Справа № 2а-2487/2010
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 листопада 2010 року суддя Дарницького районного суду міста Києва Коренюк А.М., розглянувши в приміщенні суду в місті Києві у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Упр авління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними, зобов»язання здійснити виплату щорічної допомоги на оздоровлення,
В С Т А Н О В И В :
В листопаді 2010 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання дій протиправними, зобов»язання здійснити виплату щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Посилаючись на те, що вона є громадянином, що постраждала наслідок Чорнобильської катастрофи, 1-ї категорії, їй встановлена друга група інвалідності безстроково внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, відтак має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п»яти мінімальних заробітних плат. Зазначила, що вона звернулась до Упр авління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про нарахування та виплати їй щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, визначеному ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте отримала відповідь, в якій відповідач послався на брак коштів та те, що при нарахуванні коштів на оздоровлення у 2010 році виходив з положень не спеціального закону, а керувався постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12.07.2005 року № 562, згідно якої їй, як інваліду 2 групи, щорічна допомога на оздоровлення нараховується у розмірі 120 грн. 00 коп. З чим вона не погоджується, що й стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Суддя розглядає, відповідно до ч.4 ст.1832 КАС України справи, передбачені п.1- 4 ч.1 ст. 1832 цього Кодексу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Відповідач від Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат надав письмові заперечення, в яких просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою встановлено розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам I і II групи - 120 гривень.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, у їх сукупності, суддя вважає достатніми підстави для прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Підстав для розгляду справи в судовому засіданні немає.
Суддя, вивчивши матеріали справи, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач - є потерпілою від наслідків аварії на ЧАЕС, про що Київською міською державною адміністрацією видано посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, серії НОМЕР_1 від 14.05.2007 року ( а.с.12), з вкладкою № НОМЕР_2, дійсною безстроково (а.с.12).
Також позивач є інвалідом ІІ групи безстроково, що підтверджується довідкою Київської міської спеціалізованої МСЕК від 16.05.2007 року, захворювання позивача пов’язане з наслідками аварії на ЧАЕС ( а.с. 13).
Позивач перебуває на обліку Упр авління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації.
Відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами 2-ої групи щ орічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі – п’яти мінімальних заробітних плат.
Наявність у позивача права на призначення йому щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 46 Конституції України).
Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлено розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам I і II групи - 120 гривень.
Як вбачається з довідки Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації ( а.с. 7), саме в такому розмірі позивачу була виплачена дана допомога за 2010 рік.
Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і вказана стаття викладена в наступній редакції : одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Однак рішенням Конституційного Суду України року зазначені положення визнані неконституційними та втратили чинність.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закон України «Про Державний бюджет на 2010 рік …» щодо розміру мінімальної заробітної плати на 2010 рік, а не Постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року.
Відповідно до ч.4 п. 3 Типового положення про управління праці та соціального захисту населення районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 29.09.2000 року № 1498, одним із основних завдань районного управління є призначення і виплата соціальної допомоги, встановленої законодавством.
Відповідно до п. 3.2, 3.3. Положення про Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 65 від 27.01.2007 року, одним із основних завдань центру є підготовка документів на виплату всіх видів соціальної допомоги, виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших грошових виплат, а також здійснення контролю за правильністю призначення, перерахунку, нарахування, виплати всіх видів соціальної допомоги, інших грошових виплат.
Тому суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації провести позивачу за 2010 рік перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , виходячи з розміру 5 мінімальних заробітних плат .
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року по справі № 1-21/2005 ) пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Зокрема, Конституційний Суд України у рішенні від 09.07.2007 року за № 6рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою Законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних Законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Оскільки виплата зазначеної допомоги проводиться Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на підставі розпоряджень Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, то необхідно зобов’язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на підставі перерахунку, проведеного Управлінням праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації провести відповідну виплату позивачу.
Доводи представника відповідача щодо відсутності на даний період часу встановленого законодавством порядку відшкодування та механізму сплати недоотриманих сум коштів на оздоровлення, не можуть бути підставою для невиконання вимог Закону.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
При розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету, держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду ).
В зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно якого встановлені надбавки з бюджету, і який є діючим, та Закону України "Про Державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як lex specialis.
Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п.26 рішення Кечко проти України ).
На підставі викладеного, ст. 1, 3, 6, 8, 17, 19, 21, 22, 24, 56, 113, 152 Конституції України, ст. 48-67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», к еруючись ст. 9, 11,70, 71, 158-163, 186, 99, 1832 КАС України, суддя -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Упр авління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними, зобов»язання здійснити виплату щорічної допомоги на оздоровлення – задовольнити.
Визнати протиправною відмову Упр авління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації в проведенні перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру 5 (п»яти) мінімальних заробітних плат - за 2010 рік ОСОБА_1 .
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації провести ОСОБА_1 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру 5 (п»яти) мінімальних заробітних плат - за 2010 рік.
Зобов’язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на підставі перерахунку, проведеного Управлінням праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації провести виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру 5 (п»яти) мінімальних заробітних плат - за 2010 рік.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами протягом десяти днів з дня отримання копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Суддя: Коренюк А.М.