Справа № 22ц- 1676/ 2010 р. Головуючий в І інстанції
Стамбула Н.В.
Категорія 24 Доповідач: Фурман Т.Г.
Рішення
іменем України
2010 року липня місяця 15 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого: Стародубця М.П.
суддів: Фурман Т.Г. , Воронцової Л.П.
при секретарі: Остренко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства „Жилсервис”, на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 лютого 2010 року в справі за позовом приватного підприємства „Жилсервис” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,
в с т а н о в и л а :
В серпні 2009 року приватне підприємство „Жилсервис” ( далі –ПП „Жилсервис”) звернулося до суду зі вказаним вище позовом, зазначаючи, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, отримує послуги які надає ПП „Жилсервис”, щодо утримання будинку та прибудинкової території, однак їх не оплачує.
Позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість яка виникла за період з 01.05.2003 року по 01.07.2009 року в розмірі 2333,49 грн. та зобов’язати відповідачу укласти з ПП „Жилсервис” договір на утримання будинку та прибудинкової території.
Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 лютого 2010 року у задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі приватне підприємство „Жилсервис” просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким вимоги задовольнити, зазначаючи, що суд неповно з’ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 доводи апелянта не визнала, рішення суду вважає законним таобгрунтованим.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги суд виходив з того, що надання послуг можливе лише за замовленням споживача і за ціною, що обумовлена сторонами в укладеному між ними договорі, а оскільки між позивачем і відповідачем договірні відносини відсутні, то виключається виникнення заборгованості саме за надання послуг, у цьому випадку може йти мова про відшкодуванні позивачеві шкоди в рамках позадоговірних зобов’язань, однак така вимога останнім не заявлялася.
Проте до таких висновків суд дійшов допустивши порушення норм матеріального і процесуального законодавства , що є підставою для скасування судового рішення в цій частині і ухвалення нового рішення з наступних підстав.
Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на праві власності належить квартира розташована в будинку, балансоутримувачем якого є приватне підприємство „Жилсервис”.
Позивач здійснює функції утримання переданого на баланс жилого будинку та управляє ним, надаючи житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території за переліком та відповідно до розміру плати, затверджених та встановлених рішеннями органу місцевого самоврядування.
У спірний період житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території надавалися усім мешканцям жилого будинку АДРЕСА_1, що розташована в цьому будинку.
З березня 2003 року плату за отримані житлово-комунальні послуги на рахунок позивача ОСОБА_2 не вносила.
В обґрунтування правомірності таких дій відповідачка посилається на відсутність письмово укладеного з позивачем договору та фактичну відсутність житлово-комунальних послуг.
Відповідно до вимог ст.. 10 Закону України ?Про приватизацію державного житлового фонду” утримання приватизованих квартир ( будинків) здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них.
За чинним в Україні законодавством виконання цього обов’язку власника житла здійснюється шляхом укладення ( в даному випадку) з балансоутримувачем будинку відповідного договору про надання житлово-комунальних послуг.
Закон України „ Про житлово-комунальні послуги” передбачає обов’язкову письмову форму цього правочину, яка, як встановив суд першої інстанції, в спірних правовідносинах не додержана.
Однак відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків встановлених законом, а за замістом Законів „ Про приватизацію державного житлового фонду” та „ Про житлово-комунальні послуги” обов’язок по укладенню договору про надання житлово-комунальних послуг покладений як на виконавця цих послуг , так і на споживача, в тому числі власника житла.
Враховуючи, що факт надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_1, в якому розташована квартира відповідачки, позивачем доведена, а відповідачка надані житлово-комунальні послуги отримувала і приймала їх на тих умовах, на яких вони надавалися позивачем протягом тривалого часу і не вчинила жодних дій для укладення договору у письмовій формі, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 зобов’язана сплачувати на користь ПП „Жилсервис” заборгованість, пов’язану з утриманням будинку та прибудинкової території, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про стягнення з відповідачки заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в межах строку позовної давності за період з 07.08.2006 року по 09.07.2009 року в сумі 1686,95 грн.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем вимоги щодо зобов’язання споживача укласти з ПП „Жилсервис” договір на утримання будинку та прибудинкової території обґрунтовано залишені судом першої інстанції без задоволення, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 638, 641 ЦК України, Закону України „ Про житлово-комунальні послуги” позивач з пропозицією укладення договору до відповідачки не звертався, проект договору їй не надавав, а тому відсутні правові підстави для примусового зобов’язання відповідачки укласти договір про надання послуг.
Висновки суду в цій частині підтверджені належними, дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав оцінку відповідно до ЦПК України та відповідають нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
В цій частині доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, а тому задоволенню не підлягають.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в цій частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування і ухвалення нового відсутні.
Судові витрати підлягають відшкодуванню відповідно до ст.. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу приватного підприємства „Жилсервис” задовольнити частково.
Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 лютого 2010 року в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення заборгованості скасувати і ухвалити нове.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь приватного підприємства „Жилсервис” заборгованість вартості послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 07.08.2006 року по 09.07.2009 року в сумі 1686,95 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір в сумі 51 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді:
Перелік видів робіт з утримання будинків та прибудинкових територій та розрахунок вартості цих послуг за один квадратний метр загальної площі житла встановлений рішеннями органу місцевого самоврядування.
Факт надання позивачем послуг з утримання будинку АДРЕСА_1 підтверджується актами виконаних робіт, актами перевірки, актами надання послуг, договорами , які у встановленому законом порядку відповідачкою не спростовані.
Оплата за надані послуги коригується в залежності від об'єму їх надання.
Відповідно до наданого розрахунку, заборгованість за надані послуги відповідача перед позивачем за період з 01.05.2003 року по 01.06.2009 року становить 2333,49 грн.
Оскільки між сторонами склалися фактичні договірні відносини, відповідно до яких позивач виконав взяті на себе зобов'язання з надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території в якому проживає відповідачка, а остання отримала ці послуги, але їх не оплатила, внаслідок чого має заборгованість, колегія суддів вважає, що висновки суду в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за надані послуги є помилковими, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про стягнення з відповідачки заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в межах строку позовної давності за період з 07.08.2006 року по 09.07.2009 року в сумі 1686,95 грн.
Посилання ОСОБА_2 щодо причин несплати нею вартості послуг з утримання будинку та прибудинкової території, а саме на фактичну відсутність житлово-комунальних послуг, колегія суддів не приймає до уваги оскільки ПП „Жилсервис” підтвердило виконання взятих на себе обов'язків по утриманню будинку та прибудинкової території відповідними доказами, які відповідачкою у встановленому законом порядку не спростовані.
Посилання відповідачки на неможливість стягнення оплати та задоволення позову в зв'язку з відсутністю укладеного із позивачем договору про надання послуг, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки згідно вимог ст.. 20,21 Закону України " Про житлово-комунальні послуги", п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених КМУ № 572 від 08.10.1992 р., обов'язок укладання договору покладений на споживача.