У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого Верещак В.М.,
суддів Канигіної Г.В., Скотаря А.М.,
прокурора Лобаня Д.М.,
засудженого ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 2 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 29 червня 2010 року щодо ОСОБА_5
Вироком Солом’янського районного суду м. Києва від 1 квітня 2010 року засуджено
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця смт Арбузинка Миколаївської
області, мешканця АДРЕСА_1,
такого, що судимості не має,
за ч. 2 ст. 368 КК України на п’ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на один рік і шість місяців з конфіскацією всього належного йому майна.
Позбавлено ОСОБА_5 першого рангу державного службовця.
Вирішено питання про речові докази.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 29 червня 2010 року вирок місцевого суду змінено, на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на два роки із покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.
На підставі ст. 77 КК України із вироку виключено посилання на конфіскацію майна ОСОБА_5
У решті вирок залишено без зміни.
ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він, обіймаючи посаду начальника Української державної насіннєвої інспекції, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, вимагав та одержував хабарі від підпорядкованих йому начальників обласних насіннєвих інспекцій за наступних обставин.
У серпні-вересні 2009 року начальник Сумської обласної державної насіннєвої інспекції ОСОБА_7 у зв’язку з досягненням 60-го віку подав до Української державної насіннєвої інспекції пакет документів, необхідних для прийняття рішення про продовження терміну перебування на державній службі.
Однак, ОСОБА_5 у вересні-жовтні 2009 року з метою отримання хабара умисно не розглядав зазначені вище документи та не приймав рішення щодо їх подальшого руху. ОСОБА_7 протягом серпня-жовтня 2009 року тричі подавав на розгляд ОСОБА_5 вказані документи.
У жовтні 2009 року ОСОБА_5 через начальника Миколаївської обласної державної насіннєвої інспекції ОСОБА_8, який не був обізнаний про злочинні наміри засудженого, висунув ОСОБА_7 незаконну вимогу щодо передачі йому хабара в розмірі 5000 доларів США за підписання та внесення до Головного управління державної служби України подання про продовження ОСОБА_7 терміну перебування на державній службі, тобто за виконання ним дій з використанням свого службового становища.
14 жовтня 2009 року засуджений у приміщенні свого службового кабінету № 706-б у будинку № 2 на Солом’янській площі в м. Києві отримав від ОСОБА_7 частину хабара у сумі 2500 доларів США та підписав подання про продовження ОСОБА_7 терміну перебування на державній службі, яке того ж дня було внесено до Головного управління державної служби України.
11 грудня 2009 року ОСОБА_5 в приміщенні ресторану «Царське село» у будинку АДРЕСА_2 отримав від ОСОБА_7 решту хабара у сумі 2500 доларів США.
Крім того, протягом листопада-початку грудня 2009 року ОСОБА_5 за аналогічних обставин повторно вимагав хабар у начальника Київської обласної насіннєвої інспекції ОСОБА_9 у сумі 13 000 гривень за затвердження фінансових документів Київської обласної насіннєвої інспекції. 7 грудня 2009 року у своєму службовому кабінеті засуджений отримав від ОСОБА_9 вказану вище суму в якості хабара.
У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд розгляд. Указує на безпідставне звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням. Указує на невідповідність висновків апеляційного суду про те, що засуджений вперше притягується до кримінальної відповідальності, матеріалам справи. На його думку в діях ОСОБА_5 відсутня така обставина, що пом’якшує покарання, як щире каяття. Зауважує, що звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, потягло за собою виключення з вироку посилання на конфіскацію майна засудженого.
У запереченнях на касаційне подання прокурора засуджений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6, посилаючись на безпідставність викладених у ньому доводів, просять залишити його без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6, які просили залишити касаційне подання без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду – без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Винуватість ОСОБА_5 у одержанні хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднаному з вимаганням, та одержанні хабара повторно службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднаному з вимаганням, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 368 КК України підтверджуються дослідженими та належним чином оціненими судом доказами і в касаційному поданні не оскаржуються.
Доводи прокурора про безпідставне звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України необґрунтовані.
При звільненні засудженого від відбування покарання з випробуванням апеляційний суду окрім обставин, що були враховані судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_5 покарання, також врахував ряд конкретних даних про особу засудженого, зокрема те, що ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, покаявся у вчинених злочинах, має багаторічний трудовий стаж з високими показниками в роботі, неодноразово обирався депутатом місцевих рад, був обраний народним депутатом п’ятого скликання Верховної Ради України, є заслуженим працівником сільського господарства, нагороджений орденом Святого Володимира 4-го ступеня, має вчені ступені, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утриманні малолітню дитину, тяжке захворювання та потребує лікування.
Твердження прокурора щодо неправильності висновків апеляційного суду про те, що засуджений вперше притягується до кримінальної відповідальності, не ґрунтується на положеннях кримінального закону.
Як убачається із даних про особу засудженого, які містяться у матеріалах кримінальної справи, ОСОБА_5 судимостей не має. Що стосується кримінальної справи щодо ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 125 КК України, то постановою Братського районного суду Миколаївської області від 23 лютого 2010 року її було закрито за примиренням потерпілого з обвинуваченим.
Посилання прокурора про відсутність в діях ОСОБА_5 щирого каяття також позбавлені підстав.
Як під час провадження досудового слідства, так і при розгляді справи в суді ОСОБА_5 визнавав свою вину та детально розповідав про обставини вчинення ним злочинів.
Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є достатнім й необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.
Рішення про застосування ст. 75 КК України є обґрунтованим, апеляційним судом належним чином мотивовано висновок про можливість виправлення засудженого без реального відбування ним покарання. Призначення основного покарання без додаткового у виді конфіскації майна ґрунтується на вимогах ст. 77 КК України.
Порушень норм кримінально-процесуального закону, що тягли б за собою зміну чи скасування ухвали апеляційного суду, не встановлено.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Касаційне подання прокурора залишити без задоволення, а ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 29 червня 2010 року щодо ОСОБА_5 – без зміни.
Судді:
В.М. Верещак Г.В. Канигіна А.М. Скотарь