачами.

На підтвердження своїх доводів про те, що насаджень знищено більше,  позивачка не надала суду належні та допустимі докази.

Відповідно до ч.3 ст. 10 та ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених  цим Кодексом.  

Разом з тим,   частина 4 ст.10 ЦПК  України  покладає  на суд обов’язок      сприяти всебічному   і повному з’ясуванню обставин справи:   роз’яснює особам  , які беруть  участь у справі, їх права та обов’язки,   попереджає про наслідки   вчинення або невчинення процесуальних дій і   сприяє здійсненню їхніх  прав у випадках, встановлених цим Кодексом.    

Однак, матеріали справи  не містять доказів  виконання цього обов’язку судом.

До  апеляційної скарги позивачка надала докази вартості  багаторічних насаджень: 1 кущ  аґрусу  - 30 грн., 1 кущ смородини – 50 грн.

Таким чином,  майнова шкода  спричинена  позивачці  неправомірними діями відповідачів складає  440 грн. (30 грн. х 3 = 90 грн.;   50 грн. х 7 = 350 грн.;  90 грн. + 350 грн. = 440 грн.).

Водночас, неправомірним порушенням майнових прав позивачці спричинена й моральна шкода, яка полягає в душевних переживаннях та вимагає додаткових зусиль  для організації  її зусиль  щодо  відновлення знищених насаджень.

Вирішуючи питання про компенсацію моральної шкоди, з урахуванням конкретних обставин справи, характеру та обсягу заподіяних позивачці моральних страждань, колегія  суддів вважає за необхідне стягнути на користь  позивачки з відповідачів по 100 грн. з кожного.

Відповідно до  ст. 88 ЦПК України підлягають розподілу судові витрати понесені позивачкою, з врахуванням  розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню  з  відповідачів  на користь позивачки 150 грн. судових  витрат.  

Керуючись ст. ст. 303,  309,  316  ЦПК України, колегія суддів, -

  вирішила:  

 Апеляційну скаргу ОСОБА_4  задовольнити частково.

Рішення  Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 червня   2010    року  скасувати  та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3   на користь ОСОБА_4 по 220 грн. на відшкодування  майнової шкоди, а також по 100 грн. на відшкодування моральної шкоди.  

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на  користь  ОСОБА_4  по  75 грн. судових витрат  з кожного.  

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту  проголошення і  може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України  протягом  двадцяти днів.  

 Головуючий                                              Судді: