Р І Ш Е Н Н Я                       справа № 2-682/10  

І м е н е  м    У к р а ї н и  

  17 грудня 2010 року                                              Марківський районний суд  

                                                                                      Луганської області  

  в складі: головуючого судді                                      Логвіненко Т. Г.  

               при секретарі                                                Грибєнік О. В.  

  розглянувши у попередньому судовому засіданні в с-щі Марківці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-  

в с т а н о в и в:  

06.12.2010 року позивач звернулася до суду з даним позовом та на підтвердження своїх вимог вона пояснила, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 22.03.2002 року по 28.03.2009 рік. Від даного шлюбу мають неповнолітню дитину сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з нею та перебуває на її утриманні. Угоди про добровільну сплату  аліментів між ними не досягнуто.  

Позивач просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі 25 відсотків усіх видів його доходу (заробітку) до досягнення нею повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку.  

  Відповідач в судовому засіданні позов визнав повністю.  

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.  

Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України, згідно ч.4 якої у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.  

Суд досліджуючи матеріали справи, вислухавши  пояснення сторін вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 /а. с. 5/ в графі відомості про батька значиться відповідач ОСОБА_2.  

Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей.  

Ч. 2 ст. 181 СК України передбачає, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) в натуральній формі.  

Як вбачається із матеріалів справи та з пояснень сторін, дитина проживає з матір’ю, угоди про добровільну сплату аліментів між ними не досягнуто.  

При недосягненні угоди про сплату аліментів, кошти на утримання дітей стягуються в судовому порядку в частці  від заробітку або доходу з урахуванням стану здоров’я і матеріального становища дітей та  платника аліментів та інших обставин, які  мають істотне значення.  

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього кодексу.  

Отже відповідач зобов’язаний сплачувати кошти на утримання неповнолітньої дитини до досягнення нею повноліття і відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину слід стягувати  від дня пред’явлення позову.  

  Тому на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6,10, 60, 130, 174 ЦПК України,  

ст.ст. 180,181,182,183 СК України,  

  в и р і ш и в:  

Задовольнити позов ОСОБА_1.  

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Зимогор’я Слав’яносербського району Луганської області аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 25 відсотків з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму доходів громадян на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 06.12.2010 року до досягнення нею повноліття.  

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі  

51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн. 00 коп.  

  Рішення суду може бути оскаржене до Луганського Апеляційного суду шляхом подачі  апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом 10 днів з дня  проголошення рішення суду.      

                                  с у д д я:                                                            Т. Г. Логвіненко