Справа № 2-6036/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 грудня 2010 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі :
головуючого судді Рогозіна С.В.,
при секретарі Кулик Т.М.,
участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3 представника відповідача ОСОБА_4
представника третьої особи ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про поділ майна подружжя,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_6 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про поділ майна подружжя.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги частково змінили, відмовилися від позовних вимог стосовно поділу майна подружжя та просять визначити частки в спільному майні подружжя визначивши їх по ? кожному. В підтвердження позовних вимог пояснили, що на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та відповідачу належить двохкімнатна квартира АДРЕСА_1. В даний час шлюб між ними розірвано і у них виникла необхідність визначити частки у спільній сумісній власності на зазначену квартиру.
Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить чоловікові та дружині на праві спільної сумісної власності і, відповідно до ст. 70 СК України частки у такому майні є рівними. Оскільки двохкімнатна квартира АДРЕСА_1 є неподільною річчю, тому частки ОСОБА_5 та ОСОБА_3 є рівними, по ? кожному. Просять задоволити позов.
Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та пояснили, що за змістом позовних вимог предметом судового розгляду є поділ квартири АДРЕСА_2, що в м. Рівне та виділення часток.
Приймаючи до уваги обставини справи, вважають, що при визначенні судом частки відповідача в квартирі АДРЕСА_2, що в м. Рівне, повинні враховуватися також інтереси дитини.
ОСОБА_5, зареєстрований та фактично проживає в АДРЕСА_4 та навчається в Рівненському Державному аграрному коледжі на другому курсі денного відділення.
Син ОСОБА_7 являється інвалідом дитинства з діагнозом паталогічний вивих лівого стегна внаслідок метаепіфізарного остеомієліту в процесі лікуванням з обмеженням рухів у кульковому суглобі та порушенням функцій кінцівки.
Крім цього, в липні 2006 року він внаслідок ДТП отримав важку ЧМТ, через три місяці йому було проведено оперативне втручання, а саме: пластика дефекту кісток черепа перфорованою титановою пластиною.
Відповідно до медичних висновків за станом здоров'я йому рекомендовано: сторонній догляд, амбулаторне лікування, відновлювальну терапію, санітарно-курортне лікування, збалансованого харчування, покращення житлових умов, задовільних побутових умов, обладнання кімнати дитини тренажерами для нижніх кінцівок та інше. З врахуванням цих обставин просить прийняти рішення з врахуванням інтересів дитини.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, хоча повідомлявся про час і місце судового засідання належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не подав.
Представник третьої особи в судовому засіданні вказав, що суд має відійти від рівності часток в спільному майні подружжя та врахувати інтереси дитини, яка є інвалідом та потребує задовільних побутових умов, обладнання кімнати дитини тренажерами для нижніх кінцівок.
Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, вивчивши всі обставини справи, всебічно, повно та об’єктивно дослідивши докази, дослідивши матеріали справи суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про поділ майна подружжя - підлягають задоволенню частково.
Судом встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_3 згідно договору купівлі-продажу від 11.06.2009 року посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_8 реєстровий № 1029 належить на праві приватної власності ОСОБА_3.
Дана квартира придбана ОСОБА_3 під час спільного проживання у шлюбі з ОСОБА_1 і є спільною власністю подружжя. Дані обставини визнані сторонами і додаткового доказування не потребують.
Згідно з рішенням Рівненського міського суду від 21.01.2010 р. шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був розірваний. Сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, після розірвання шлюбу залишено проживати з матір’ю.
В судовому засіданні з’ясовано, що ОСОБА_1 має заборгованість по сплаті аліментів призначених рішенням суду на утримання сина ОСОБА_5 На день розгляду справи, дану заборгованість він сплатив частково в сумі 500 гривень.
Відповідно, до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначається за правилами ст. 70 СК України.
Відповідно до ст. 71 Сімейного кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. При цьому беруться до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення для справи.
Згідно із ч. 4 ст. 71 Сімейного кодексу України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦПК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
Оскільки позивач чи відповідач не внесли на депозитний рахунок суду кошти необхідні для проведення компенсації, позовні вимоги позивача в цій частині підлягають відхиленню.
Згідно п. 25 Постанови пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 N 11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” суди вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Згідно висновку експерта № 00709/2_ЮШ судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі № 2-6036/10р. від 23.07.2010 року, квартира АДРЕСА_3 є неподільною річчю.
За таких обставин позовні вимоги позивача про визначення ідеальної частки в спільному майні подружжя є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 69 Сімейного кодексу України майно, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Відповідно до ст. 70 Сімейного кодексу України майно , у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
В судовому засіданні встановлено, що син позивача та відповідача ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстровваний та фактично проживає в АДРЕСА_4 та навчається в Рівненському Державному аграрному коледжі на другому курсі денного відділення, що підтверджується довідкою № 2524 від 04.10.2010 року.
Після розірвання шлюбу він, відповідно до рішення суду, залишений на вихованні матері ОСОБА_3
Неповнолітній ОСОБА_5 є інвалідом дитинства з діагнозом паталогічний вивих лівого стегна внаслідок метаепіфізарного остеомієліту в процесі лікуванням з обмеженням рухів у кульковому суглобі та порушенням функцій кінцівки, що підтверджується довідкою № 214/315 від 24.02.2009 року, а також пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 19.10.2010 року.
Крім цього, в липні 2006 року ОСОБА_5 внаслідок ДТП отримав черепно мізкову травму, перелом склепіння черепа, забій головного мозку важкого ступеня та перебував на стаціонарному лікуванні в відділенні реанімації та нейрохірургії Рівненської центральної міської лікарні, що підтверджується відповідними епікризами. Був двічі прооперований з приводу гострої епідуральної гематоми. Також, йому було проведено оперативне втручання, а саме: пластика дефекту кісток черепа перфорованою титановою пластиною.
Відповідно до медичних висновків за станом здоров'я йому рекомендують: сторонній догляд (постійного догляду мами), амбулаторне лікування, відновлювальну терапію, санітарно-курортне лікування, збалансованого харчування, покращення житлових умов, обладнання кімнати дитини тренажерами для нижніх кінцівок.
Стаття 6 п. 1 Конвенції „Про права дитини" говорить про те, що держава - учасниця визнає, що кожна дитина має невід'ємне право на життя та забезпечує у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.
Статтею 27 Конвенції передбачено, що держави учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Таким чином, суд вважає за необхідне відійти від правила рівності часток у спільній власності подружжя та з врахуванням інтересів дитини інваліда, яка потребує покращення житлових умов, обладнання кімнати дитини тренажерами для нижніх кінцівок, визначити ідеальну частку ОСОБА_1 у спільному майні подружжя, в квартирі АДРЕСА_4 у розмірі 1/3, визначити ідеальну частку ОСОБА_3 у спільному майні подружжя, в квартирі АДРЕСА_4 у розмірі 2/3 та залишити дану квартиру у спільній частковій власності.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 60, 69, 70, 71, Сімейного кодексу України, ст. 372 Цивільного кодексу України, ст. 6, 27 Конвенції „Про права дитини" ст. ст. 10, 11, 60, 212, 214, 215, ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про поділ майна подружжя - задоволити частково.
Визначити ідеальну частку ОСОБА_1 у спільному майні подружжя, в квартирі АДРЕСА_4 у розмірі 1/3 (однієї третьої), визначити ідеальну частку ОСОБА_3 у спільному майні подружжя, в квартирі АДРЕСА_4 у розмірі 2/3 (дві третіх) та залишити дану квартиру у спільній частковій власності. В задоволенні решти позовних вимог відмовити за недоведеністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя С.В.Рогозін
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 08.12.2010 року