Судове рішення 22ц-5765/10 від 20.12.2010

Судове рішення #12544680

Справа № 22 ц-5765/10 Суддя по 1 інстанції – Батченко О.В.

Категорія 71 Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

Ухвала

Іменем України

9 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів - Мурлигіної О.Я., Шолох З.Л.,

при секретарі судового засідання – Голубкіній О.О.,

за участю:

- прокурора Круш Т.О.,

- представника медичного закладу – Тригуба І.Ф.,

- лікаря - психіатра - Кудрявцева І.І.,

- особи, щодо якої вирішується питання – ОСОБА_4 та його законного представника - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_5

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2010 року у справі за

заявою

Миколаївської обласної психіатричної лікарні № 1 про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку ОСОБА_4,

встановила:

26 травня 2010 року, в порядку передбаченому главою 10 розділу IV ЦПК України, Миколаївська обласна психіатрична лікарня № 1 звернулася до суду з заявою про надання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, психіатричної допомоги у примусовому порядку шляхом його госпіталізації.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_4 як психічно хворий перебуває на психіатричному обліку з 2005 року, має психічне захворювання, яке відноситься до тяжких психічних розладів, за висновком лікарів –психіатрів від 20 травня 2010 року у нього виявлено загострення психотичного стану, що представляє небезпеку для нього та оточуючих.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2010 року заява задоволена. ОСОБА_4 госпіталізовано до Миколаївської обласної психіатричної лікарні № 1 для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку.

В апеляційній скарзі законний представник ОСОБА_4 (його мати), посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення місцевого суду, просила його скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні заяви.

Вислухавши суддю – доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, а також додатково медичну картку на ОСОБА_4 та історію його хвороби в стаціонарі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Розгляд заяв про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку проводиться в порядку окремого провадження, передбаченого главою 10 розділу IV ЦПК України та з дотриманням вимог Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року з наступними змінами (далі – Закон).

Зокрема, у відповідності до ст. 14 Закону особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:

- вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або

- неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Частиною 4 ст. 280 ЦПК України передбачено, що у випадку коли відповідно до закону госпіталізація у примусовому порядку була проведена за рішенням лікаря-психіатра і визнана доцільною комісією лікарів –психіатрів, психіатричний заклад , в якому перебуває особа, направляє до суду заяву про її госпіталізацію у примусовому порядку протягом 24 годин.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_4 з листопада 2005 року перебуває на психіатричному обліку в Миколаївської обласної психіатричної лікарні № 1 з приводу психічного розладу здоров’я (органічний маячний розлад).

Він неодноразово проходив амбулаторне та стаціонарне лікування в психіатричній лікарні, зокрема двічі добровільно лікувався в стаціонарному відділенні лікарні у 2005 та 2009 роках.

За висновками спеціалістів-психіатрів його психічне захворювання відноситься до групи тяжких психічних розладів.

19 лютого 2010 року по невідкладним медичним показанням та у зв’язку з даними органів міліції про його антисоціальну поведінку за направленням (рішенням) лікаря –психіатра був госпіталізований до 7 відділення вказаної психіатричної лікарні.

20 травня 2010 року ОСОБА_4 обстежений комісією лікарів – психіатрів вказаної лікарні, яка прийшла до висновку про необхідність його лікування в стаціонарних умовах в зв’язку з наявністю у нього загострення тяжкого психічного розладу , внаслідок чого він може вчинити дії, які являють собою безпосередню небезпеку для нього та оточуючих (а.с. 3).

Зазначене підтверджується й медичними документами, дослідженими в суді апеляційної інстанції.

За відсутності усвідомленої згоди ОСОБА_4, а також і його матері, яка ним опікується та з якою він постійно проживає, з заявою про примусову госпіталізацію, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 280 ЦПК України, звернувся психіатричний заклад.

За такого, суд повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам та прийшов до вірного висновку про задоволення заяви психіатричного закладу про надання ОСОБА_4 психіатричної допомоги у примусовому порядку.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції, який розглянув справу у відсутності ОСОБА_4, порушені вимоги ч. 2 ст. 281 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки таке порушення не призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене та вимоги ст. 308 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення районного суду.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу законного представника ОСОБА_4 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: