Справа № 2-9103/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 листопада 2010 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого – судді Коренюк А.М.
при секретарі Чуприні І.В.
з участю представника позивача Слободянюк В.В.
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-фінансова група «Прайд» до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії джерел підвищеною небезпеки, суд –
В С Т А Н О В И В:
Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-фінансова група «Прайд» звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії джерел підвищеною небезпеки. Мотивуючи свої вимоги тим, що 27.07.2010 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Нісан Альмера», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Пежо Партнер», державний номерний знак НОМЕР_2, який належить позивачу на праві власності. Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 20.08.2010 року винною у дорожньо-транспортній пригоді визнано ОСОБА_3 У результаті даної пригоди автомобілю «Пежо Партнер», який належить позивачу, завдані значні технічні пошкодження. Сума ремонту, необхідного для відновлення цього транспортного засобу, становила 36 781 грн. 45 коп. Оскільки даний автомобіль повинен забезпечувати роботу на підприємстві, позивач замовив його відновлювальний ремонт у ТОВ «Автолайф Центр». Відповідач застрахований в ПрАТ СК «ПЗУ Україна», 09.09.2010 року цією страховою компанією в якості страхового відшкодування було сплачено ТОВ «Автолайф Центр» 24 990 грн. 00 коп., однак вартість відновлювального ремонту становить 36 781 грн. 45 коп., а тому залишок несплаченої суми за відновлювальний ремонт транспортного засобу в сумі 11 791 грн. 45 коп. на рахунок ТОВ«Автолайф Центр» було сплачено позивачем.
В судовому засіданні представник позивача Слободянюк В.В., діюча на підставі довіреності від 24.11.2010 року, позовні вимоги підтримала з тих же підстав, просила їх задовольнити, стягнути з відповідача, як особи, винної в ДТП залишок суми за здійснений відновлювальний ремонт транспортного засобу в сумі 11 791 грн. 45 коп.
Представник відповідача ОСОБА_2, діюча на підставі довіреності від 15.10.2010 року, позовні вимоги визнала частково, просила суд стягнути з відповідача різницю від сплаченої страховою компанією суми та визначеною висновком експерта вартості матеріального збитку.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено, що 27.07.2010 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Нісан Альмера», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Пежо Партнер», державний номерний знак НОМЕР_2, який належить позивачу на праві власності. Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 20.08.2010 року винною у дорожньо-транспортній пригоді визнано ОСОБА_3 (а.с. 26).
У результаті даної пригоди автомобілю «Пежо Партнер», який належить позивачу, завдані значні технічні пошкодження.
Відповідно до пункту першої частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно Звіту № 847/10 про оцінку колісного транспортного засобу від 11 серпня 2010 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Пежо Партнер», державний номерний знак НОМЕР_2, який належить позивачу на праві власності без урахування фізичного зносу становить 36 781 грн. 96 коп. (а.с.32), а вартість матеріального збитку – 26 227 грн. 74 коп., який здійснений з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу (а.с.33).
Вирішуючи питання про відшкодування матеріальних збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, судом взято за основу та надано перевагу серед наданих доказів, зазначеному Акту товарознавчого дослідження, проте в частині визначення вартості матеріального збитку, а не визначення вартості відновлювального ремонту, оскільки перший зроблений з урахування фізичного зносу автомобіля, а останній – без урахування зазначених коефіцієнтів, а тому в цій частині висновок не відповідає вимогам статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відтак визначений ним розмір збитку не може судом прийматися як належний доказ.
Статтею 29 зазначеного Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином поданий позивачем розрахунок в частині визначення вартості відновлювального ремонту зроблений не у відповідності до вимог чинного законодавства, регулюючого професійну оціночну діяльність в Україні, а тому не може бути прийнятим судом за основу при вирішенні питання про стягнення матеріальних збитків.
Відповідач застрахований в ПрАТ СК «ПЗУ Україна», 09.09.2010 року цією страховою компанією в якості страхового відшкодування було сплачено ТОВ «Автолайф Центр» 24 990 грн. 00 коп., а вартість матеріального збитку згідно вищезазначеного Звіту становить 26 227 грн. 74 коп., відтак його різниця складає 1 237 грн. 74 коп., що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Загальними засадами диспозитивності цивільного судочинства, встановленими статтею 11 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ставлячи вимогу про стягнення з відповідача 11 791 грн. 45 коп. матеріальних збитків, позивач не обґрунтував таку вимогу належними доказами, відтак не надав достовірності, повноти доказів, які обґрунтовують його позов, а тому позовні вимоги підлягають частковому їх задоволенню.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення частини першої статті 88 ЦПК України.
Так, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі позову до суду сплачено державне мито в сумі 117 грн. 92 коп. та 120 грн. інформаційно-технічного збору забезпечення судового процесу, в всього 237 грн. 92 коп. (а.с.21, 22).
Оскільки судом позов задоволено на 10%, тому судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 23 грн. 80 коп., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі вищенаведеного ст.ст. 1166, 1188, ч.1 ст.1191 ЦК України, ст.ст. 22, 29, 34, 36, 38 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись статтями 3, 4, 10, 11, 58, 60, 79, 88, 213, 215, 218 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-фінансова група «Прайд» до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії джерел підвищеною небезпеки - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-фінансова група «Прайд» 1 237 грн. 74 коп. матеріальних збитків та 23 грн. 80 коп. державного мита й витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього - 1 261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) грн. 54 (п»ятдесят чотири) коп.
В решті позовних вимог – відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Копію рішення невідкладно надіслати особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення.
Суддя: Коренюк А.М.