Справа №22ц-8298/10 Суддя першої інстанції Луста С.А.
Категорія 9 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі судового засідання Недо К.А.,
за участю відповідачки ОСОБА_2,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 11 серпня 2010 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння,
В С Т А Н О В И Л А :
16 квітня 2010 р. ОСОБА_3 подала в суд пізніше уточнений позов до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Зазначала, що до 1997 р. вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 та проживала з ним у будинку АДРЕСА_1 і має право власності на Ѕ частку вказаного будинку.
Після розлучення вона перейшла жити до своєї матері, залишивши в указаному будинку своє особисте майно, в тому числі, набір меблів ,,Яніна" та інші речі.
Її колишній чоловік, ОСОБА_4, тривалий час хворів, а 30 липня 2009 р. помер. Відповідачка, з якою він співмешкав, скористалась цим і вивезла з указаного будинку до свого помешкання спірний набір меблів та інше майно.
Посилаючись на те, що вказані меблі є її особистим майном, так як були подаровані їй батьками в 1979-1980 роках, а інше майно було придбане під час шлюбу, позивачка просила суд витребувати із незаконного володіння відповідачки вказаний набір меблів, мікрохвильову піч, електрокамін та килим.
Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 11 серпня 2010 р. позов задоволено частково. Зобов’язано відповідачку повернути позивачці набір меблів для загальної кімнати ,,Яніна", який складається з чотирьох шаф і чотирьох антресолей. В задоволенні інших вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просила рішення в частині покладення на неї обов’язку повернення меблів скасувати, а справу передати на новий розгляд.
Вислухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача та його представника, дослідивши надані сторонами докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову місцевий суд виходив з того, що позивачка довела своє право особистої власності на вказані меблі, а тому може вимагати їх витребування у відповідачки.
Між тим, з такими висновками місцевого суду повністю погодитися не можна, оскільки він, всупереч вимогам ст. 212 ЦПК України, дійшов до них без належної оцінки наявних у справі доказів, що мають суттєве значення для справи, та як наслідок - неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Так, статтею 10 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. А тому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтями 57 – 59 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування, а також докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачка стверджувала, що у 1979-1980 роках батьки подарували їй спірний набір меблів, який коштував тоді близько 1000 крб., а тепер - 6300 грн.
Між тим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 44 та ст. 46 ЦК УРСР 1963 року, який був чинним до 1 січня 2004 р., а відтак і на час укладення зазначеного позивачкою договору дарування, угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та інших угод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР повинні були укладатись у письмовій формі та бути підписаними особами, які їх укладають.
Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписатися, то за його дорученням угоду може підписати інший громадянин. Підпис останнього повинен бути засвідчений організацією, в якій працює або навчається громадянин, що укладає угоду, або житлово-експлуатаційною організацією за місцем його проживання, або адміністрацією стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, в якому він перебуває на лікуванні, або органом чи службовою особою, що вчиняють нотаріальні дії.
Недодержання простої письмової форми, що вимагається законом (стаття 44 цього Кодексу), позбавляє сторони права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків, а у випадках, прямо зазначених у законі, тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.
Однак, вирішуючи спір та ухвалюючи рішення, місцевий суд не звернув належної уваги на вказані вимоги матеріального права і при відсутності належного доказу (письмового договору дарування спірного набору меблів), використав як докази показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що в силу вище зазначених положень норм процесуального закону є недопустимим.
Інших письмових доказів про її право власності на спірне майно позивачка суду не надала, а тому колегія суддів дійшла висновку, що вона не довела ті обставини, на які вона посилалась, як на підставу своїх вимог.
Натомість, відповідачка подала до місцевого суду письмові докази (а.с. 27-30) про те, що спірні меблі були виготовлені лише в липні 1981 року, що спростовує твердження позивачки про їх дарування у 1980 році.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосував норми матеріального права та при цьому порушив указані вимоги процесуального права. В зв’язку з чим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, дане рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні вимог позивачки про витребування набору меблів.
Наслідком ухвалення нового рішення, відповідно до ст. 88 ЦПК України, є скасування рішення місцевого суду і в частині стягнення з відповідачки судових витрат.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо витребування мікрохвильової печі, електрокаміну та килиму не оскаржувалось, а тому не було предметом апеляційного перегляду.
Керуючись ст. 303, 307, 308, 309, 313 - 316 ЦПК України, судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 11 серпня 2010 р. в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про витребування із чужого незаконного володіння набору меблів ,,Яніна" та стягнення з відповідачки на користь позивачки 171 грн. 56 коп. судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні таких позовних вимог.
В решті указане рішення місцевого суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: