Справа № 1-902/10                                       

ВИРОК  
ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ          

     27 серпня 2010 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Сизової Л.А., при секретарі Лахман Т.В., за участю прокурора Кам’янець Н.В. та захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню   ОСОБА_2  ,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Мовників, Іваничівського району, Волинської області, українець, громадянин України, освіта середня спеціальна, не працює, одружений, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 п/б, тимчасово проживав: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого   ст. 186 ч. 2 КК України  ,  

                                      ВСТАНОВИВ:

 ОСОБА_2, 29.06.2010 року, приблизно в 01 год. 05 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, умисно, з корисливих спонукань, з метою відкритого викрадення чужого майна, керуючись раптово виниклим умислом, знаходячись по АДРЕСА_3, підійшов до гр. ОСОБА_3,  який знаходився на зупинці громадського транспорту по АДРЕСА_3, після чого з застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, наніс гр. ОСОБА_3 два удари ногою в область голови, завдавши останньому фізичного болю, після чого ОСОБА_2 відкрито викрав у ОСОБА_3 належне йому майно, а саме: мобільний телефон «Нокіа-6111», ІМЕІ НОМЕР_1, вартістю 250грн., в телефоні знаходилась сім-картка оператора «МТС» № НОМЕР_2, вартістю 10 грн., на рахунку грошей не було, а всього ОСОБА_2 відкрито викрав майна гр. ОСОБА_3 на загальну суму 260грн., після чого ОСОБА_2 з викраденим з місця вчинення злочину зник, однак незабаром був затриманий працівниками міліції.

Будучи допитаним в судовому засіданні в якості підсудного, ОСОБА_2 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся і підтримав покази, які він давав на досудовому слідстві,  та пояснив, що дійсно 29.06.2010 року на зупинці громадського транспорту по АДРЕСА_3 побачив потерпілого, який спав на лавочці, у нього виник умисел на викрадення телефону, а тому він  підійшов до нього і під приводом послухати музику, попросив мобільний телефон, а коли потерпілий дістав мобільний телефон, намагався вихопити телефон з його рук, але потерпілий міцно тримав телефон, тоді він вдарив потерпілого два рази в область голови та вирвав телефон з руки потерпілого і почав тікати до парку, але був затриманий працівниками міліції. По дорозі він телефон викинув, від чого він прийшов у непригодність. Потерпілому шкоду відшкодував, сплативши вартість нового телефону.  

Інші докази по справі у відповідності до ст. 299 КПК України не досліджувалися.

Визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з’ясувавши правильне розуміння підсудним змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позиції, роз’яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, суд вважає вину підсудного ОСОБА_2 у вчиненні злочину доведеною повністю і кваліфікує його дії за ст. 186 ч. 2 КК України, як  відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого.

Призначаючи вид і міру покарання підсудному ОСОБА_2, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного ним злочину, його особу, що вину визнав повністю, щиро розкаявся, характеризується позитивно за місцем проживання, раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину, батька інваліда 1 групи, який потребує стороннього догляду і вважає необхідним обрати йому покарання у вигляді позбавлення волі.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, що пом’якшують покарання, суд враховує: визнання вини, щире каяття, знаходження на утриманні  малолітньої дитини та батька-інваліда, добровільне відшкодування шкоди потерпілому, активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до ст. 67 КК України,  обставиною, що обтяжує покарання підсудного ОСОБА_2, суд  враховує скоєння ним злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Враховуючи пом’якшуючи обставини та особу підсудного, суд  вважає за можливе застосувати до підсудного ОСОБА_2 ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з іспитовим терміном.

Керуючись ст.323 - 324 КПК України, суд –  

                               ЗАСУДИВ:

       ОСОБА_2    визнати   винним в скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України і призначити йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.  

 Застосувати до ОСОБА_2 ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання   з іспитовим строком на два роки  .

На підставі ст. 76 КК України, зобов’язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання,  періодично з»являтися в кримінально-виконавчу інспекцію на реєстрацію.

Запобіжний захід ОСОБА_2 – тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 Держдепартаменту України з питань виконання покарань до вступу вироку в законну силу змінити на підписку про невиїзд з постійного місця проживання, звільнивши його з-під варти з залу суду.

Речові докази: мобільний телефон «Нокіа-6111», ІМЕІ НОМЕР_1, акумуляторну батарею, сім-картку оператора «МТС» № НОМЕР_2 – залишити у потерпілого ОСОБА_3

Вирок може бути оскаржений протягом 15 діб до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва з моменту проголошення, засудженому в той же строк з моменту вручення копії вироку.

СУДДЯ: