Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
у складі : головуючого – судді Мацунича М.В.
суддів : Фазикош Г.В., Ігнатюка Б.Ю.
при секретарі : Коновчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 11 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, і Сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Тячівського РВ ГУМВС України в Закарпатській області про зняття з реєстрації місця проживання, -
у с т а н о в и л а :
У березні 2010 року ОСОБА_2 звернулась в суд із вищезазначеним позовом та як на підставу своїх вимог посилалась на те, що в 2002 році шлюбні стосунки між її сином ОСОБА_3 та відповідачкою ОСОБА_1 були припинені та остання переїхала проживати до своїх батьків у с. Глибокий Потік по АДРЕСА_1. Переїхавши на інше місце проживання ОСОБА_1 не знялась з попереднього місця проживання. Відповідачка була прописана по АДРЕСА_2 Тячівського району, але зараз у зв’язку з переміною назви села, та розширенням будівництва села, адреса змінилась на АДРЕСА_2 Тячівського району. Через зазначення ОСОБА_1 прописаною в її житловому будинку не може розпоряджатись таким на свій розсуд, реалізувати право на оформлення субсидії та іншими пільгами передбаченими для пенсіонерів. Так як ОСОБА_1 не бажає добровільно знятись з реєстрації місця проживання, а тому й просила, суд задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Тячівського районного суду від 11 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить апеляційну інстанцію скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відхилення позовних вимог. При цьому посилається на те, що рішення суду є незаконним, оскільки обставини, що мають значення для справи, які суд уважав установленими є не доведеними та має місце порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального законодавства.
У судовому засіданні апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_1 підтримала, вимоги апеляційної скарги й просила задовольнити таку з наведених підстав.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення особи, яка бере участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що дана скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Згідно із правилом ст. 213 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. У той же час, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, оскільки не є законним з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 і ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому, цим Кодексом, звернути до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законами України.
Цивільним процесуальним засобом, яким забезпечується реалізація права на звернення до суду, є позов, тобто матеріально-правова вимога до суду заінтересованої особи (позивача) про здійснення правосуддя в цивільній справі на захист прав, свобод чи інтересів, порушених, чи оспорюваних іншою особою (відповідачем) /ч.1 ст. 118 ЦПК України/.
Таким чином, сторонами в цивільній справі є особи, які перебувають між собою в матеріальних правовідносинах, у яких суб'єктивному праву одного відповідає суб'єктивний обов'язок іншого, і матеріально-правовий спір між якими є предметом судового розгляду.
Отже, при відкритті провадження в справі та її вирішенні суд відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України повинен був визначити зміст позовних вимог, предмет позову та його підставу з метою з'ясування наявності й характеру спірних правовідносин між сторонами, виявлення заінтересованих осіб у справі, правильного застосування матеріальної норми права до цих правовідносин та застосування необхідного способу захисту порушеного права, а також для визначення й дослідження кола питань і заходів, необхідних для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.
Звертаючись у суд із зазначеним позовом, ОСОБА_2 зазначала, що після припинення відповідачкою шлюбних відносин з її сином, ОСОБА_1 переїхала на постійне місце проживання до своїх батьків в інше село де проживає й зараз. Але добровільно не бажає знятись з реєстрації за попереднім місцем проживання, і цим самим порушує її майнові й житлові права як власника житлового будинку.
Ухвалюючи рішення про зобов'язання сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Тячівського РВ ГУМВС України в Закарпатській області зняти ОСОБА_1 із реєстраційного обліку, суд усупереч вимогам ст. ст. 215, 216 ЦПК України не з'ясував зміст позовних вимог позивачки до відповідачки та характер спірних правовідносин. При цьому суд не врахував, що відповідно до ст. 7 ЗУ “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” питання про зняття з реєстрації колишніх членів сім'ї власника будинку залежить, зокрема, від вирішення питання про втрату ними права користування жилим приміщенням, яке регулюється нормами Житлового й Цивільного кодексів (ст. ст. 71, 72, 156 ЖК України, ст. 405 ЦК України), яке судом не вирішувалося.
Ухваливши рішення про зняття відповідачки з реєстраційного обліку без вирішення у встановленому, законом порядку з дотриманням положень ст. 11 ЦПК України питання про наявність чи відсутність у неї права користування жилим приміщенням, суд порушив, норми матеріального, і процесуального права.
Допущені, судом порушення процесуальних і матеріальних норм права призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки ОСОБА_2 не було застосовано необхідного способу захисту порушеного права про позбавлення права користування житловим приміщенням ОСОБА_1 , у зв'язку із чим оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в позові.
Відповідно до вимог статті 88 ЦПК України на користь відповідача підлягають стягненню з позивачки судові витрати в розмірі 8,50 грн. судового збору та 37 грн. витрат з ІТЗ /а.с. 111, 112/.
Виходячи з вищезазначеного та керуючись вимогами статей 10, 11, 60, 212, 309, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд -,
р і ш и в :
апеляційну скаргу ОСОБА_1, задовольнити.
Рішення Тячівського районного суду від 11 жовтня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1, і Сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Тячівського РВ ГУМВС України в Закарпатській області про зняття з реєстрації місця проживання, відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 грн. 50 коп. судового збору й 37 гривень витрат з ІТЗ.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ним законної сили.
Головуючий : ______________________ Судді : ______________________ ______________________