У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 грудня 2010 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі:
головуючого – Дорчинець С. Г.,
суддів – Симаченко Л. І., Марчука О. П.,
з участю прокурора – Міцовди К. М.,
засудженого – ОСОБА_1 та його
захисника – ОСОБА_2,
потерпілих - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді кримінальну справу за апеляцією потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Хустського міжрайонного прокурора на вирок Хустського районного суду від 27 вересня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Іза Хустського району Закарпатської області, несудимий,
засуджений за ч. 1 ст. 122 КК України на два роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком - два роки, з покладенням на нього на підставі ст. 76 КК України обов’язків: повідомляти кримінально – виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з’являтися для реєстрації.
Запобіжний захід залишено попередній – підписку про невиїзд.
Цивільний позов задоволено частково: постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі по 5 000 гривень кожному та на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 831 гривень.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 14 грудня 2009 року о 2 – й годині 30 хвилинах в будинку АДРЕСА_1 на грунті особистих неприязних відносин наніс металевою палицею удари по різним частинам тіла потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_3, заподіявши останнім середньої тяжкості тілесні ушкодження.
В апеляціях потерпілі та прокурор, не оскаржуючи фактичні обставини справи та кваліфікацію вчиненого, просять вирок суду скасувати за м’якістю призначеного покарання, посилаючись на те, що засуджений вину не визнав, вчинив умисний злочин щодо осіб похилого віку. Потерпілі також просили стягнути з ОСОБА_1 на їх користь по 50 000 гривень кожному.
Заслухавши доповідь судді, прохання потерпілих, промову прокурора, які підтримали апеляції в повному обсязі; пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які просили залишити вирок без зміни, врахувавши розкаяння засудженого, часткове відшкодування заподіяної шкоди, похилий вік та те, що він і його дружина є інвалідами; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та потерпілих не підлягають задоволенню.
Фактичні обставини справи судом встановлені правильно. Висновки суду про доведеність винності засудженого у заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження за зазначених у вироку обставин є обґрунтованими і підтверджуються сукупністю зібраних та досліджених відповідно до вимог ст. 67 КПК України доказів. Кваліфікація дій засудженого за ч. 1 ст. 122 КК України є вірною і ніким із учасників судового процесу не оскаржується.
Досудове слідство і судовий розгляд проведені з дотриманням норм кримінально – процесуального закону, що спрямовані на всебічне, повне і об’єктивне дослідження всіх обставин справи. Порушень кримінально – процесуального закону, які б тягнули за собою зміну чи скасування вироку невстановлено.
Що стосується призначеного покарання, то таке судом першої інстанції обрано у відповідності до вимог ст. 65 КК України у межах санкції статті, за якою засудженого визнано винним, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом’якшують покарання.
Колегія суддів приймає до уваги, що засуджений щиро розкаявся у вчиненому, частково відшкодував заподіяну шкоду, до кримінальної та адміністративної відповідальності раніше не притягувався, позитивно характеризується, є людиною похилого віку, інвалідом другої групи, має на утриманні дружину, яка також є інвалідом, не може ходити і потребує стороннього догляду та приходить до висновку, що ОСОБА_1 . не є небезпечною для суспільства особою, а призначене йому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчинення ним нових злочинів. ( а. с. 41, 90, 91, 98, 154, 172 ).
Цивільний позов розв’язано судом з урахуванням вимог ст. 328 КПК України. Моральна шкода відшкодована з урахуванням глибини, тривалості психологічних страждань потерпілих та конкретних обставин справи.
Керуючись ст. ст. 365, 366, КПК України, апеляційний суд Закарпатської області
У Х В А Л И В :
Вирок Хустського районного суду від 27 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, апеляції прокурора та потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – без задоволення.
Судді :