Судове рішення 22ц-6437/10 від 20.12.2010

Судове рішення #12543720

Справа № 22ц-6437/10 Суддя по 1 інстанції – Басанець Т.О.

Категорія 34 Доповідач апеляційного суду Шолох З.Л.

Рішення

Іменем України

9 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів - Мурлигіної О.Я., Шолох З.Л.,

при секретарі судового засідання - Голубкіній О.О.,

за участю:

- позивача ОСОБА_2,

- відповідачки ОСОБА_3 та її представників ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на заочне рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 березня 2010 року у справі за

позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої неправомірними діями,

встановила:

У березні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої її неправомірними діями.

Позивач вказував, що відповідачці належить ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1, а йому 1/8 частина цього ж будинку.

В січня 2008 року відповідачка умисно зруйнувала весь будинок, протиправно позбавила його спадщини, чим спричинила йому майнову та моральну шкоду.

Неодноразового уточнюючи позовні вимоги, позивач просив стягнути на його користь 65 576 грн. майнової та 50 000 грн. моральної шкоди, а також 10 608 грн. судових витрат.

Заочним рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 березня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідачки на користь позивача 65 576 грн. майнової шкоди та 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також 10 608,48 грн. судових витрат.

Ухвалою того ж суду від 26 березня 2010 року виправлена описка, допущена в тексті зазначеного судового рішення.

В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просила його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, районний суд виходив з того, що відповідачка, діючи неправомірно, умисно знищила житловий будинок, який належав сторонам на праві спільної часткової власності, чим спричинила позивачу майнову та моральну шкоду, яка, на думку суду, підлягала відшкодуванню у відповідності до ст. 1166, 1167 ЦК України.

Між тим, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Так, із змісту ч.1 ст. 1166 ЦК України вбачається, що шкода завдана майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому, відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 (з наступними змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи.

Також, відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі підлягає відшкодуванню за наявності її вини.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачка, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 (батьком позивача), у грудні 1983 року придбала житловий будинок АДРЕСА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

Свідоцтво про право власності на вказаний житловий будинок відповідачка отримала 14 червня 2005 року на підставі рішення виконкому Покровської сільської ради Очаківського району від 28 січня 2005 року № 3 (а.с.160-162).

12 лютого 2008 року за спадкоємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/8 частку житлового будинку за кожним на підставі рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 6 червня 2007 року, яким визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок, видане відповідачці (а.с.11-12).

12 березня 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що в період з 4 по 9 січня 2008 року відповідачка умисно зруйнувала будинок, належний їм на праві спільної часткової власності. В зв’язку з чим просив відшкодувати збитки відповідно до його частки у праві власності на будинок та моральну шкоду.

Заперечуючи проти позовних вимог, позивачка посилалась на те, що будинок старої забудови, вона його не руйнувала, оскільки там ніхто не проживав та не доглядав за ним, він, починаючи з 2001 року, піддавався руйнації й у 2007 році перебував у аварійному стані.

Матеріалами справи підтверджено, що на час первинної реєстрації житлового будинку, станом на 25 квітня 2005 року його знос складав 30 -40%, що підтверджується технічним паспортом та актом обстеження (а.с. 112-114, 163).

За змістом частини 4 ст.7 та ст. 154 ЖК України контроль за утриманням будинків (квартир), що належать громадянам здійснюють виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів.

У відповідності до своїх повноважень, орган місцевого самоврядування (виконком Покровської сільської ради) прийняв рішення № 59 від 27 листопада 2007 року про виведення вказаного житлового будинку із експлуатації, в зв’язку з його непридатним технічним станом, руйнуванням на 90% (а.с.167-168).

19 квітня 2008 року постановою Очаківського МВ УМВС України в Миколаївській області відмовлено в порушенні кримінальної справи за заявою позивача по факту злочину, передбаченого ч.1 ст. 194 КК України (умисне знищення або пошкодження майна) за відсутності складу злочину в діях відповідачки ( а.с. 318).

Постановою Очаківського міськрайонного суду від 21 квітня 2009 року закрита кримінальна справа, порушена за скаргою приватного обвинувачення ОСОБА_2 відносно відповідачки за ст. 356 КК України (самоправство) на підставі його ж заяви.

В порушення вимог ст. ст. 212, 213 ЦПК України районний суд не надав належну оцінку вказаним доказам, а тому прийшов до помилкового висновку про наявність вини відповідачки, поклавши в основу рішення лише висновок судової будівельно-технічної експертизи від 9 лютого 2009 року (а.с.225-282) про механічний характер пошкоджень вказаного будинку.

До того ж, показання свідка ОСОБА_7, на які послався суд, суперечать висновкам комісії від 25 листопада 2007 року (а.с.54) за його участю, а також рішенню виконкому сільської ради щодо технічного стану житлового будинку станом на листопад 2007 року.

Належними доказами, суд також вважав пояснення осіб, опитаних дільничим інспектором Очаківського МВ УМВС України при проведенні перевірки по заяві позивача. Тоді як такі особи в якості свідків не допитувалися, а висновок такої перевірки викладено в постанові від 19 квітня 2008 року про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину. Тому посилання на них, як на належний доказ, є недопустимим, оскільки суперечить ст. ст. 57-59 ЦПК України.

Враховуючи викладене, рішення районного суду підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за їх необґрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 березня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: