Справа № 2-6691/10/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2010 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Плетньова В.В.
при секретарі Бієнко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „Земельний банк”
про стягнення сум, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ :
Позивачка ОСОБА_1 3 серпня 2010 р. звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила стягнути з відповідача Публічного акціонерного товариства „Земельний банк” депозит в сумі 71152грн.08коп., 1100грн. щомісячних відсотків, починаючи з 13.01.2010 р., 5000грн. – на відшкодування матеріальної шкоди 10000грн. – на відшкодування моральної шкоди, 3% річних та індекс інфляції, посилаючись на те, що 9 січня 2008 року між нею та відповідачем був укладений договір банківського вкладу «Добробут-Новорічний», 16 січня 2008 року між нею та відповідачем був укладений другий договір банківського вкладу «Добробут-Новорічний». 11 грудня 2009 року між нею та відповідачем був укладений договір банківського вкладу «Літній-стандарт», а 10 березня 2010 року між нею та відповідачем був укладений договір банківського вкладу «Стандарт». Згідно умов договорів позивачка вносила грошові суми. Відповідач не виконував зобов’язання, не реагував на її заяви, що призвело до порушення нормальних життєвих стосунків позивачки, до неможливості продовження активного громадського життя.
В судовому засіданні позивачка уточнила позов, просила не стягувати основну суму боргу, тобто 71152грн.08коп., оскільки в цій частині відповідач з нею розрахувався. В іншій частині позов повністю підтримала, підствердила обставини справи викладені у позовній заяві.
Представник відповідача Леванісова Н.А. позов не визнала, пояснивши суду, що існували об’єктивні причини несвоєчасного повернення боргу. Так, буовведено тимчасову адміністрацію у банку, а потім взагалі відкликано ліцензію. На цей час відповідач з позивачкою розрахувавсь повністю, виплативши в т.ч. і нараховані відсотки.
Вислухавши доводи представника відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Згідно вимог ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно вимог ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. Якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається з матеріалів справи між сторонами були укладені договори, на які послалася позивачка у позовній заяві.
Відповідно до ст. 66 Закону України «Про банки та банківську діяльність» Національний банк України здійснює державне регулювання діяльності банків, у тому числі у формі адміністративного регулювання, зокрема шляхом встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків. У зв’язку з погіршенням показників фінансової діяльності відповідача ПАТ «Земельний банк» знизився рівень ліквідності та з'явилася загроза платоспроможності, з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів, забезпечення схоронності капіталу і активів банку, докладної оцінки його фінансового стану і вжиття відповідних заходів, щодо приведення його діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства, відновлення його платоспроможності й ліквідності, стабілізації діяльності банку, усунення порушень, причин та умов, що призвели до погіршення його фінансового стану, відповідно до ст. 15, 55 Закону України «Про Національний банк України», ст. 73, частини другої ст. 75 і ст. 76, 85 Закону України про банки і банківську діяльність» та розділами 1 і V Положення про застосування впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 р. № 369, зі змінами, Правління Національного банку України з 12.05.2010 року по 11.11.2010 року призначило тимчасового адміністратора строком на шість місяців (Постанова Національного банку України від 11.05.2010 року № 231). З метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану в ПАТ «ЗЕМБАНК» введено повний мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на три місяці - з 12.05.10р. до 11.08.10 р. 2.08.2010р. в ПАТ «Земельний банк» Постановою Правління НБУ № 375 від 30.07.2010 р. було відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації банку, а також - призначено ліквідатором фізичну особу — незалежного експерта Угрімова Олексія Миколайовича. 05.08.2010 р. в газеті «Голос України» № 144(4894) було повідомлено про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації ПАТ «Земельний банк». Відповідно до ст.91 Законуу України «Про банки та банківську діяльність» з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язаннь щодо сплати податків і зборів(обов'язкових платежів) вважається таким, що настав. Припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банку. Ст.93 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначає, що кредитор в місячний строк з дня публікації оголошення про початок ліквідації банку має право подати свої кредиторські вимоги. Закон України «Про банки та банківську діяльність», а саме ч.1 ст.96 зазначає, що кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги по заробітній платі, що виникли із зобов'язань банку
перед працівниками до порушення процедури ліквідації банку; 3) вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що виникли у випадках, визначених законодавством про гарантування вкладів фізичних осіб; 4) вимоги вкладників - ізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом гарантування вкладів фізичних осіб; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 5-1) вимоги Міністерства фінансів України, що виникли у зв'язку з наданням поворотної фінансової допомоги за виключенням внесків до статутного капіталу; 6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); 7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 8) вимоги за субординованим боргом. Згідно з «Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб» (у редакції рішення адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 квітня 2009 р. № 2), Фонд гарантує кожному вкладнику відшкодування коштів за його вкладами, включаючи відсотки, в розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, але не більше визначеної законодавством гарантованої суми за вкладами. Зазначений розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, може складає не більше 150 000,00 грн. Позтвапчка мала на своєму рахунку кошти разом с нарахованими процентами в розмірі 71354,84 грн., які 21.09.10 р. були отримані нею в повному розмірі через фонд гарантування вкладників ПАТ «Земельний банк», яким було виплачено суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що підтверджується витягом зі списку і не заперечувалося в суді самою позивачкою. Що стосується стягнення відсотків в розмірі 1100,00 грн. починаючи з 13.01.2010 р.- то відповідно до виписки по угоді № 117/0803-ДДН - 15.01.2010 р. кошти в розмірі 39500,00 грн. були зняті позивачкою та на рахунку залишилось 0грн., адже відсотки по даному договору ОСОБА_1 отримувала щомісяця. З грудня 2009 року ПАТ «Земельний банк» було переведено до категорії тимчасових учасників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у зв'язку з чим при укладенні нових договорів Фонд гарантування у випадку ліквідації банку не повернув би суми по новим договорам. Що стосується договору № 77Д/08-ДН, позивачка не подовжувала терміну дії цього договору, а тому її кошти в розмірі 63000грн. 22.01.10 р. були переведені на поточній рахунок під 2 % річних відповідно до тарифів по договору поточного рахунку. 15.01.2010 р. 62 000грн. зняла з рахунку. 50000грн. по договору № 562/10-С 15.06.10 р. були перераховані на поточній рахунок під 2 % річних у зв'язку тим, що на момент закінчення строку дії договору в ПАТ «Земельний банк» діяв мораторій, а тому банк не мав змоги видати позивачці грошові кошти. Таким чином, на на рахунку позивачки на день видачі коштів знаходилось 71354,84 грн. разом з нарахованим процентами, які вона отримала.
Згідно вимог чч.2 та 3 ст.10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач надав судові документальні підтвердження своїх заперечень на позов. Вимоги ж позивачки є голослівними.
Згідно вимог ст.1166 ЦК України, яка передбачає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Згідно вимог ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Згідно вимог ст.22 ЦК України матеріальна шкода відшкодовується у разі спричинення збитків. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Позивачкою не надано будь-яких обґрунтувань заподіяння їй матеріальних збитків, які вона визначила у розмірі 5 000грн.
Відповідно до вимог ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Крім того, моральна шкода відшкодовується у випадках, передбачених спеціальним законодавством, або, коли відшкодування такої шкоди передбачено договором.
Позивачкою не було надано жодних доказів, які б могли підтвердити її право відшкодування моральної шкоди. Договорами банківського вкладу, укладеними між сторонами, не передбачалося відшкодування моральної шкоди. Законодавством України, яке регулює відносини між банком та вкладником з приводу договору банківського вкладу, не передбачений такий правовий наслідок порушення зобов'язання, як відшкодування моральної шкоди.
Судовий збір, від якого позивачку було звільнено при подачі позову, суд стягує з неї у розмірі 51грн. з вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, від якої вона не відмовилася і 5% суми вимог про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з безпідставністю заявлених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.213-216 ЦПК України, ст.ст.525,526,530,1060,1067 ЦК України, суд,-
ВИРІШИВ :
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави – 551гривню.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Харківської області протягом 10 днів з дня проголошення рішенння через Київський районний суд м.Харкова.
Суддя