Справа № 2а-2212/10/10/2018
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 грудня 2010 року Суддя Київського районного суду м. Харкова Плетньов В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м.Харкова
про перерахунок пенсії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 22 жовтня 2010 р. звернулася до суду з адміністративною позовною заявою, у якій просить визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова, зобов’язати відповідача нарахувати та сплачувати належні їй пенсії як інваліду ЧАЕС ІІ групи відповідно до Закону в розмірі, не меншому ніж: державна пенсія – вісім мінімальних пенсій за віком, додаткова пенсія за шкоду здоров’ю – 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 2005 р.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова повинно було привести належні їй основну та додаткову пенсії, які позивачка отримує як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, є інвалідом ЧАЕС ІІ групи, відповідно до ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 р., нарахувати та виплачувати належні їй пенсії як інваліду ЧАЕС ІІ групи в розмірі не меншому ніж: державна пенсія – вісім мінімальних пенсій за віком, додаткова пенсія – 75 % мінімальної пенсії за віком. При цьому мінімальна пенсія за віком повинна була розраховуватися виходячи з розміру встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» № 1051-І від 09.07.2003 р. Відповідач всупереч Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9.07.2007 р. та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії, продовжує виплачувати належні позивачці пенсії в розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України. Вважає бездіяльність відповідача протиправною, внаслідок чого порушені її конституційні права.
Позивачка просить розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. У зв’язку із зазначеним справу, відповідно до вимог ч.10 ст.3 КАС України, розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідач надав судові свої письмові заперечення на позов, в яких просить суд розглянути справу у відсутність представника, в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначили, що пенсія по інвалідності, яка настала у зв’язку з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи призначається на підставі ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р., а не за нормами ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. Відповідно до ч.3 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Відповідно до ч.5 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і
пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади. Крім того, відповідач наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог з причин пропуску шестимісячного строку на звернення до суду, відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України.
Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав:
Позивачка є інвалідом ІІ групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесена до І категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення на її ім’я та довідкою МСЕК.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року №796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі по тексту Закон №796).
Статтею 54 зазначеного Закону, яка діяла до прийняття Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» № 107-VI від 28.12.2007, тобто до 01.01.2008 року, передбачено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2-й групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 50 Закону №796 особам, які є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, відповідач необґрунтовано виплачував пенсію позивачці виходячи із розміру, встановленого Постановою Кабінету міністрів. Позивачка має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивачки такого права є визначальним для вирішення спору, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. За конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при розмірі пенсії позивачці застосуванню підлягають ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України №796, а не Постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону №796, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому
числі й інших законів, якими встановлено мінімальний розмір пенсії за віком.
Як вбачається зі ст.ст.50, 54 Закону №796 під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону №796.
Відповідно до ч.3 ст.67 Закону №796, яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Оскільки позивачці слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачці повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком. Зважаючи на викладене, суд доходить висновку щодо протиправності відмови відповідача у перерахунку пенсій позивачці.
Відповідно до ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по І групі інвалідності – 220% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Також, ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст. 50 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам IІІ групи – 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008, № 10-рп/2008 зміни внесені ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VІ від 28.12.2007 до ст.ст. 50, 54, 67 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнані неконституційними.
Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, з 22 травня 2008 року під час обчислення пенсії та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач мав керуватися статтями 50, 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. та статтею 67 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 05.10.2006 р.
Відповідно до ч.1 ст.28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Згідно ст. 58 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VІ від 28.12.2007 р., затверджений на 2008 р. прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 01 січня - 470 грн., з 01 квітня -481 грн., з 01 липня - 482 грн., і з 01 жовтня - 498 грн.
Відповідно до ст. 54 ЗУ«Про Державний бюджет України на 2009 рік» № 835-VІ від 26.12.08 у 2009 р. прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, визначається в розмірах, що діяли у грудні 2008 р.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Законом України "Про Державний бюджет на 2009 рік" та Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» дію Закону України „Про соціальний статус громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не зупинено. Таким чином, відповідач у 2009-2010 рр. повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.ст.50,54 Закону України „Про соціальний статус громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна буда дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, згідно ч.1 ст.76 ЗУ «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8.02.1995 р., право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров’ю особи, не обмежується строком давності.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ від 28.02.91, Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік», Рішенням Конституційного Суду України № 19-рп/2009 від 08.09.2009 р., ст.ст. 9, 10 ч.3, 99 ч.2, 94, 100, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова перерахувати та виплатити їй пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю згідно з вимогами ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова здійснити перерахунок державної пенсії, призначеної ОСОБА_1, відповідно
до ст. 54 ЗУ«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком, а також здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії, призначеної ОСОБА_1, відповідно до ст.50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 ЗУ«Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 09.07.2007 р., за виключенням періоду з 01 січня 2008 р. по 22 травня 2008 р. та провести відповідні виплати недоплаченої суми пенсії.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Харківського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня проголошення постанови.
Суддя