КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого судді Шершуна В.В.
суддів Костенка А.М., Ніколової Б.Ю.
при секретарі Гриньовій А.М.
з участю сторін
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-5287 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду від 30 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” про визнання недійсною односторонню зміну умов кредитного договору та стягнення зайво сплачених коштів.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
11.05.2010 року позивач звернувся до суду. Він вказував, що 27 квітня 2007 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір № НМSWАN02007352, згідно якого відповідач надав йому на споживчі цілі кредит в сумі 37590 гри. 20 коп. зі сплатою відсотків за користування, кредитом в сумі 1,34% на місяць, на суму залишку заборгованості, що становить 16,08 % річних. З моменту отримання кредиту до його повного погашення він своєчасно вносив усі платежі по кредиту. Однак, в листопаді 2009 року дізнався про односторонню зміну відповідачем умов кредитного договору щодо збільшення відсоткової ставки по кредиту з 16,08 % річних до 30 % річних. В зв’язку із цим 19.11.2009 року звернувся до відповідача з письмовою заявою, в якій просив визнати неправомірною зміну відсоткової ставки по договору кредиту в односторонньому порядку, однак отримав письмову відмову. При цьому вказує, що жодних відомостей від ПАТ КБ, „ПриватБанк” про збільшення відсоткової ставки за договором він не отримував.
Тому апелянт просив визнати недійсним п.2.3.1 договору кредиту № НМSWАN02007352 від 27 квітня 2007 року, визнати недійсною односторонню зміну умов вищезазначеного кредитного договору щодо зміни відсоткової ставки з 16,08 % річних на 30 % річних, а також стягнути з відповідача різницю між сумою нарахованих відсотків за відсотковою ставкою 16,08 % та зміненою відсотковою ставкою 30 % з моменту збільшення відсоткової ставки в односторонньому порядку до моменту здійснення ним повного розрахунку за кредитним договором (09 листопада 2009 року ), та понесені судові витрати.
_______________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Сагайдак І.М. Справа № 22ц-5287
Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 19, 27
Рішенням суду від 30.08.2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Він просить рішення скасувати і поставновити нове рішення, яким повністю зхадовільнити його позов. При цьому, апелянт посилається на порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Він вказує, що банк належним чином не сповістив його про зміну відсоткової ставки, а тому він не повинен був сплачувати відсотки в завищеному розмірі. Він також вважає, що дострокове погашення кредиту із врахуванням підвищеної кредитної ставки не свідчить про визнання ним правомірності такого підвищення. Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції не повністю вирішив його позовні вимоги, не дав оцінку і не прийняв рішення по одній з його позовних вимог – про визнання недійсною односторонню зміну відсоткової ставки.
Колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.
Так, судом першої інстанції встановлено, що 27 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та закритим акціонерним товариством комерційний банк ”ПриватБанк”, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк”, було укладено договір кредиту № НМSWАN02007352, згідно умов якого відповідач надав позивачу кредитні кошти в сумі 37590 гри. 20 коп. на купівлю автомобіля на строк до 26 квітня 2012 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,34 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та щомісячної винагороди у розмірі 0,14 % від суми виданого кредиту на придбання автомобіля.
09 листопада 2009 року ОСОБА_1 достроково погасив усю заборгованість за вищезазначеним договором кредиту з врахуванням підвищеної відповідачем відсоткової ставки, сплативши загалом відповідачу 46493 гри. 41 коп.
Зазначені обставини підтверджуються договором кредиту від 27 квітня 2007 року, випискою з рахунка ОСОБА_1 та сторонами не оспорюються.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 1 і цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ст. 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов’язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.
Колегія суддів вважає, що оскільки кредитним договором укладеним апелянтом з банком (п.2.3.3) передбачено право банку на односторонній перегляд відсоткової ставки, дії банку не суперечать закону.
Посилання апелянта на те, що він не був належним чином повідомлений про підвищення ставки, не може бути взято до уваги, оскільки від добровільно погасив кредит з врахуванням повної кредитної ставки, тобто визнав правомірність підвищення кредитної ставки.
Не може бути прийнято до уваги і твердження апелянта про те, що суд не вирішив всі його позовні вимоги, оскільки, як видно з резолютивної частини рішення, суд відмовив ОСОБА_1 в позові в повному обсязі, в тому числі і в частині визнання недійсним п.2.3.1 кредитного договору.
Доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду відповідає матеріалам справи, нормам процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів скарги і заявлених вимог не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити .
Рішення Старокостянтинівського районного суду від 30 серпня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна: суддя апеляційного суду В.В. Шершун