Судове рішення 22ц-6846/10 від 20.12.2010

Судове рішення #12543716

Справа 22 ц-6846/10 Суддя по 1 інстанції - Богатирчук Г.А.

Категорія 57 Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

Ухвала

Іменем України

20 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів – Кутової Т.З., Самчишиної Н.В.,

при секретарі судового засідання – Величковській В.С.,

без участі осіб, які беруть участь у справі, належно повідомлених про розгляд справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від

нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Заводському районі м. Миколаєва

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва 1 лютого 2010 року у справі за

позовом

відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Заводському районі м. Миколаєва до ОСОБА_2 про стягнення переплачених коштів,

встановила:

В липні 2009 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Заводському районі м. Миколаєва (далі-Фонд) до ОСОБА_2 про стягнення переплачених коштів.

Позивач посилався на те, що відповідачці помилково у більшому розмірі призначена та виплачена щомісячна страхова виплата за період з 10 квітня 2008 року по січень 2009 року.

В зв’язку з чим позивач просив стягнути з відповідачки переплачену суму щомісячних страхових виплат в розмірі 1314,26 грн.

Заперечуючи проти позову, представник відповідачки посилався на відсутність правових підстав для стягнення.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 лютого 2010 року відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі представник Фонду, посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення суду, просив його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги Фонду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обгрунтованість рішення районного суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Фонду, районний суд обґрунтовано виходив з відсутності правових підстав для стягнення з відповідачки переплаченої суми страхових виплат.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, постановою Фонду від 21 липня 2008 року ОСОБА_2 призначена щомісячна страхова виплата в сумі 263,31 грн., як особі, яка має на неї право у зв’язку зі смертю сина та призначено їх виплату з 10 квітня 2008 року безстроково.

В зв’язку з тим, що розмір призначеної щомісячної страхової виплати не відповідав вимогам чинних нормативно-правових актів, переплата складала 1314,26 грн. за період з 10 квітня 2008 року по січень 2009 року.

Виходячи із середньомісячного заробітку потерпілого 526,61 грн. (526,61 грн. х 25% = 131,65 грн.) з лютого 2009 року зроблено відповідний перерахунок щомісячних страхових виплат, розмір якої становить 131,65 грн.

Так, відповідно до п.5 ч.2 ст. 33 Закону України від 23 вересня 1999 року «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин ( далі – Закон), право на страхові виплати у разі смерті потерпілого мають непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Розмір страхових виплат для вказаної категорії осіб визначається у розмірі 25% середньомісячного заробітку потерпілого, якщо кошти на утримання не стягувалися в судовому порядку, згідно п.6.3.1 Порядку призначення, перерахування, проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року № 24, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 червня 2007 року за № 715/13982.

Відповідно до ст. 40 Закону суми, одержані в рахунок страхових виплат потерпілим або особою, яка має право на ці виплати, можуть бути утримані Фондом, якщо рішення про їх виплату прийнято на підставі підроблених документів або подано свідомо неправдиві відомості, а також якщо допущено помилку, яка впливає на суму страхових виплат.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Однак, згідно зі ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії , відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Виходячи зі змісту ст. 4 ЦК України та пунктів 1, 3 прикінцевих і перехідних положень ЦК, який набрав чинності з 1 січня 2004 року (тобто пізніше ніж ст. 40 Закону), саме Цивільний кодекс є основним актом цивільного законодавства України, а тому, на думку колегії, має пріоритетне значення при вирішенні вказаного спірного питання.

Таким чином, встановивши, що переплата не є рахунковою помилкою, а позивач призначив та добровільно виплатив відповідачці призначену суму страхових виплат, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для повернення переплачених сум.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

При цьому, помилкове посилання суду першої інстанції в мотивувальній частині рішення на ст. 29 Закону, як на правову підставу вирішення спору, не впливає на правильність висновків суду щодо суті спору, а тому не є підставою для його скасування.

За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення районного суду.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Заводському районі м. Миколаєва відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва 1 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий Судді: