Справа № 22ц-6869/10 Головуюча суду 1 інстанції – Сотська С.О.
Категорія 27 Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.
Ухвала
Іменем України
29 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Галущенка О.І.,
суддів - Кутової Т.З., Шолох З.Л.,
при секретарі судового засідання - Бобуйок І.Ф.,
за участю представника позивача – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_4
на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 травня 2010 року у справі за
позовом
публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про дострокове стягнення кредитної заборгованості,
встановила:
В березні 2010 року публічне акціонерне товариство «Індустріально-експортний банк» (далі – Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про дострокове стягнення кредитної заборгованості.
Позивач зазначав, що між Банком та ОСОБА_4 21 лютого 2008 року укладено кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит в сумі 24 400 доларів США під 11,68 % річних строком до 20 лютого 2014 року на споживчі цілі – придбання автомобіля.
В забезпечення зазначеного кредитного зобов’язання в цей же день були укладені договори поруки з ОСОБА_5 та застави автомобіля Honda Civic, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_4 умов кредитного договору, наявність значної простроченої заборгованості, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів загальну суму заборгованості за кредитним договором 26 512,01 доларів США, що становить 211 670,35 грн.
Заперечуючи проти позову ОСОБА_4 посилався на те, що належний йому заставлений автомобіль передав позивачу для реалізації та погашення кредиту, видав доручення на право управління Бурячку В.Л., тому вважав, що він погашає заборгованість.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 травня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь Банку 207 100,10 грн. заборгованості за кредитним договором. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на незаконність та необгрунтованість судового рішення, просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність та обгрунтованість рішення районного суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.
За змістом ч.2 ст. 1050 ЦК України Банк має право дострокового стягнення заборгованості по кредитному договору, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадку невиконання позичальником умов договору.
Як вбачається із матеріалів справи, між Банком та ОСОБА_4 21 лютого 2008 року укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит в сумі 24 400 доларів США під 11,68 % річних строком до 20 лютого 2014 року для придбання автомобіля.
Кредитне зобов’язання забезпечене договором поруки з ОСОБА_5 та договором застави автомобіля Honda Civic, реєстраційний номер НОМЕР_1, укладені 21 лютого 2008 року.
Відповідно до пунктів 1.1; 2.4 умов кредитного договору позичальник зобов’язаний до 15 числа кожного місяця здійснювати часткове погашення кредиту та відсотків згідно графіку погашення кредиту, що є додатком № 1 до кредитного договору.
Пунктами 3.2.5 та 3.2.6 кредитного договору передбачено, що у разі прострочення повернення чергової частини позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.
Попередження про виконання зобов’язання відповідачем отримано 3 грудня 2008 року (а.с.18).
Однак, отримавши грошові кошти, позичальник не виконував умови договору, в зв’язку з чим станом на 11 березня 2010 року утворилася заборгованість 26 512,01 дол. США, що становить 211 670,35 грн. за офіційним курсом НБУ на 11 березня 2010 року ( 100 доларів = 798,24 грн.).
А саме:
- прострочена заборгованість по тілу кредиту 4 584,41 доларів США ( 36 601,93 грн.);
- поточна заборгованість по тілу кредиту 18 068,31 долар США або 144 257,19 грн.;
- прострочена заборгованість по сплаті відсотків 2 683,09 дол. США, що складає 21 421,79 грн.;
- поточна заборгованість по сплаті відсотків 227,83 дол. США або 1 818,99 грн.;
- пеня за прострочку по кредиту – 649,22 дол. США або 5 182,36 грн.;
- пеня за прострочку по відсоткам – 299,14 дол. США або 2 387,89 грн.
Вказана заборгованість не погашена.
Зазначене підтверджується розрахунком заборгованості та роздруківками особового рахунку відповідача, відкритого на погашення кредитних платежів.
За таких обставин, суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги Банку частково, стягнувши з відповідачів солідарно 207 100 грн. кредитної заборгованості, зменшивши розмір нарахованої пені до 3000 грн. на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України й рішення суду щодо зменшення розміру заборгованості не оскаржується.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що за рахунок продажу заставного майна (автомобіля) погашено кредит, необгрунтовані, оскільки суперечать матеріалам справи.
Із матеріалів справи вбачається, що заставне майно, яке перебувало у відповідача вибуло із його володіння шляхом відчуження (а.с. 38-45).
З приводу законності підстав такого відчуження за заявою позивача проводиться розслідування правоохоронними органами.
Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо обов’язку суду зазначити в рішенні про розірвання кредитного договору у разі дострокового стягнення кредитної заборгованості.
Так, згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином, а також у випадках, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України).
Дострокове стягнення кредитної заборгованості, передбачене вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України та п. 3.2.5 та 3.2.6 кредитного договору за порушення позичальником зобов’язання, не передбачає припинення дії договору та обов’язок позичальника в подальшому виконувати його умови.
Крім того, принцип диспозитивності цивільного судочинства (ч.1 ст.11 ЦПК України) передбачає розгляд судом цивільних прав не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Позовні вимоги про розірвання договору не заявлялися.
Викладене свідчіть, що рішення районного суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому не вбачається підстав для його скасування чи зміни.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді: