Справа №22ц-8254/10 Суддя першої інстанції Біцюк А.В.
Категорія 53 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі судового засідання Недо К.А.,
за участю: позивача ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 14 липня 2010 р., ухвалене за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємця ОСОБА_4 (далі – ПП ОСОБА_4) про стягнення заборгованості по заробітній платі,
В С Т А Н О В И Л А:
7 травня 2010 р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ПП ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по заробітній платі.
Позивач вказував, що з 1 грудня 2008 р. по 3 грудня 2009 р. працював у відповідача паркувальником парковки по вул. Миру біля магазину ,,Геліос" у с.м.т. Казанка. Однак, відповідач належним чином такий трудовий договір не оформив і при звільненні не виплатив йому ні заробітну платі, ні компенсацію за невикористану відпустку.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 7412 грн. невиплаченої заробітної плати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати, та 500 грн. компенсації на невикористану відпустку.
Заочним рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 14 липня 2010 р. позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 7664 грн. 4 коп. заборгованості по заробітній платі та в доход держави: 196 грн. 64 коп. судового збору і 20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення місцевого суду, просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вислухавши суддю – доповідача, дослідивши надані сторонами докази та перевіривши законність й обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню через наступне.
Суд першої інстанції, розглянувши справу в межах позовних вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, належно оцінив надані сторонами докази і дійшов вірного висновку про необхідність покладення на відповідача обов’язку по виплаті позивачу заборгованості по заробітній платі.
Так, відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу в залежності від її складності та умов праці та професійно-ділових якостей працівника.
Статтями 115 – 116 цього ж Кодексу встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Водночас, частинами 1 – 4 ст. 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, як правило, укладається в письмовій формі. Він (трудовий договір) вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач з 24 грудня 2007 р. по 25 грудня 2008 р. перебував на обліку в Казанківському районному центрі занятості і за цей час отримав 3198 грн. 71 коп. допомоги по безробіттю.
Відповідач ОСОБА_4 є суб’єктом малого підприємництва – фізичною особою та платником єдиного податку, його ідентифікаційний код НОМЕР_1. 30 травня 2008 р. він уклав з Казанківською селищною радою договір про оренду паркувальної стоянки для автомобілів у с.м.т. Казанка по вул. Миру біля магазину ,,Геліос" строком на три роки (з 1 серпня 2008 р. по 30 червня 2011 р.).
За направлення Казанківського районного центру занятості з 5 листопада по 3 грудня 2009 р. позивач офіційно (з оформленням трудового договору) працював у відповідача паркувальником, за що йому було нараховано та виплачено 744 грн. заробітної плати з перерахуванням до Пенсійного фонду 261 грн. 89 коп. страхового внеску.
Поясненнями позивача, показаннями свідка ОСОБА_5 та наданими Казанківською селищною радою актами перевірки повноти надходження збору по договору оренди вказаної парковки від 3 квітня, 14 травня та 26 серпня 2009 р. достовірно встановлено, що позивач без належного оформлення працював у відповідача паркувальником тієї є парковки ще з кінця листопада 2008 року по грудень 2009 р., але заробітна плата йому була виплачено лише за листопад 2009 р.
Правильно встановивши такі обставини справи та надавши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив обґрунтовано вважав про необхідність покладення на відповідача виплатити позивачу заборгованість по заробітній платі.
Разом з тим, при обчислення розміру заборгованості місцевий суд допустив помилки.
Так, відповідно до ст. 95 КЗпП України, мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Мінімальна заробітна плата законодавцем була встановлена: з 01.12.2008 по 31.03.2009 - 605 грн.; з 01.04.2009 по 30.06.2009 - 625 грн.; з 01.07.2009 по 30.09.2009 - 630 грн.; з 01.10.2009 по 31.10.2009 - 650 грн.
Отже, за період з 1 грудня 2008 р. по 1 листопада 2009 р. відповідач має перед позивачем заборгованість по невиплаченій заробітній платі у розмірі 6835 грн. та 448 грн. 87 коп. - по компенсації за невикористану відпустку, а всього 7238 грн. 87 коп.
За таких обставин, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, оскаржене рішення підлягає зміні в бік зменшення розміру стягнень з відповідача на користь позивача розміру вказаної заборгованості з 7664 грн. 4 коп. до 7238 грн. 87 коп.
Наслідком ухвалення такого рішення, відповідно до ст. 88 ЦПК України, є необхідність зменшення розміру судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача в доход держави пропорційно розміру задоволеного позову, тобто лише 72 грн. 40 коп. судового збору.
Посилання відповідача на необхідність допиту голови Казанківської селищної ради безпідставні, оскільки на запит суду ця посадова особа надала копії актів указаних перевірок, проведених з участю представників селищної ради та податкової інспекції.
Інші доводи апеляційної скарги про недоліки при розгляді справи не спростовують указаних висновків місцевого суду, а тому не можуть бути підставою для повного скасування правильного по суті рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 313 – 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.
Заочне рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 14 липня 2010 р. в частині розміру стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі та судового збору змінити, зменшивши розмір таких стягнень: щодо зарплати - з 7664 грн. 4 коп. до 7238 грн. 87 коп., що визначено без утримання податку та інших обов’язкових платежів; щодо судового збору - з 196 грн. 64 коп. до 72 грн. 40 коп.
В решті вказане рішення місцевого суду – залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: