Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
у складі : головуючого – судді Мацунича М.В.
суддів : Дроботі В.В., Фазикош Г.В.
при секретарі : Добра М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 до Ужгородської районної державної нотаріальної контори про визнання права власності, -
у с т а н о в и л а :
У жовтні 2009 року ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1) звернувся в суд із вищезазначеним позовом та як на підставу своїх вимог посилався на те, що являється забудовником будинку АДРЕСА_1 Ужгородського району. Рішенням виконавчого комітету Ужгородської районної ради від 22.09.1989 року за № 136 доручено Ужгородському міжміському БТІ провести реєстрацію житлових будинків (згідно списку, що додається), оформити право власності на будинковолодіння та видати свідоцтва про право особистої власності головам колгоспних дворів. Проте, ОСОБА_4 як голова колгоспного двору, свідоцтво про право власності на будинок не отримав і в зв’язку із цим дане будинковолодіння не зареєстроване в єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно. У зв’язку із цим і просив задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 26 листопада 2009 року позовні вимоги задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить апеляційну інстанцію скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відхилення позовних вимог. При цьому посилається на те, що рішення суду є незаконним, оскільки має місце порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального законодавства.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача в особі ОСОБА_5 заперечила, вимоги апеляційної скарги й просила відмовити в задоволенні такої.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення особи, яка бере участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що дана скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Згідно із правилом ст. 213 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. У той же час, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, оскільки не є законним з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 і ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому, цим Кодексом, звернутись до суду тільки за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законами України.
Цивільним процесуальним засобом, яким забезпечується реалізація права на звернення до суду, є позов, тобто матеріально-правова вимога до суду заінтересованої особи (позивача) про здійснення правосуддя в цивільній справі на захист прав, свобод чи інтересів, порушених, чи оспорюваних іншою особою (відповідачем) /ч.1 ст. 118 ЦПК України/.
Таким чином, сторонами в цивільній справі є особи, які перебувають між собою в матеріальних правовідносинах, у яких суб'єктивному праву одного відповідає суб'єктивний обов'язок іншого, і матеріально-правовий спір між якими є предметом судового розгляду.
Звертаючись у суд із позовом до Ужгородської районної держнотконтори, ОСОБА_4 просив визнати за ним право власності на житловий будинок.
Проте суд першої інстанції не з’ясував зміст позовних вимог та їхню підставу, наявність і характер спірних правовідносин між сторонами, належність сторони, яка має відповідати за позовом, та не встановив матеріальну норму права, що підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Так, рішенням виконавчого комітету Ужгородської районної ради від 22.09.1989 року за № 136 доручено Ужгородському міжміському БТІ провести реєстрацію житлових будинків у с. Сторожниця (згідно списку, що додається), оформити право власності на будинковолодіння та видати свідоцтва про право особистої власності головам колгоспних дворів / а.с. 7 /.
Згідно даного рішення виконкому Ужгородської райради, ОСОБА_4 як голова колгоспного двору повинен був звернутись до Ужгородського міжміського БТІ для оформлення права власності й отримання свідоцтва про це.
На момент апеляційного розгляду діє Тимчасовий порядок прийняття в експлуатацію закінчених, будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків із господарськими спорудами й будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт (затверджений постановою КМУ від 09.09.09р. № 1035) згідно якого, установлено механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків із господарськими спорудами й будівлями, споруджених забудовниками - фізичними особами в період з 5 серпня 1992 р. до 1 січня 2008 р. без дозволу на виконання будівельних робіт, на підставі заяви про прийняття в експлуатацію, яку слід подати до 31 грудня 2010 року.
Отже, як установлено, порушене позивачем у суді питання не було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підставу вважати про наявність спору про право.
Крім цього, задовольняючи вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що Ужгородська районна державна нотаріальна контора є неналежною стороною, позаяк спірні правовідносини не випливають із вчинення нотаріальних дій, або пов’язані з вирішенням спадкового спору.
Допущені, судом порушення процесуальних і матеріальних норм права призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки в ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 не виникло право на звернення до суду за захистом порушеного права стосовно права власності на будинковолодіння, у зв'язку із чим оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в позові.
Відповідно до вимог статті 88 ЦПК України на користь апелянта підлягають стягненню з позивача судові витрати в розмірі 25,50 грн. судового збору та 120 грн. витрат з ІТЗ /а.с. 29, 44/.
Виходячи з вищезазначеного та керуючись вимогами статей 10, 11, 60, 212, 309, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд -,
р і ш и в :
апеляційну скаргу ОСОБА_1, задовольнити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26 листопада 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У позові ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 до Ужгородської районної державної нотаріальної контори про визнання права власності, відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 25 грн. 50 коп. судового збору й 120 гривень витрат з ІТЗ.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ним законної сили.
Головуючий : ______________________ Судді : ______________________ ______________________