Справа № 2 – 3788/10

                                                                                                                                        2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А І Н И

24 листопада 2010 р.                                                                                                 м. Білгород-Дністровський

             Білгород – Дністровський міськрайонний  суд  Одеської області

      у складі головуючого – одноосібно судді  Толкаченко О.О.,

   при секретарі – Ткаченко О.М.,

    за участю: позивача – ОСОБА_1,

    відповідача – ОСОБА_2,

     розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за невиконання зобов’язань,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за невиконання зобов’язань, а саме просить суд, стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти в розмірі 5900 (п’ять тисяч дев’ятсот) гривень за невиконання зобов’язань, щодо надання юридичних послуг. Стягнути з ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду в розмірі 3000 (три тисячі) гривень. Стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, та просила їх задовольнити.

Відповідач до ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, та пояснив, що дійсно ОСОБА_1 звернулася до нього для надання юридичних послуг, але у зв’язку з тим, що він не є адвокатом, а є правозахисником, що підтверджується копією посвідчення, яка є в матеріалах справи, він склав ОСОБА_1 три позовні заяви, та прийшов до неї на роботу, але вона розіграла його та відмовилася підписати договір з ним на надання послуг, щирість його намірів підтверджуються розписками які містяться в матеріалах справи.  

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши сторони, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, в жовтні 2009 року позивачу ОСОБА_1 необхідно було скласти позовну заяву про поділ майна з цивільним чоловіком – ОСОБА_3, у зв’язку з чим вона звернулася до свого знайомого ОСОБА_2, оскільки знала, що раніше відповідач надавав такі послуги іншим людям.

Про вартість послуг вони домовилися, та позивач ОСОБА_1 сплатила відповідачу ОСОБА_2 частку вартості послуг у сумі 4200 гривень. Через деякий час відповідач ОСОБА_2 знов звернувся до позивача ОСОБА_1 з проханням надати ще грошей, у зв’язку з чим позивач надала ще 200 долларів США.

Таким чином позивачем ОСОБА_1 було сплачено відповідачу ОСОБА_2 кошти у сумі 5900 (п’ять тисяч дев’ятсот) гривень (4200 гривень та 200 долларів США), що підтверджується розпискою від 03 листопада 2009 року складеною ОСОБА_2.

Однак, протягом двох тижнів відповідач ОСОБА_2 позовну заяву не склав, а замість того просив у позивача кошти.

Позивач ОСОБА_1 зрозумівши, що відповідач ОСОБА_2 не збирається виконувати свої зобов’язання, та 03 листопада 2009 року коли відповідач в черговий раз з’явився за грошима, вона йому повідомила, що відмовляється від його послуг та просить повернути їй сплачені нею кошти. У зв’язку з чим, позивач написав розписку на суму 5900 гривень і зобов’язався повернути позивачу сплачені кошти до 07 листопада 2009 року.

До теперішнього часу відповідач ОСОБА_2 ухиляється від сплати коштів, у зв’язку з чим, позивач ОСОБА_1 звернулася до Білгород-Дністровського МВ ГУМВС України в Одеській області з заявою про притягнення громадянина ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за шахрайство, однак згідно постанови від 21 лютого 2010 року їй було відмовлено в порушенні кримінальної справи, та рекомендовано звернутися до суду.

Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що позивач відмовилась від підписання з ним договору про надання юридичних послуг, суд вважає надуманими, та такими, що не звільняють відповідача від виконання зобов’язання щодо повернення сплачених позивачем коштів.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.  

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Також позивач ОСОБА_1 вказує, що їй було завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у 3000 (три тисячі) гривень, та яка полягає в тому, що вона зазнала моральних страждань, дуже нервувала оскільки передані відповідачу кошти їй довелося позичити у знайомих, та  у зв’язку з тим, що відповідач своєчасно не повернув їй кошти, їй довелося взяти грошовий кредит в банку для повернення запозичених коштів своїм знайомим.

Однак, згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до ст. 137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Отже, позивач ОСОБА_1 не надала жодного доказу того, що їй, завдана моральну шкода на суму 3000 (три тисячі) гривень.  

Отже, враховуючи вищевикладене, та те, що відповідач ОСОБА_2 не заперечує проти того, що він надав розписку від 03 листопада 2009 року, згідно якої він зобов’язався повернути позивачу сплачені кошти до 07 листопада 2009 року у сумі 5900 (п’ять тисяч дев’ятсот) гривень, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за невиконання зобов’язань є обґрунтованою, та такою, що підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 526, 530 ЦК України, п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 60, 61, 213-215 ЦПК України,  суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за невиконання зобов’язань – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 5900 (п’ять тисяч дев’ятсот) гривень за невиконання зобов’язань.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 Суддя:                                                    О.О.  Толкаченко

              З оригіналом вірно:

              Суддя                             О.О.  Толкаченко