Справа №2-а-8562/2010р.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

3 грудня 2010 року               Харцизький міський суд Донецької області у складі:

                        головуючого - судді Лутай А.М.

                        при секретарі - Сауніної С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харцизьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Харцизьк Донецької області про визнання неправомірним дій та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

    Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Харцизьк (далі УПФУ м.Харцизьк), в якому зазначив, що він є інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС, має статус інваліда війни.     Відповідно до ч.4 ст.54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір пенсії для інвалідів, відносно яких встановлений зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим: для інвалідів 3 групи – 6 мінімальних пенсій за віком.

    Крім того, позивач зазначив, що відповідно до ст.50 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається щомісячна  додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі: для інвалідів 3 групи – 50 % мінімальної пенсії за віком. Згідно ст.67 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у разі підвищення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54  цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня, коли встановлений новий прожитковий мінімум. Також, згідно ч.4 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни 2 групи пенсії підвищуються у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком. У зв’язку з тим, що розмір пенсії, яка фактично йому виплачувалася, був значно меншим розміру, встановленого Законом України “Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», він звернувся до УПФУ в м.Харцизьк с заявою про перерахунок пенсії. Однак відповідач відмовив у проведенні такого перерахунку.

    Позивач вважає відмову відповідача зробити йому перерахунок пенсії неправомірною, оскільки такі дії відповідача порушують його конституційні права, основні положення по реалізації прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. У зв’язку з цим просить визнати неправомірною відмову УПФУ в м.Харцизьк в перерахунку йому пенсії по інвалідності з 01.01.2005р. у відповідності до ст.ст.50,54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», і зобов’язати УПФУ в м.Харцизьк провести перерахунок пенсії по інвалідності і додаткової пенсії відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, за період з 01.01.2005р. по 01.11.2006р.

Позивач в судовому засіданні підтримав свої вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач – УПФУ в м.Харцизьк, надав суду заперечення на позовну заяву ОСОБА_1, в яких зазначив, що п унктом 1 статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійні страхування передбачено, що система пенсійного забезпечення в Україні складається з 3-х рівнів: 1) солідарна система, що базується на засадах солідарності і субсидування та здійсненні виплати пенсій за рахунок коштів Пенсійного фонду України на умовах і в порядку передбачених цим Законом; 2) накопичувальна (не введена); 3) недержавного пенсійного забезпечення.

При цьому пунктом 3 статті 2 цього Закону передбачено, що для окремих категорії громадян Законами України можуть встановлюватися умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення відмінні від загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Одним з таких Законів і є Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до статті 49 цього Закону пенсії особам, віднесеним до категорії 1, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Розміри пенсій визначені ст.54 зазначеного Закону, яка передбачає, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. При цьому частиною 4 цієї статті встановлено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по 1 групі інвалідності—10 мінімальних пенсій за віком; по 2 групі - 8 мінімальних пенсій за піком; по 3 групі - 6 мінімальних пенсій за віком.

Стаття 50 цього Закону передбачає встановлення особам, віднесеним до категорії 1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі: інвалідам 2 групи - 75  % мінімальної пенсії за віком; 3 групи - 50 % мінімальної пенсії за віком.

Позивач вимагає встановлення йому основного розміру пенсії та додаткової пенсії, виходячи з мінімального розміру пенсії, який встановлено частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

При цьому, частиною 3 цієї статті передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (статтю 28 доповнено частиною 3 згідно із Законом № 2505-ІУ від 25.03.05.). Тобто ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цією статтею, для визначення розмірів пенсій, у т.ч. і відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Враховуючи, що Закони України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мають рівну юридичну силу, відсутні підстави для застосування норм, зазначених в першому, ігноруючи норми іншого.

Конституцією України (ст. 92) визначено перелік норм, які встановлюються виключно законами України. Так, виключно законами України встановлюються форми і види пенсійного забезпечення. На розміри пенсій Конституція України такий обов’язок не поширює.

Частиною 5 статті 54 Закону встановлено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Наведеною нормою Закону питання обчислення пенсії за цим Законом віднесені до відома Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України, а також здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 117 Конституції Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими для виконання.

На виконання вимог вказаного Закону Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 1 від 03.01.02 р. (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.04 р. № 894,  з 01.09.2004 р.).

Відповідно до п. 2 вказаної постанови КМУ № 1 розрахунок пенсій, передбачених частиною 4 статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", провадиться виходячи з розміру 19,91грн. (з 01.09.04р.-22,30грн.).

Таким чином, постанова КМУ №1 від 03.01.02 р. прийнята на виконання вимог Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На підставі викладеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

       Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус громадянина, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом 3 групи внаслідок захворювання пов’язаного з роботами по ліквідації аварії на  ЧАЕС, та має статус інваліда війни.

    05.11.2010 року відповідач своїм рішенням №245 відмовив позивачу у перерахунку пенсії з інвалідності з огляду на відсутність підстав такого перерахунку та правомірності здійсненого управлінням нарахування.      

    З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 2 частини 1 статті 8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на   призначення пенсії за   Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.

            Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

           Абзацом першим пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської   катастрофи" призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - спеціальний закон), оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 3 групи - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як на віднесеного до категорії 1.

Частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Суд зазначає, що даною нормою визначений для даної категорії нижній розмір державних пенсій.

Посилання відповідача на частину 5 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою визначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, внаслідок чого відповідач керувався розміром 19 гривень 91 копійка, та 22 грн. 30 коп., що визначені Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету» від 3 січня 2002 року №1 (зі змінами, внесеними Постановою №895 від 13 липня 2004 року), суд не приймає, оскільки ототожнювати порядок і розмір в силу різного правового навантаження цих значень неможливо. Якщо „порядок" відповідає на питання „як, яким чином", то „розмір" - „скільки".

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року №2017-111, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Позиція відповідача ґрунтується виключно на постановах Кабінету Міністрів України, огляд яких не підтверджує доводи відповідача стосовно того, що будь-яким із них визначений мінімальний розмір пенсії за віком для встановлення нижнього рівня пенсії, у тому числі інвалідам, внаслідок захворювання від аварії на ЧАЕС.

Суд не приймає доводи відповідача, як з огляду на недоведеність приписів зазначених постанов до спірних відносин, так і з огляду на положення принципу законності, визначених пунктами 2-4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обґрунтування відповідачем своєї позиції посиланням на постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002р. №1 та від 13.07.2004р. №894 спростовується також приписами пункту 1 та 6 статті 92 Конституції України, статті 71 спеціального Закону, відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абзацом 2 преамбули, частиною 3 статті 4, пунктом 2 частини 1 статті 8 та пунктами 13, 16 Прикінцевих положень загального Закону, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства України у відповідність із Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні №8-рп/2005 від 11.10.2005р., №6-рп/2007 від 09.07.2007р., №10-рп/2008 від 22.05.2008р.), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Відповідач у запереченнях посилається на положення ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", частиною 3 якої передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком (у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тобто, як зазначає відповідач, ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цією статтею, для визначення розмірів пенсій відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Це посилання є хибним, оскільки ст.5 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вказано, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, положення ч.1 ст.28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що дії Управління щодо виплати пенсії позивачу у розмірі меншому від 6 мінімальних пенсій за віком є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції, яка діяла в спірний період, інвалідам війни 3 групи пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються на 200 процентів мінімальної пенсії за віком.  

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання неправомірною відмови УПФУ в м.Харцизьк в перерахунку йому пенсії  по інвалідності у відповідності ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”  і ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та про зобов'язання провести перерахунок пенсії з 01.01.2005р. по 01.11.2006р. виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з урахуванням його збільшення, підлягають задоволенню.

Керуючись Конституцією України, ст.50,54,67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.ст.2,7,8,9, 23,70,71, 159-163,167 КАС України , суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

        Адміністративний   позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в м.Харцизьк Донецької області у перерахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності за період з 01.01.2005р. по 01.11.2006р. у відповідності  до ст.ст.50,54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м.Харцизьк Донецької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності та додаткової пенсії відповідно до ст.ст.50,54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за період з 01.01.2005р. по 01.11.2006р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з урахуванням його збільшення в цей період.

Постанова може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду через Харцизький міський суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

    Суддя: