Справа №2а-4602/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 листопада 2010 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в особі:
головуючого судді Рогозіна С.В.,
при секретареві Кулик Т.М.,
з участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до УДАІ УМВС України в Волинській області, старшого інспектора ДПС ВДАІ м. Луцьк про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, –
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до УДАІ УМВС України в Волинській області, старшого інспектора ДПС ВДАІ м. Луцьк про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 29 жовтня 2010 року серії АС1 № 047306 та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 430 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконна, оскільки винесена в супереч норм Кодексу України про адміністративні правопорушення. Позивач стверджує, що при винесенні постанови відповідачем не було доведено його винність у вчиненні даного адміністративного правопорушення. Вказав, що 29 жовтня 2010 року рухаючись по вул. Глушець в м. Луцьк, перед ним не було жодного маршрутного транспортного засобу, який би розпочав рух від позначеної зупинки, розташованої в заїзному «кармані», та подавав відповідний сигнал світлового покажчика повороту. Однак, інспектором ДПС було складено протокол про адмінправопорушення про не надання переваги в русі маршрутному транспортному засобу. Вважає, що він не порушував ПДР, а тому протокол на нього складено не правомірно.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з?явився, до початку розгляду справи подав заяву, в якій просив справу слухати у їх відсутність, позов не визнають.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішенні спору по суті, судом встановлено.
29 жовтня 2010 року інспектором ДПС ВДАІ м. Луцьк була винесена постанова серії АС1 № 047306, про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Як зазначено в постанові, 29 жовтня 2010 року, о 15 год. 20 хв., ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Мітсубісі», д.н. НОМЕР_1, по вул. Глушець в м. Луцьк, не надав переваги в русі маршрутному транспортному засобу, який розпочинав рух із заїзного карману зупинки.
Згідно постанови від 29 жовтня 2010 року інспектор ДПС ВДАІ м. Луцьк враховуючи, що водій автомобіля скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, постановив притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 430 гривень.
Вказану постанову суд визнає протиправною, а тому вона підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 17.4 ПДР України у населених пунктах наближаючись до автобуса, мікроавтобуса або тролейбуса, що розпочинає рух від позначеної зупинки, розташованої в заїзному «кармані», водії інших транспортних засобів зобов’язані зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати можливість маршрутному транспортному засобу розпочати рух.
Згідно п. 9.2 «а» ПДР України - водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед початком руху і зупинкою.
В судовому засіданні встановлено, що позивач 29 жовтня 2010 року керуючи автомобілем та рухаючись по вул. Глушець в м. Луцьк, на його шляху не було жодного маршрутного транспортного засобу, який би розпочав рух від позначеної зупинки, розташованої в заїзному «кармані», та подавав відповідний сигнал світловий покажчик повороту.
З урахуванням цього не можна вважати, що позивач порушив п. 17.4 Правил дорожнього руху України.
Крім того, інспектором ДПС ВДАІ м. Луцьк було проігноровано вимоги чинного законодавства щодо складання постанови по справі про адміністративне правопорушення, а саме: не відібрано пояснень у свідків, які були учасниками дорожнього руху; не було відібрано письмових пояснень і зауважень щодо змісту постанови, не роз”яснено процесуальні права.
Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Із матеріалів справи не вбачається встановлення відповідачем даних обставин.
Суд також бере до уваги, що згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безпосередньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення (постанови) з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
Зважаючи на всі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_2 задоволити.
Постанову серії АС1 № 047306 від 29 жовтня 2010 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя – підпис
КОПІЯ ВІРНО:
Суддя Рівненського
міського суду С.В.Рогозін