ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2010 р. м.Вінниця Справа № 2-а-4319/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі Головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у порядку письмового провадження матеріали справи за позовом: Державної податкової інспекції у м. Вінниці до: суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про: стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ :
Державною податковою інспекцією у м. Вінниці подано позов про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості перед бюджетом в сумі 1510 грн. 27 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем у встановлений законом строк податкова заборгованість по податку з доходів фізичних осіб, визначена податковими повідомленнями-рішеннями №0010161712/0, №0010141712/0, №0023571712/0, № 0023591712/0, №0023601712/0 від 10.02.2010 року та по податку на додану вартість, визначена податковим повідомленням-рішенням №0000031750/0 від 11.01.2010 року сплачена не в повному обсязі, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, подавши 10 грудня 2010 року клопотання (вх. №27357), яким, поміж іншого просила справу розглянути в письмовому провадженні.
Відповідач в судове засідання не з’являвся хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, шляхом направлення поштової кореспонденції за адресою місця реєстрації.
Згідно частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.
Водночас, відповідно до положень частини 6 цієї ж статті у разі, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
На підставі викладеного, враховуючи клопотання позивача, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, дана справа розглянута у порядку письмового провадження.
При цьому, слід зазначити, що відповідно до вимог частини 1 статті 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та розглянувши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1, як суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець зареєстрований Реєстраційною палатою Вінницької міської ради - 04 квітня 2000 року за №24901446Ф0050444 (а.с.10) та з 06 квітня 2000 року перебуває на обліку в ДПІ у м. Вінниці, як платник податків і зборів, передбачених Законом України "Про систему оподаткування", що підтверджується довідкою від 07.04.2000 року № 1751 (а.с.12).
Частиною 1 статті 2 Закону України “Про систему оподаткування” дано визначення, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.
Пунктом 3 частини 1 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Згідно частини 3 цієї ж статті, обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .
Статтею 11 Закону України "Про систему оподаткування" встановлено, що відповідальність за своєчасність сплати податків і зборів і додержання Законів про оподаткування несуть платники податків і зборів відповідно до Законів України.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних осіб або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі по тексту Закон № 2181).
Відповідно до пункту 4.2.1. Закону №2181 якщо сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з пункту 1.2 статті 1 Закону № 2181 податкове зобов’язання –це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Пунктом 1.3 статті 1 Закону № 2181 визначено поняття податкового боргу (недоїмки) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на день звернення з позовом до суду заборгованість, з урахуванням часткового погашення відповідачем, складала 1510 грн. 27 коп.
10 листопада 2010 року на адресу суду надійшла заява відповідача ( вх. № 24502) про долучення до матеріалів справи квитанцій №№66,67 від 10.11.2010 року (а.с.22,23), які засвідчують погашення боргу перед бюджетом в сумі 1510 грн. 27 коп.
Таким чином, станом на день розгляду справи в суді заборгованість відповідачем повністю погашена.
Відповідно до статтей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
За таких обставин, враховуючи, що на день прийняття рішення по даній справі заборгованність в сумі 1510,27 грн. відповідачем сплачена, а тому в задоволені позову слід відмовити.
Згідно з частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 35, 41, 70, 71, 79, 86, 94, 122, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови оформлено: 10.12.10
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна
10.12.2010