Справа  № 22ц- 6543/10              Головуючий  суду  1  інстанції – Черніков В.І.        

Категорія 19                                      Доповідач  апеляційного суду - Шолох З.Л.

  Рішення    

Іменем   України  

29 вересня  2010 року колегія  суддів  судової  палати в цивільних справах  апеляційного суду Миколаївської області  у складі:

головуючого   -  Галущенка В.І.,  

суддів – Кутової Т.З.,   Шолох З.Л.,    

при секретарі  судового засідання  - Бобуйок І.Ф.,      

участю позивачки   ОСОБА_3,  

розглянувши  у відкритому  судовому  засіданні  у м. Миколаєві  цивільну справу  за апеляційною  скаргою  

ОСОБА_4    

на  рішення  Новобузького районного суду  Миколаївської області   від                   19  квітня  2010 року  у  справі за  

позовом  

ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про виконання боргового зобов’язання та застосування наслідків його прострочення,  

встановила:  

           В червні  2009 року  ОСОБА_4  звернулася до суду  з позовом до ОСОБА_5 про виконання боргового зобов’язання та застосування наслідків його прострочення.  

В обгрунтування позову позивачка посилалась на те, що в квітні 2008 року  відповідач, діючи неправомірно, розібрав й привласнив  дах її житлового  будинку АДРЕСА_1 та господарських споруд, віднесених до цього будинку, чим  спричинив їй збитки.

15 квітня 2008 року  відповідач видав їй розписку про відшкодування   7000 грн. збитку протягом трьох днів,   однак не виконав свого зобов’язання.

Посилаючись на викладене,  позивачка  просила  стягнути  з відповідача 7000 грн.,  а також за прострочення грошового зобов’язання  1218 грн. інфляційних втрат  та  3% річних в сумі 252,58 грн.

Заперечуючи проти позову,  відповідач посилався на те,  що  не має боргових  зобов’язань перед  позивачкою. Між ним та  позивачкою фактично виникли правовідносини з приводу відшкодування шкоди за будівельні матеріали з даху, які він придбав у її брата, який діяв  від її імені,  продаючи  належний їй будинок  «під розбір».

Рішенням  Новобузького районного суду Миколаївської області від             19 квітня 2010 року  відмовлено в задоволенні  позову  ОСОБА_4

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення районного суду, просила його скасувати  та  ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обгрунтованість рішення районного суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню,   виходячи з наступного.

Відмовляючи  у задоволенні  позову ОСОБА_4, районний суд   виходив з того,  що між  позивачкою та відповідачем виникли  правовідносини   з приводу відшкодування шкоди,  яка  спричинена внаслідок  зняття  та привласнення  шиферу та  дерев’яного  перекриття житлового будинку та господарських споруд.  На думку суду, відповідач діяв правомірно, будучи добросовісним покупцем, а розписку про наявність боргу  написав  вимушено,   під тиском позивачки, а тому не вбачав правових підстав  для  задоволення позову.

Між тим, такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Як  вбачається із матеріалів справи,  ОСОБА_4  з 2007 року є власницею житлового будинку  АДРЕСА_1 інвентарною вартістю 18 946 грн. станом на 23 липня 2007 року (а.с. 9-14).

В квітні 2008 року ОСОБА_5, без її  згоди, а лише за усною домовленістю з її родичем  ОСОБА_6, який  не мав належних   письмових  (доручення)  повноважень на продаж,  придбав у нього за 600 грн. будівельні матеріали (шифер та дерев’яні конструкції), розібравши для цього дах її житлового будинку та господарських споруд.  

Визнавши вказаний факт  та  розмір  спричиненого збитку,  15 квітня 2008 року  ОСОБА_7  видав  позивачці розписку, якою зобов’язався протягом трьох днів  повернути  7 000 грн., однак  в подальшому відмовився від  цього зобов’язання  (а.с. 7,8).  

Оригінал розписки (а.с.22) знаходиться в матеріалах кримінальної справи (№ 09190081), порушеної за фактом викрадення чужого майна та закритої постановою Новобузького РВ УМВС в  Миколаївській області від                 30 грудня 2009 року за відсутністю  складу злочину, передбаченого ст. 185 КК України (крадіжка).

Таким чином, внаслідок неправомірних дій відповідача, позивачці спричинені збитки, які підлягають відшкодуванню.  

Відповідно до ч.1 ст. 1053 ЦК України  за домовленістю сторін  заборгованість, що виникла із договорів  купівлі - продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов’язанням.          

Новація – це спосіб припинення зобов’язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов’язання  новим зобов’язанням між тими ж сторонами згідно з вимогами ч.2 ст. 604 ЦК України.    

За такого, суд першої інстанції  мав правові підстави  для  стягнення  визначеної  сторонами суми збитку, яка за домовленістю сторін, в порядку новації, переведена  в боргове  зобов’язання.

Висновок  суду  про те,  що  відповідач був добросовісним  набувачем будівельних матеріалів, а тому не несе майнової відповідальності, є необґрунтованим.

Так, відповідно до ч.2 ст. 328 ЦК  України  право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК майно не може бути витребуване у нього.    

ОСОБА_5 не можна визнати добросовісним набувачем, оскільки за обставинами справи, придбаваючи будівельні матеріали з даху житлового будинку  у зазначений спосіб,  а також  не у власника цього нерухомого майна,  про що він достовірно  знав, він  зобов’язаний був пересвідчитися у наявності належних  повноважень  (доручення) у ОСОБА_6 на продаж будинку,  однак   він  цього  не  зробив.

Крім того, висновок суду про те, що боргова розписка видана відповідачем внаслідок психічного тиску з боку позивачки, не підтверджується матеріалами справи, оскільки спонукання до вчинення законних дій  не можна вважати тиском.

Враховуючи викладене,  рішення районного суду  підлягає  скасуванню  на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням  нового рішення про часткове задоволення позову  ОСОБА_4  Оскільки вимоги позивачки в частині застосування  наслідків  прострочення боргового зобов’язання  задоволенню не підлягають, так як сторони не домовлялися про їх застосування, а первісне  зобов’язання  (щодо відшкодування шкоди) не могло  містити  таких вимог.

Керуючись  ст. ст. 303, 309,  316  ЦПК України, колегія суддів, -

  вирішила:  

Апеляційну скаргу  ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення  Новобузького районного суду Миколаївської області від                     19 квітня 2010 року  скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з  ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4  7000 грн. (сім тисяч гривень)  заборгованості, а також 190 грн. судових витрат.  

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту   проголошення і  може бути оскаржене  у касаційному порядку  безпосередньо  до Верховного Суду України  протягом  двадцяти днів.

Головуючий                                                      Судді: